Рішення № 71971946, 31.01.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Справа №607/14335/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Зарічної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред’явила до суду позов до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, в якому просить визнати право власності на 1/5 частину житлового будинку загальною площею 68,4 кв.м., житловою площею 51,8 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, будинок №141 в с. Козівка Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої 24 червня 2011 року ОСОБА_3. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона (ОСОБА_1 Я.) є спадкоємцем за заповітом після померлої 24 червня 2011 року бабці ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на 1/5 частину житлового будинку загальною площею 68,4 кв.м., житловою площею 51,8 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 141 в с. Козівка Тернопільського району, Тернопільської області. Вказане будинковолодіння є колгоспним двором, головою якого була – ОСОБА_3 та членами двору були – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Однак, звернувшись в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, державним нотаріусом винесено постанову про відмову у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3, у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документу на частку житлового будинку на ім’я померлої та відсутністю державної реєстрації права власності. З цих підстав позивач позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, у зв’язку із чим, змушена звертатись до суду з позовом.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Від відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області поступила заява про розгляд справи за відсутності їх представника, щодо позовних вимог не заперечують.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Згідно Інформаційної довідки №1223 виданої 08 листопада 2017 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 03 листопада 2017 року по обліку бюро будинковолодіння №141 по вул. Шевченка, в с. Козівка рахується за: ОСОБА_3; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_1. В будинковолодінні самочинних добудов та перепланувань не виявлено.

Відповідно до інформаційної довідки №1224 виданої 08 листопада 2017 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року державна реєстрація житлового будинку №141 по вул. Шевченка в с. Козівка Тернопільського району Тернопільської області за ОСОБА_3 в бюро не проведена.

Довідкою №156 виданою 31 жовтня 2017 року ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області стверджується, що в колгоспному дворі в с. Козівка Тернопільського району Тернопільської області по вул. Шевченка,141, станом на 01 липня 1990 року членами колгоспного двору були: ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 – голова двору; ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_2 – син; ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_3 – невістка; ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_4 – онука; ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_5 – онука. Присадибна земельна ділянка, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розміром 0,25 га не приватизована.

18 листопада 2005 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8, про що складено актовий запис №01 Козівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, якою 18 листопада 2005 року видано свідоцтво про одруження серії 1-ИД №091577. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_8.

24 червня 2011 року померла ОСОБА_3, про що зроблено актовий запис №09 Козівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, якою 24 червня 2011 року видане свідоцтво про смерть серії 1-ИД №119373.

Відповідно до довідки №157 виданої 31 жовтня 2017 року ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_3, яка померла 24 червня 2011 року, постійно проживала та перебувала на реєстраційному обліку за адресою: вул. Шевченка, 141, с. Козівка Тернопільського району Тернопільської області, України. На день смерті і по теперішній час за даною адресою ніхто не зареєстрований і не проживає. Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розміром 0,25 га не приватизована. Житловий будинок, земельна ділянка під забороною (арештом) не перебувають.

Згідно заповіту, складеного 29 грудня 2007 року, посвідченого ОСОБА_9 секретарем виконкому Козівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона згідно із законом буде мати право.

У встановлений законом строк позивач ОСОБА_1 Я подала у Тернопільську районну державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом після померлої 24 червня 2011 року ОСОБА_3.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори №3087/02-14 від 14 листопада 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті бабці ОСОБА_3 померлої 24 червня 2011 року, оскільки було виявлено, що державна реєстрація житлового будинку №141, що знаходиться по вул. Шевченка в с. Козівка Тернопільського району Тернопільської області в бюро не проведена. Також у вказаній постанові нотаріуса зазначено, що у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за №855/2011 р. після смерті ОСОБА_3, померлої 24 червня 2011 року за заявою дочки померлої ОСОБА_10 про відмову від обов’язкової частки у прийнятті спадщини; за заявою дочки померлої ОСОБА_11 про відмову від обов’язкової частки у прийнятті спадщини; за заявою сина померлої ОСОБА_12 про відмову від обов’язкової частки у прийнятті спадщини; за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

03 листопада 2017 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок №141, що знаходиться по вул. Шевченка в с. Козівка Тернопільського району Тернопільської області. Замовником технічної інвентаризації у вказаному технічному паспорті зазначено ОСОБА_1.

Як вбачається із експлікації приміщень до плану житлового будинку №141 під літ. “А”, що розташований по вул. Шевченка в с. Козівка Тернопільського району Тернопільської області, загальна площа приміщень становить – 68,4 кв.м., житлова площа – 51,8 кв.м.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120-126 ЦК України в редакції 1963 року, які були виключені з кодексу у 1993 році (Закон від 16 грудня 1993 року № 3718-XII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Частиною 1статті 112 ЦК УРСР передбачено, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно зі ст.120 ЦК УРСР 1963 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

За змістом ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв’язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року у справі №6-145цс13 та від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15.

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

При поділі майна, яке є спільною власністю колгоспного двору, необхідно виходити з принципу рівності часток усіх колишніх членів двору, в тому числі непрацездатних та неповнолітніх.

Як стверджується Довідкою №156 виданою 31 жовтня 2017 року ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області станом на 01 липня 1990 року членами колгоспного двору по вул. Шевченка,141 в с. Козівка Тернопільського району Тернопільської області були: ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 – голова двору; ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_2 – син; ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_3 – невістка; ОСОБА_7 – ІНФОРМАЦІЯ_4 – онука; ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_5 – онука. Таким чином, кожному із них належить по 1/5 частині вказаного будинковолодіння.

Як установлено судом, після 15 квітня 1991 року, із вступом в силу Закону України “Про власність” майно вказаного колгоспного двору не змінилося.

Доказів того, що спірний житловий будинок станом на 15 квітня 1991 року було переведено до іншої суспільної групи, матеріали цивільної справи не містять.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.ст.1216-1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У ст.1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як передбачено ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ч.2 ст. 1299 ЦК України встановлено, що право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності

Відповідно до положень ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд приходить до переконання про порушення прав позивача, які підлягають до захисту шляхом визнання за нею права власності на 1/5 частку житлового будинку загальною площею 68,4 кв.м., житловою площею 51,8 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, будинок №141 в с. Козівка Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої 24 червня 2011 року ОСОБА_3.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 141, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) права власності на 1/5 частку житлового будинку загальною площею 68,4 кв.м., житловою площею 51,8 кв.м. з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 141 в с. Козівка Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої 24 червня 2011 року ОСОБА_3.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяОСОБА_13