Рішення № 71971060, 29.01.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/6543/17

Пр. № 2/336/492/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

29 січня 2018 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого судді Наумова О.О.,

при секретарі Сергієнко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТТОРГ-15» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в інтересах позивача 20.11.2017 року звернувся до суду із зазначеним позовом, в позовній заяві зазначає, що з 20 січня 2017 р. по 26 травня 2017 р. ОСОБА_1 працювала у ТОВ «ОПТТОРГ-15» на посаді заступника керуючого магазином № 49 у м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3. 20 січня 2017 року між ТОВ «ОПТТОРГ-15» і ОСОБА_1 укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. ОСОБА_2 приймання-передачі товару від 20 березня 2017 р. відповідачка прийняла товару в маркет (склад) Магазину № 49 по вул. Бочарова, буд. 3 у м. Запоріжжя на загальну суму 287 432, 28 грн. 11 травня 2017 р. в магазині «Продукти № 49» у м. Запоріжжя було проведено позапланову інвентаризацію товару на магазині, згідно наказу ТОВ «ОПТТОРГ-15» № 31 від 11.05.2017 р. Під час проведення позапланової інвентаризації якої виявлено нестачу підзвітних їй товару (товарно-матеріальних цінностей) на суму 45 875, 65 грн., що підтверджується доданою до заяви копією інвентаризаційного опису № НОМЕР_1 від 14 травня 2017 р. Причини нестачі ОСОБА_1 пояснити не змогла. Добровільно відшкодувати завдану ТОВ «ОПТТОРГ-15» шкоду відповідачка відмовилася.

Позивач просить стягнути з відповідачки на їх користь матеріальну шкоду в сумі 45 875, 65 грн., завдану нею під час виконання трудових обов’язків та стягнути судові витрати понесені при подачі позову до суду.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, згідно заяви не заперечує проти винесення заочного рішення по справі, підтримує заявлені позовні вимоги (а.с.81-82).

Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце судового засідання (14.12.2017 року та 29.01.2018 року) повідомлялась належним чином, що вбачається з матеріалів справи, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв, клопотань та заперечень проти позову не надала (а.с.75-76, 79-80). В зв'язку із чим, причина неявки відповідачки визнана судом неповажною.

У відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, враховуючи думку представника позивача та дотримання вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, внаслідок повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, причини неявки якої суду не відомі, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, а саме ухвалює розглядати справу в заочному порядку.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов заявлено на законних підставах, він достатньо обґрунтований письмовими доказами і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків.

Відповідно до ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Пунктом 1 ч.1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку колиміж працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Відповідно до роз'яснень викладених в Пленумі Верховного Суду України в постанові від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" передбачено, що під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести витрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Пряма дійсна шкода є саме підставою, що зумовлює перевірку умов можливості настання матеріальної відповідальності працівника. За наявності шкоди для настання матеріальної відповідальності необхідні ще три умови: протиправна поведінка працівника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою працівника і результатом у вигляді шкоди, що настала, і вина працівника.

Відповідно до ст.138 КЗпП України обов'язок доказування наявності умов для притягнення працівника до матеріальної відповідальності покладається на власника або уповноважений ним орган. Відсутність підстави чи хоча б однієї з умов матеріальної відповідальності виключає можливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Відповідно до роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації їх працівниками за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах.

В п. 20 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року зазначено, що днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.

За матеріалами справи, 20 січня 2017 р. по 26 травня 2017 р. ОСОБА_1 працювала у ТОВ «ОПТТОРГ-15» на посаді заступника керуючого магазином № 49 у м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3 (а.с.6-7). 20 січня 2017 року між ТОВ «ОПТТОРГ-15» і ОСОБА_1 укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.10). ОСОБА_2 приймання-передачі товару від 20 березня 2017 р. відповідачка прийняла товару в маркет (склад) Магазину № 49 по вул. Бочарова, буд. 3 у м. Запоріжжя на загальну суму 287 432, 28 грн. (а.с.11-36). 11 травня 2017 р. в магазині «Продукти № 49» у м. Запоріжжя було проведено позапланову інвентаризацію товару на магазині, згідно наказу ТОВ «ОПТТОРГ-15» № 31 від 11.05.2017 р. (а.с.37). Під час проведення позапланової інвентаризації якої виявлено нестачу підзвітних їй товару (товарно-матеріальних цінностей) на суму 45 875, 65 грн., що підтверджується доданою до заяви копією інвентаризаційного опису № НОМЕР_1 від 14 травня 2017 р.(а.с.39-56). Добровільно відшкодувати завдану ТОВ «ОПТТОРГ-15» шкоду відповідачка відмовилася.

Дослідивши надані представником позивача на підтвердження позовних вимог письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі на зазначених представником позивача підставах.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідачки слід стягнути судові витрати у вигляді оплати судового збору у розмірі 1600,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням в матеріалах справи (а.с.1).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.134, 138 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76-81 89, 141, 258, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТТОРГ-15» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1, дата та рік народження – не відомі, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, яка зареєстрована та мешкає за адресою – м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 6/80, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТТОРГ-15» (ЄДРПОУ 39691520) матеріальну шкоду в розмірі 45875,65 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, дата та рік народження – не відомі, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, яка зареєстрована та мешкає за адресою – м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 6/80, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТТОРГ-15» (ЄДРПОУ 39691520) судові витрати в розмірі 1600,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.О. Наумов