Рішення № 71970855, 22.01.2018, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/419/17

Провадження № 2/438/60/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Слиша А.Т.

при секретарі Валькович Г.К.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 професійного ліцею, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, директора ОСОБА_5 професійного ліцею ОСОБА_3, ОСОБА_5 міського центру зайнятості про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просить ухвалити рішення, яким визнати не чинним та скасувати наказ директора ОСОБА_5 професійного ліцею ОСОБА_3 № 10-к від 10.04.2017 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України; поновити ОСОБА_4 на роботі, стягнути з ОСОБА_5 професійного ліцею на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2017 року.

В обґрунтування позову посилається на те, що наказом навчального закладу «ОСОБА_5 професійний ліцей» № 10-к від 10.04.2017 «Про звільнення з роботи» ОСОБА_4 звільнено з роботи з посади майстра виробничого навчання відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв’язку із скороченням чисельності працівників. Вважає звільнення незаконним, бездіяльність відповідача із не запропонування іншої роботи та неврахування переважного права залишення на роботі протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства. Зокрема, позивач з 1992 року перебувала у трудових відносинах із роботодавцем ОСОБА_5 професійним ліцеєм. Позивач вважає, що при винесенні відповідачем оспорюваного наказу про звільнення з роботи не було дотримано порядку звільнення з роботи, встановленого ч.2 ст.40, ч.1, п.3,10 ч.2 ст.42, ст.43, ч.3 ст.49-2 КЗпП України. Зокрема, одночасно з попередженням про наступне вивільнення позивачу не запропоновано зайняти рівнозначної посади у цьому навчальному закладі, не проведено порівняльний аналіз показників продуктивності праці і кваліфікації осіб, що підлягали залишенню на роботі на педагогічних посадах; позивача звільнено, коли до виходу на пенсію за вислугою років залишалось менше ніж три роки. Крім цього, звільнення проведено без згоди профспілкового органу. У порушення Галузевої угоди та колективного договору позивача звільнено з посади педагогічного працівника під час навчального року. Відповідач прийняв рішення про скорочення штатів та чисельності працюючих педагогів без необхідного економічного обґрунтування. На підставі ч.1,2 ст.235 КЗпПУ позивач має бути поновлений на попередній роботі, та оскільки позивач перебуває у вимушеному прогулі з 04.04.2017, то за цей час роботодавець зобов’язаний виплатити в користь позивача середній заробіток.

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання 22 січня 2018 року не з’явилася, про причини неявки суду не повідомила, хоча була належно повідомлена про дату, час і місце судового засідання. У попередніх судових засіданнях позивач позов підтримала та дала пояснення, аналогічні змісту уточненої позовної заяви.

Представник позивача - ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 30 травня 2017 року, у судовому засіданні позов підтримав та дав пояснення, аналогічні змісту уточненої позовної заяви.

Представник відповідача – ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 25 травня 2017 року, у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та дала пояснення, аналогічні змісту письмового заперечення проти позову. Зокрема, пояснила, що у 2017 році у ОСОБА_5 професійному ліцеї відбулися зміни в організації виробництва і праці, а саме: було проведено скорочення штату працівників. Під скорочення у зв’язку із закінченням навчання кількох груп учнів попали майстри виробничого навчання, в тому числі і позивач. 28 грудня 2016 року за № 8 майстру виробничого навчання ОСОБА_4 було вручено попередження про можливе майбутнє звільнення із займаної посади за п. 1 ст.40 КЗпП України. Одночасно з попередженням позивачці було вручено повідомлення про всі наявні на той час вакантні місця (посади) в ОСОБА_5 професійному ліцеї. Також на виконання статті 43 КЗпП України адміністрація ОСОБА_5 професійного ліцею 07 лютого 2017 року звернулася до голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації про надання згоди на звільнення працівників, в тому числі й позивачки ОСОБА_4 Проте, вказане подання на засіданні профкому не розглядалося, про що видано довідку від 25 травня 2017 року. Оскільки ОСОБА_4 відмовилася від переведення на будь-яку вакантну посаду, з 27.02.2017 перебувала на листку непрацездатності, тому наказом від 10 квітня 2017 року № 10-к її було звільнено з роботи згідно пункту 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням чисельності працівників. З ОСОБА_4 було проведено повний розрахунок.

Третя особа - представник відповідача ОСОБА_3 - директор ОСОБА_5 професійного ліцею, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та дав пояснення, аналогічні змісту письмового заперечення проти позову та змісту письмових пояснень представника відповідача – ОСОБА_2

Представник третьої особи ОСОБА_5 міського центру зайнятості у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та їхніх представників, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду від 09 серпня 2017 року у справі за № 6-1264цс17: власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з’ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов’язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Судом встановлено, що згідно копій наказів по ПТУ №7 м.Борислава позивач ОСОБА_4 з 02 листопада 1992 року була прийнята на посаду майстра виробничого навчання на час декретної відпустки основного працівника у навчальний заклад ОСОБА_5 ПТУ № 7, згідно наказу №128-к. 10 жовтня 1994 року згідно з наказом від 07 жовтня 1994 року №87/К позивача переведено на постійне місце роботи майстром виробничого навчання. Відповідно до наказу № 114 від 01 вересня 2003 року ОСОБА_5 ПТУ № 7 реорганізовано у навчальний заклад ОСОБА_5 професійний ліцей.

На підставі наказу відповідача від 24 лютого 2017 року № 29 ОСОБА_4 було звільнено з посади майстра виробничого навчання у зв’язку зі скороченням чисельності працівників. У зв’язку з тим, що ОСОБА_4 з 27.02.2017 року перебувала на листку непрацездатності, відповідачем видано наказ від 28 лютого 2017 року № 30 «Про внесення змін до наказу №29 від 24.02.2017 року «Про скорочення працівників» та відмінено дію п.3 наказу №29 від 24.02.2017 у частині звільнення ОСОБА_4 з посади до моменту виходу її на роботу після захворювання.

Відтак, наказом директора ліцею ОСОБА_3 від 10 квітня 2017 року № 10-к позивача ОСОБА_4 було звільнено з роботи згідно пункту 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працівників 10 квітня 2017 року, оскільки згідно з останнім листком непрацездатності серії АГЮ № 689250 ОСОБА_4 мала стати до роботи 08 квітня 2017 року (субота).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ОСОБА_6 освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації від 20 жовтня 2016 року №06-01/484 «Про створення комісії з оптимізації чисельності працівників професійно-технічних навчальних закладів області на 2017 рік» та ОСОБА_6 від 28 жовтня 2016 року № 06-09/3424 із врахуванням виконання обсягу регіонального замовлення на підготовку робітничих кадрів і молодших спеціалістів у 2016 році та формування учнівського контингенту на 2016-2017 навчальний рік, ОСОБА_5 професійному ліцею було передбачено з 01 січня 2017 року загальну чисельність у кількості 105 одиниць штатного персоналу та педагогічних ставок (включаючи сезонних працівників), та відповідно до цього - скорочення 10 штатних одиниць та 2 ставок педагогічного навантаження.

На виконання вказаного розпорядження та з метою приведення штату ліцею у відповідність до Типових штатних нормативів професійно-технічних навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти та науки України від 06 грудня 2010 року №1204, в ОСОБА_5 професійному ліцеї було проведено скорочення чисельності працівників, про що видано наказ №113 від 26.12.2016. Під скорочення у зв’язку із закінченням навчання кількох груп учнів попали майстри виробничого навчання, в тому числі і позивач ОСОБА_4

Наказом по ОСОБА_5 професійному ліцею від 08 грудня 2016 року № 107 було створено комісію з оптимізації чисельності працівників ліцею на 2017 рік.

Наказом від 14 лютого 2017 року №28 внесено зміни до штатного розпису ОСОБА_5 професійного ліцею на 2017 рік та з 01 березня 2017 року виведено зі штатного розпису 7 штатних одиниць посади майстра виробничого навчання, що стверджується також копіями змін до штатного розпису по ОСОБА_5 професійному ліцею, згідно з якими з 01 березня 2017 року виведено сім посад майстра виробничого навчання.

З вищенаведеного вбачається, що у відповідача ОСОБА_5 професійного ліцею відбулися зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення штату працівників.

Відповідно до ч.1 статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Відповідач дотримався вимог вказаної частини статті.

Зокрема, ОСОБА_5 професійним ліцеєм 28 грудня 2016 року за № 8 майстра виробничого навчання ОСОБА_4 було попереджено про можливе майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, що стверджується копією такого письмового попередження з підписом ОСОБА_4

Крім цього, позивачу ОСОБА_4 під особистий підпис було вручено повідомлення про наявні на той час вакантні місця (посади) в ОСОБА_5 професійному ліцеї, що стверджується копією відповідного письмового повідомлення з переліком 10 вакантних посад.

Копією протоколу №4 засідання комісії з оптимізації чисельності працівників ОСОБА_5 професійного ліцею від 28.02.2017р. підтверджується, що ОСОБА_4 відмовилася від запропонованих вакантних посад і не заперечила проти звільнення її за скороченням чисельності працівників.

Таким чином, посилання позивача в уточненому цивільному позові про те, що одночасно з попередженням про наступне вивільнення їй не запропонували зайняти рівнозначної посади – не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Також посилання позивачки про те, що їй не запропонували посаду саме педагога, як підставу для визнання оспорюваного наказу незаконним, суд не бере до уваги, оскільки встановлено, що позивачу повідомлено про всі наявні на той час вакантні місця (посади) в ОСОБА_5 професійному ліцеї.

Крім цього, згідно з ч.1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 2 вказаної статті також визначено перелік осіб, які мають перевагу в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. Це, зокрема, сімейним особам при наявності двох і більше утриманців.

Питання щодо порівняння продуктивності праці та кваліфікації працівників розглядалося на засіданні комісії з оптимізації чисельності працівників ОСОБА_5 професійного ліцею на 2017 рік.

Судом встановлено, що відповідачем враховане переважне право на залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, зокрема, наявність відповідної освіти у залишених на роботі ОСОБА_7, яка здобула повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій. Основи інформатики», що стверджується копією диплому Дрогобицького державного педагогічного університету імені ОСОБА_8 серії ВК №23469984, виданого 01 липня 2003 року, а також ОСОБА_9, яка відповідно до копії додатку до диплома спеціаліста, копії диплому спеціаліста Дрогобицького державного педагогічного університету імені ОСОБА_8 серії МБ НХ003819, виданого 01 липня 2000 року, у 1998 році закінчила повний курс факультету додаткових професій ДДПУ зі спеціальності «Інформатика та інформаційні технології».

У позивача ОСОБА_4 відсутня відповідна освіта, оскільки згідно диплому ПТ-1 №001080, виданого Вітебським індустріально-педагогічним технікумом 27.06.1992 року, отримала освіту за спеціальністю «Швейне виробництво», а згідно з копією диплому Державного вищого навчального закладу «Дрогобицький механіко-технологічний коледж» серії ВК №42673635, виданого 01 липня 2000 року, отримала спеціальність «Обслуговування систем управління і автоматики».

Крім цього, відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення ОСОБА_7, як жінки яка має дитину віком до трьох років, чи ОСОБА_9, як одинокої матері з дитиною віком до чотирнадцяти років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у даному випадку не допускається.

Крім цього, з довідки голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників ОСОБА_5 професійного ліцею від 15.09.2017 №152 вбачається, що ОСОБА_4 під час роботи в ОСОБА_5 професійному ліцеї була членом профспілкової організації ОСОБА_5 професійного ліцею.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Вказаною статтею також встановлено, що виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору (ч.5 ст.43 КЗпП України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач дотримався вимог статті 43 КЗпП України та звернувся до первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (позивач ОСОБА_4Я.), з метою отримання згоди на розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Проте, оскільки первинна профспілкова організація вказане звернення відповідача не розглядала та у встановлений законом строк не повідомила відповідача про прийняте рішення, тому відповідно до ч.5 ст.43 КЗпП України вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.За таких умов, відповідач мав право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Зокрема, 07 лютого 2017 року директор ОСОБА_5 професійного ліцею звернувся до голови профспілкового комітету первинної профспілкової організації ОСОБА_5 професійного ліцею з поданням про надання згоди на звільнення працівників, в тому числі й позивача ОСОБА_4 З довідки від 25 травня 2017 року № 114 за підписом Голови профкому вбачається, що вищевказане подання директора ліцею, яке надійшло до профспілкового комітету 07.02.2017, на засіданні профкому не розглядалося, відповідь директору ліцею не направлялася.

Таким чином, посилання позивача в уточненому цивільному позові про те, що її звільнення відбулося з порушенням ст. 43 КЗпП України, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Суд також не бере до уваги посилання позивача про те, що у порушення Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016 - 2020 роки та колективного договору позивача звільнено з посади педагогічного працівника під час навчального року, як підставу для визнання оспорюваного наказу незаконним з таких підстав.

Положення п.5.3.5 вказаної Галузевої угоди: Міністерство освіти і науки України лише рекомендує органам управління освітою, керівникам закладів та установ освіти і науки здійснювати звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників у зв'язку із скороченням обсягу роботи тільки після закінчення навчального року.

Крім цього, групи учнів у ОСОБА_5 професійному ліцеї мають різні строки навчання, тому терміни закінчення їхнього навчання не збігаються із закінченням навчального року. У 2017 році навчальний рік закінчувався 30 червня, проте випуск учнів, у яких майстром виробничого навчання була позивач, здійснено у січні та лютому 2017 року, а оспорюваний наказ про звільнення позивача було винесено 10 квітня 2017 року.

Вказану обставину підтвердили у судовому засіданні представники відповідача та не заперечив представник позивача.

З урахуванням вищенаведеного вбачається, що відповідач ОСОБА_5 професійний ліцей дотримався норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_5 професійному ліцеї відбулась зміна штатної структури - скорочення штату працівників, що об'єктивно потягло за собою скорочення чисельності працівників. При звільненні позивачки з роботи відповідачем було дотримано вимог чинного трудового законодавства та процедуру звільнення працівника за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, порядок вивільнення працівників, передбачений статтею 492 КЗпП України та вимоги статті 42 КЗпП України щодо її переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Таким чином, підстав для визнання не чинним та скасування наказу №1-к від 10.04.2017, а також поновлення на роботі позивача судом не встановлено.

Враховуючи, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про визнання незаконним звільнення, у їх задоволенні також слід відмовити.

З урахуванням ст.141 ЦПК України та оскільки Законом України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору, суд приходить до висновку про віднесення судових витрат за рахунок держави.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 професійного ліцею, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, директора ОСОБА_5 професійного ліцею ОСОБА_3, ОСОБА_5 міського центру зайнятості про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Т. Слиш