Ухвала суду № 71970131, 29.01.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/3063/16-ц

29.01.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №311/3063/16-ц

Провадження № 4-с /311/7/2018

29.01.2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області

у складі:

головуючого судді Степаненко Ю.А.

при секретареві Шак О.В.

за участю представника заявника ОСОБА_1

представника зацікавленої особи ОСОБА_2

представника ВДВС ОСОБА_3

роглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка Запорізької області цивільну справу за скаргою:

ОСОБА_4 на дії Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_5 Аваль", ОСОБА_6,-

В С Т А Н О В И В:

До Василівського районного суду Запорізької області звернувся ОСОБА_4 зі скаргою на дії Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_5 Аваль", ОСОБА_6, на обґрунтування якої зазначає, що 23.09.2010 року Василівським районним судом було винесено рішення по справі за позовом: ВАТ «ОСОБА_5 Аваль» до нього про звернення стягнення на майно, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру № 13, в будинку № 10, що знаходиться за адресою: м. Василівка, вул. Театральна, загальною площею 36.5 кв. м., яка належить йому на праві приватної власності.

На підставі вищевказаного рішення, 03.12.2010 року Василівським районним судом Запорізької області було видано виконавчий лист № 2-1575. Протягом року квартиру реалізовано не було.

В 2016 році він отримав копію протоколу проведення електронних торгів, з якої дізнався, що квартиру продано на електронних торгах, організованих ДІЇ «Сетам», ОСОБА_7, в рамках виконавчого провадження № 39185837.

Він звернувся за правовою допомогою до Запорізького центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, де йому пояснили, що квартиру було реалізовано з порушеннями.

20.10.2016 року ВДВС йому було надано документи щодо реалізації квартири.

Ознайомившись з документами, вважає дії виконавчої служби протиправними, такими, що порушують його законні права, оскільки, виконавче провадження № 39185837 було відкрито незаконно- 06.08.2013 року Василівським відділом Державної виконавчої служби, у порушення ст.ст. 22,26 ЗУ «Про виконавче провадження»було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 391858.37 на підставі простроченого на більш ніж 2 роки виконавчого листа № 2-1575 від 03.12.2010 року.

Крім того, реалізацію майна було проведено на підставі заявки про реалізацію арештованого майна, яка не відповідала вимогам законодавства, оскільки, до неї було додано прострочений виконавчий документ, сама заявка була подана в рамках незаконно відкритого виконавчого провадження. У порушення вимог п. 4 Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, начальник відділу ДВС не повернув таку заявку.

Крім того, майно було реалізовано на електронних торгах за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який втратив чинність. Експертну оцінку було проведено 16.11.2015 року, майно було реалізовано 15.06.2016 року, тобто, у порушення положень ч. 5 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження», якими встановлено строк чинності звіту у 6 місяців, звіт про оцінку мого майна втратив чинність ще 16.05.2016 року.

Таким чином, виконавча служба не мала правових підстав для відкриття виконавчого провадження та для реалізації предмета іпотеки (квартири). Всі дії, вчиненні державними виконавцями після відкриття провадження, незаконні.

ОСОБА_4 просить суд:

- визнати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2013 року;

- визнати неправомірною постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 24.10.2013 року.

- визнати неправомірною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.12.2013 року.

- визнати неправомірною постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 22.09.2015 року;

- визнати неправомірною постанову про звільнення майна боржника з-під арешту від 05.02.2016 року;

- визнати неправомірною постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24.06.2016 року.

В судове засідання заявник ОСОБА_4 неодноразово не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дати, час та місце розгляду справи був повідомлений судом вчасно та належним чином.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 в особі ОСОБА_1 скаргу підтримала з підстав, викладених у скарзі, просить суд її задовольнити.

В судовому засіданні представник Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в особі державного виконавця Кабаченко Ю.Ю., проти задоволення скарги заперечує, підтримала письмові заперечення, які містяться в матеріалах провадження, в яких зазначається про безпідставність скарги. Крім того, вона вважає, що ОСОБА_4 пропустив строк звернення до суду з даною скаргою.

В судове засідання ОСОБА_6 не з’явився, але надав заяву, в якій просить суд розглянути справу в його відсутності та за присутності його представника ОСОБА_2

В судовому засіданні представник ОСОБА_6 в особі ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечує, підтримала письмові заперечення, які містяться в

матеріалах провадження, в яких зазначається про безпідставність скарги. Крім того, вона вважає, що ОСОБА_4 пропустив строк звернення до суду з даною скаргою.

Представник ПАТ "ОСОБА_5 Аваль", який був належним чином та вчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, в судове засідання неодноразово не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, оглянувши матеріали справи, вважає можливим розглянути справу та винести ухвалу у відсутності зазначених учасників процесу, що відповідає вимогам ст.128—130, 223 ЦПК України.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_4, подана до суду в січні 2018 року, про допуск до участі у справі в якості його представника – адвоката ОСОБА_8, однак, в судовому засіданні 29.01.2018 року було вирішено питання про відмову в допуску зазначеної особи, оскільки, належні документи, що підтверджують повноваження адвоката, як представника, передбачені вимогами ст.62 ЦПК України ( повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"), суду надано не було. До зали суду ОСОБА_8 не з’явився.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у сукупності, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді даної справи суд дотримується вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, відповідно до якої, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставою скарги є, на думку заявника, пропуск стягувачем строку для повторного пред’явлення виконавчого листа до виконання та, у зв’язку з цим, безпідставне відкриття державним виконавцем виконавчого провадження.

Отже, суд розглядає дану скаргу в межах заявлених вимог, з врахуванням предмету та підстави скарги, на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Отже, ОСОБА_4, як сторона виконавчого провадження, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваних постанов, які є предметом даного розгляду, відповідно до статті 447 ЦПК України, частини першої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваних постанов, має право на оскарження дій (бездіяльності) державних виконавців державної виконавчої служби під час виконання ними судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваних постанов, передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів – це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положенням ч.1 статті 2 Закону України " Про виконавче провадження" у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваних постанов, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства

юстиції України.

Відповідно до ст.17 Закону України " Про виконавче провадження" у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваних постанов, примусовому виконанню підлягають, у тому числі, виконавчі листи, що видаються судами.

Як встановлено в судовому засіданні та як видно із матеріалів справи, рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 23.09.2010 року, копія якого є в справі, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_5 Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції АТ "ОСОБА_5 Аваль" до ОСОБА_4, про звернення стягнення на майно, та вирішено:

« В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/17-34/1835-41, укладеним 13.10.2008 року між ВАТ "ОСОБА_5 Аваль" та ОСОБА_4 звернути стягнення на предмети іпотеки:

- квартиру №13 у будинку №10, що знаходиться за адресою: м. Василівка, вул.Театральна, загальною площею 36,5 кв. м, житловою площею 20,1 кв. м., і належить відповідачу на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Василівською міською радою Запорізької області 20.03.2008року, зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 22607811.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна задовольнити в повному обсязі вимоги ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції (р/р №2909334 в ОСОБА_9 Аваль", МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) в сумі 41 176,50 грн.

Стягнути зі ОСОБА_4 користь Відкритого акціонерного товариства "ОСОБА_5 Аваль" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 411,76 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн, а всього- 531,76 грн.»

23.11.2010 року зазначене рішення суду набрало законної сили.

Обставини, встановлені цим судовим рішенням, відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України, не доказуються при розгляді даної справи.

Відповідно до ст.18 ЦПК України, в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Зазначена норма узгоджується зі ст.18 ЦПК України.

Таким чином, вищевказане судове рішення, яке набрало законної сили, обов’язкове до виконання, у тому числі, для ОСОБА_4, ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" та Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

На виконання зазначеного рішення суду, 03.12.2010 року Василівським районним судом Запорізької області було видано виконавчий лист, копія якого є в справі, термін

пред’явлення до виконання якого зазначено – до 23.11.2013 року, відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст.21, п.1 ч.2 ст.21 Закону України " Про виконавче провадження" у редакції, що діяла на момент набрання вищевказаним рішенням законної сили.

За заявою стягувача : ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції"ОСОБА_5 Аваль", постановою державного виконавця ВДВС Василівського РУЮ Запорізької області від 20.07.2011 року, було відкрито виконавче провадження, копія якого є в справі.

При цьому, у відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, що діяла на момент існування даних правовідносин, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання

було перервано пред'явленням виконавчого документа до виконання.

27.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст. 47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, що діяла на момент існування даних правовідносин, копія якої є в справі, в якій зазначено також про те, що стягувачу надано строк для повторного пред’явлення виконавчого листа до виконання - до 27.12.2013 року, з врахуванням вимог ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції, що діяла на момент існування даних правовідносин.

Як вбачається з «Документів щодо знищення виконавчих проваджень», які містяться в справі, вищевказане виконавче провадження було знищено у 2016 році

Відповідно до ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції,що діяла на момент існування даних правовідносин, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Тобто, стягувач - ПАТ "ОСОБА_5 Аваль", мав право повторно звернутися до відділу ДВС з зазначеним виконавчими листом у термін - до 27.12.2013 року.

За заявою стягувача : ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції"ОСОБА_5 Аваль" від 02.08.2013 року, копія якої є в справі, постановою державного виконавця Василівського районного відділу державної виконавчої служби від 06.08.2013 року було відкрито виконавче провадження, копія якого є в справі.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що строк повторного пред’явлення вищевказаного виконавчого листа до виконання, стягувачем не було пропущено, а отже, посилання ОСОБА_4 на порушення державним виконавцем вимог ст.ст. 22,26 ЗУ «Про виконавче провадження», суд вважає безпідставними та надуманими.

При цьому, суд вважає, що 06.08.2013 року державним виконавцем було на законних підставах відкрито виконавче провадження, яке є предметом даного розгляду, строк подачі вищевказаного виконавчого листа не сплив, а тому, підстав для визнання неправомірними постанов: про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2013 року; про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 24.10.2013 року; про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 12.12.2013 року, про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 22.09.2015 року; про звільнення майна боржника з-під арешту від 05.02.2016 року; про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 24.06.2016 року, копії яких є в справі, – саме з причин пропуску, на думку заявника, строку подачі вищевказаного виконавчого листа до виконавчої служби для примусового виконання, немає.

При цьому, як зазначено вище, дана скарга розглядається в межах заявлених вимог, відповідно до ст.13 ЦПК України.

Відповідно до ст.385 ЦПК України, в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року, на час звернення до суду з даною скаргою, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Судом встановлено, що 01.12.2015 року ОСОБА_4 отримав особисто, під підпис лист Відділу ДВС Василівського РУЮ Запорізької області від 16.11.2015 року №29300/2, копія якого є в справі (Т-1, а.с.131), з якого йому стало відомо про те, що на виконанні у Відділі знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа №2-1575 від 03.12.2010 року, виданого Василівським районним судом Запорізької області, який є предметом даного розгляду; про те, що державним виконавцем складено акт опису та арешту належного йому, як боржнику, майна; про залучення суб’єкта оціночної діяльності; про наявність Звіту про оцінку майна та про оціночну вартість квартири №13 у будинку №10, що знаходиться за адресою: м. Василівка, вул.Театральна; про те, що ця квартира буде передана на реалізацію; про можливість, у випадку незгоди з результатами оцінки, подати свої заперечення; про те, що у випадку ненадання таких заперечень, буде вважатись, що він згоден з вказаною оцінкою майна. Зазначений факт (факт отримання цього листа) підтверджується поштовим повідомленням та реєстром на відправку, копії яких є в справі (Т-1, а.с.129, 130).

Належні докази на підтвердження того факту, що ОСОБА_4 до 01.12.2015 року було відомо про наявність виконавчого провадження, яке є предметом даного спору, суду не надано.

Таким чином, будучи повідомленим про наявність виконавчого провадження, яке є предметом даного спору, ОСОБА_4 зі скаргами на дії (бездіяльність) державних виконавців до суду не звертався до 02.11.2016 року (дата звернення до суду з даною скаргою).

Крім того, як вбачається з позовної заяви від 29.08.2016 року, ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 13.09.2016 року та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 17.11.2016 року, копії яких є в справі, станом на серпень 2016 року ОСОБА_4 було відомо про виконавче провадження, яке є предметом даного спору, однак, до суду з даною скаргою він звернувся тільки 02.11.2016 року.

Таким чином, всудовому засіданні встановлено, що, ОСОБА_4 пропущено строк звернення до суду з даною скаргою, про поновлення якого заявник не просить суд, належні та достатні докази на підтвердження поважності його пропуску суду не надав. Разом з тим, судом встановлено, що заявником не доведено вимоги скарги, що є самостійною підставою для відмови у її задоволенні, а тому, відмова у задоволенні скарги з підстав пропуску звернення до суду з нею, є безпідставною.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належні, достатні, достовірні та допустимі докази, відповідно до вимог ст.ст.76-80 ЦПК України, на підтвердження своїх вимог скарги, ОСОБА_4 суду не надав.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи та законодавчі норми, виходячи з принципів: законності, об’єктивності, розумності та справедливості, суд вважає необхідним в задоволенні скарги відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Конституцією України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 10, 11, 12, 13, 258, 259, 260, 261, 354, 355, 447-453 ЦПК України, суддя,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги:ОСОБА_4 на дії Василівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_5 Аваль", ОСОБА_6,- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. Якщо буде подано апеляційну скаргу, ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського

районного суду

Запорізької області ОСОБА_10