Постанова № 71969799, 31.01.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/112/2018(м)

263/10219/14-ц

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року м. Маріуполь

Єдиний унікальний номер 263/10219/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Васильченко О.Г.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Кочегарової Л.М.,

суддів: Зайцевої С.А., Попової С.А.,

секретар Герасимова Г.Є.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 серпня 2017 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно сплачених коштів,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно сплачених коштів. Позивач зазначив, що 17 травня 2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Рено» державний номер НОМЕР_1, належний ОСОБА_2 Інший учасник дорожньо-транспортної пригоди – ОСОБА_1 не застрахував свою відповідальність і тому, МТСБУ здійснило виплату ОСОБА_2 відшкодування в розмірі 14 754,02 грн. В подальшому з’ясувалося, що відповідач отримав виплати в зазначеному розмірі безпідставно, а тому позивач просив стягнути з відповідача кошти в розмірі 14 754,02 грн., судовий збір 243,60 грн. та витрати на правову допомогу 2 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 серпня 2017 року позов МТСБУ до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно сплачених коштів задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь МТСБУ безпідставно сплачені кошти в сумі 2 360 гривень 65 копійок, судові витрати у розмірі 243 гривні 60 копійок, всього 2604 гривні 65 копійок. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який не брав участі у справі, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги МТСБУ, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності представника МТСБУ та ОСОБА_2, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, розглянувши відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 17 травня 2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Рено», д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Фольксваген», д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 В результаті ДТП транспортний засіб «Рено» отримав механічні пошкодження, чим власнику автомобіля заподіяно матеріальну шкоду на суму 17 704 грн. 82 коп. Оскільки ОСОБА_1 не мав договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, МТСБУ здійснило регламенту виплату ОСОБА_2 за його заявою в сумі 14 754 грн. 02 коп.

Задовольняючи 29 серпня 2017 року частково позовні вимоги МТСБУ до ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримав відшкодування від МТСБУ в більшому розмірі, ніж та сума на яку він мав право, а тому, зі ОСОБА_2 підлягає стягненню в примусовому порядку на користь позивача безпідставно набута сума 2 360,65 грн.

З висновками суду не можна не погодитися, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 на час ДТП 17 травня 2007 року не мав полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який передбачений Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і згідно платіжного доручення №4345 від 28 жовтня 2010 року МТСБУ виплатило ОСОБА_2 у відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля 14 754,02 грн. (а.с.7).

У червні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди і, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з нього у відшкодування матеріальної шкоди 17 704,82 грн., моральну шкоду в розмірі 1600 грн. та судові витрати у справі. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 13 липня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у зв’язку з тим, що позивач не надав доказів обґрунтованості своїх вимог.

За апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення районного суду було переглянуто і рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 17 березня 2011 року рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 13 липня 2010 року скасовано та відмовлено позивачу у позові з інших підстав. В рішенні суд апеляційної інстанції визначив ступінь вини водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в ДТП 17 травня 2007 року, а саме - ОСОБА_1 70 % , ОСОБА_2 - 30 %. і дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав відшкодувати позивачу 12 393,37 грн., а фактично ОСОБА_2 отримав відшкодування від МТСБУ в розмірі 14 75402 грн. В рішенні зазначено, що таке рішення ухвалено, в тому числі, з урахуванням висновків авто-технічної експертизи, яка визначила, що в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були порушення Правил дорожнього руху України, які призвели до ДТП (а.с.34-35).

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_3 пояснив, що рішення апеляційного суду Донецької області від 17 березня 2011 року та його висновки ОСОБА_1 не оспорювалися.

Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже, розглянувши позовні вимоги МТСБУ до ОСОБА_2 суд встановив, що відповідач безпідставно отримав від страхового бюро частину коштів в розмірі 2360, 65 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля, оскільки є частка його вини в дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 17 травня 2007 року та яка призвела до пошкодження автомобіля.

Колегія вважає, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності та зробив обгрунтований висновок про часткове задоволення вимог МТСБУ про повернення бюро безпідставно отриманих ОСОБА_2 коштів в розмірі 2 360,65 грн., оскільки при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 про відшкодування шкоди встановлено, що його вина становить 30 %.

З рішенням суду не погодився ОСОБА_1, який не брав участь у справі і який ставить питання про скасування рішення про часткове задоволення позовних вимог МТСБУ, з ухвалення нового рішення про повне задоволення позову МТСБУ та стягнення зі ОСОБА_2 14 754,02 грн.

Колегія вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не змінюють правових висновків суду першої інстанції і тому підстав для задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення, з урахуванням доводів скарги, немає.

Зокрема, ОСОБА_1 вважає, що судове рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, оскільки ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог МТСБУ суд першої інстанції не зазначив, чому він відхиляє докази, на які посилається позивач у позові, а саме, рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 14 березня 2014 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 26 квітня 2011 року.

Ці доводи апеляційний суд до уваги не приймає, враховуючи наступне.

Зі справи вбачається, що постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 13 липня 2010 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України, оскільки його дії з технічної точки зору знаходилися у причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (а.с.2).

26 квітня 2011 року за протестом прокурора, постановою апеляційного суду Донецької області постанова суду першої інстанції від 13 липня 2010 року була скасована і провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.2 ч.8 ст.294 КУпАП у зв’язку з недоведеністю вини (а.с.3-4).

Відповідно до ст.61 ЦПК України (в редакції від 18 березня 2004 року) постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Обставини ДТП та участь в цій пригоді ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судом першої інстанції встановлено.

Наведені ОСОБА_1 судові рішення не стосувалися безпосередньо відповідача у справі ОСОБА_4 та підстав позову МТСБУ у даному спорі, а тому відсутність аналізу цих рішень не є підставою для скасування рішення, яке підлягає перегляду в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вважає, що рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 серпня 2017 року підлягає скасуванню з задоволенням в повному обсязі позовних вимог МТСБУ до ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.58, ч.3 ст.358 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

Зі справи вбачається, що представник МТСБУ в суді першої інстанції участі не брав, рішення суду у встановленому законом порядку позивач не оскаржував і не передавав ОСОБА_1 будь-яких повноважень представляти інтереси позивача в суді апеляційної інстанції. Тому, доводи апеляційної скарги особи, яка не брала участі у розгляді справи, за відсутності відповідних повноважень від позивача, є неспроможними.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 посилається на те, що вирішення спору між МТСБУ та ОСОБА_2 без його, ОСОБА_1, участі є порушенням його прав та обов’язків, оскільки він є учасником дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17 травня 2007 року.

З цими доводами повністю погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Встановлено, що ОСОБА_1 є учасником дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 17 травня 2007 року. Однак, у даній справі позивач МТСБУ пред’явив вимоги до ОСОБА_2, з мотивів безпідставного набуття ним майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави – отримання коштів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у більшому розмірі, ніж той на який потерпілий в ДТП мав право. Тому, вирішення спору за відсутності ОСОБА_1 не призвело до ухвалення незаконного рішення з підстав, заявлених МТСБУ.

Що стосується судового рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 14 березня 2014 року, яким МТСБУ відмовлено у позові до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з регламентною виплатою в розмірі 14 754,02 грн., то сама по собі наявність заяви МТСБУ про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами, про що зазначив представник заявника адвокат ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції, не вказує на можливість зміни висновків суду (а.с.5-6,86).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 не погодився з доводами скарги заявника і просив на підставі п. 3 ч.1 ст.362 ЦПК України закрити апеляційне провадження, посилаючись на те, що позовних вимог до ОСОБА_1 пред’явлено не було і прийняте рішення жодних прав та інтересів ОСОБА_1 не зачіпає.

Апеляційний суд не вбачає підстав для закриття апеляційного провадження, оскільки зі справи вбачається, що заявник був учасником дорожньо-транспортної пригоди стосовно якої виник спір між МТСБУ та ОСОБА_2 і незважаючи на те, що ОСОБА_1 не був стороною у справі, у спорі який переглядається, ухвалене рішення опосередковано стосується і заявника.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1. ст.374, ст.375 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 02 лютого 2018 року

Головуючий Л.М. Кочегарова

Судді: С.А. Зайцева

ОСОБА_5