Рішення № 71969528, 31.01.2018, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4532/17

Провадження № 2-а/242/58/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Пирогової Л.В., секретар судового засідання Дурова Н. Г., розглянувши в м.Селидове за правилами спрощеного позовного провадження справу № 242/4532/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа: Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області, про визнання неправомірною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона отримувала пенсію за віком. До 2014 року перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України м.Харцизьк Донецької області. У зв’язку зі зміною місця проживання та реєстрації в м. Селидове Донецької області позивач звернулась до відповідача із заявою про отримання пенсії. Разом з тим їй по теперішній час пенсію не перераховано. Вважає, що відповідач протиправно не здійснює нарахування їй пенсії та просить суд визнати бездіяльність відповідача неправомірною, зобов’язати відповідача поновити виплату пенсії за віком відповідно до поданої нею заяви.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 24.10.2017 року відкрито скорочене провадження по справі та зобов’язано Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області надати відомості щодо сплати пенсії за період з лютого 2016 року по вересень 2017 року, та зазначити причини припинення виплати пенсії у 2017 році.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп.10 п.1 Розділу VII Перехідних Положень КАС України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає дану справу за правилами, що передбачені новою редакцією КАС України за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач та його представник ОСОБА_2, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з,явилися, надали суду відповідь на відзив (заперечення) відповідача, в якому просили позовні вимоги задовольнити, справу розглянути без їх участі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з,явився, подав до суду заперечення на позов, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи Управління СЗН Селидівської міської ради у судове засідання не з’явився про дату,час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно з копією пенсійного посвідчення №1940616944 виданого 23.10.2008 р. Пенсійним фондом України (серія ААД №328483) ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 23.10.2008 р.

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, про що є відмітка у паспорті серії ВА №431145.

ОСОБА_1 взята на облік, як внутрішньо переміщена особа, про що свідчить копія довідки №0000261693 від 11.07.2017 року, за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що вона після взяття на облік, як внутрішньо переміщена особа, тобто 11.07.2017 року, звернулася до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про виплату пенсії в зв’язку зі зміною місця реєстрації.

Відповідачем у своїх заперечення не оспорюється той факт, що Селидовським ОУПФ України Донецької області у липні 2017 року було здійснено перевірку внутрішньо переміщеної особи із відміткою в паспорті, що було підставою для зняття даної особи з виплати до надання довідки про внутрішньо переміщену особу.

Проаналізувавши законодавство, що регулює дані правовідносини, суд дійшов до наступних висновків.

У частині 2 статті 77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З матеріалів справи вбачається, що підставою зупинення виплати пенсії стало тривала відсутність за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб.

Згідно статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі недоотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Будь яких інших підстав для припинення виплати пенсії законом не передбачено, а тому суд не приймаються посилання відповідача як підставу для припинення пенсії на відсутність останнього за місцем проживання, оскільки по-перше, таке рішення не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не є законом, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому, з урахуванням встановленого судом порушеного права позивача на отримання пенсії з боку неправомірних дій відповідача.

Крім цього відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституції України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституції України є нормами прямої дії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та (інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення: створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 49 Конституції України).

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена йому за віком, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення, тощо.

При цьому пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

За приписами ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров’я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов’язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов’язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов’язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі №816/4505/14, та в силу ст. 244-2 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать, що відповідачем, при прийнятті рішення порушено принцип пропорційності щодо дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав особи на пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія.

Відповідач, не здійснюючі нарахування та виплату належної позивачу ОСОБА_1 пенсії за місцем реєстрації, фактично обмежує її конституційне право на соціальне забезпечення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, слід визнати протиправною та необхідно зобов'язати Селидовське ОУ ПФУ Донецької області відновити виплату позивачу пенсії з 11.07.2017 року.

Що стосується позовної вимоги про скасування рішення Селидовське ОУ ПФУ Донецької області про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1, суд враховує наявні матеріали справи та те, що а ні позивачем, а ні відповідачем не надано доказу призупинення виплати пенсії на підставі рішення, а тому має місце саме бездіяльність суб’єкта владних повноважень щодо невиплати пенсії позивачу, дана обставина встановлена судом та є достатнім способом захисту порушених прав позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позову, та вважає за необхідне визнати бездіяльність відповідача щодо призупинення виплати пенсії та зобов’язати поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 11.07.2017 року, відмовивши у задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області понесені ним судові витрати по справі в розмірі 640 грн.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 8, 9, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 б. 3 кв.10, ІПН НОМЕР_1) до Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274), третя особа: Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради (місце знаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Пушкіна, буд. № 8, ЄДРПОУ 25953988), про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 б. 3 кв.10, ІПН НОМЕР_1).

Зобов’язати Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 б. 3 кв.10, ІПН НОМЕР_1) з 11.07.2017 року.

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 б. 3 кв.10, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. № 6, ЄДРПОУ 41247274) судові витрати по справі в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу, рішення, його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Суддя Л.В. Пирогова