Ухвала суду № 71969335, 29.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/11689/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.01.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), Стана І.В., Животова Є.Г., при секретарі Юрочко А.П., за участю прокурора Попович І.І., підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Ціпле І.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді судове провадження № 11-сс/777/12/18 за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_3 та заступника начальника відділу процесуального керівництва прокуратури Закарпатської області на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.11.2017.

Цією ухвалою слідчого судді відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця с. Великий Бичків Рахівського району, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, з загальною повною середньою освітою, одруженого, працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування, а застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Слідчий суддя прийшов до висновку, що доводи стосовно можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами, долученими до матеріалів клопотання, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів. При цьому слідчий суддя врахував, що сама тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 не може бути підставою для застосування до підозрюваного такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, а також взяв до уваги дані про особу підозрюваного, який працює приватним підприємцем, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання та роботи.

-2-

В апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги заступник начальника відділу прокуратури Закарпатської області просить ухвалу слідчого судді від 22.11.2017 - скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 02(два) місяці. Вважає, що слідчий суддя, приймаючи рішення за наслідками розгляду відповідного клопотання, не врахував цинічність та зухвалість вчиненого діяння та показань потерпілого, згідно яких ОСОБА_3 спільно з іншими особами вчиняли на нього протиправний тиск шляхом погроз йому особисто та членам сім'ї, знищенням майна у разі несплати певної грошової суми, погрози були висловлені у грубій непристойній формі та супроводжувалися агресивною поведінкою, а потерпілим сприймались, як реальні та давали підстави побоюватись за свою безпеку та безпеку членів його сім'ї. Крім того, потерпілому спричинено матеріальних збитків у особливо великих розмірах. Також, є реальність ризику негативно впливати на свідків та потерпілого, узгоджувати з іншими співучасниками позицію з метою перешкоджання встановленню істини та може ухилятись від явки до органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню всіма доступними способами.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухвали слідчого судді від 22.11.2017 щодо нього та відмову в задоволенні клопотання в повному обсязі. Ухвалу слідчого судді вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм кримінального процесуального права. На його думку, ухвала слідчого судді не містить даних про обґрунтованість пред'явленої йому підозри, тобто така підозра жодними доказами не підтверджена. Зазначає, що до вчинення кримінального правопорушення не причетний, дав потерпілому в борг не малу суму грошей, однак позичальник не бажає повертати кошти, а з метою його залякування звернувся до правоохоронних органів. Вважає, що саме в діях потерпілого існує склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Підстави для застосування щодо нього запобіжного заходу вважає формальними та жодними доказами не підтвердженими, а подане клопотання таким, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 184 КПК України.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Ціпле І.Ю. на підтримання апеляційної скарги та заперечення щодо апеляційної скарги прокурора, промову прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив апеляційну скаргу підозрюваного, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та прокурора не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

-3-

Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) констатував, що Конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства і встановлює обов'язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства, водночас вимагаючи також, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5, яка полягає в захисті людини від свавілля.

Таким чином, підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є: а)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; б) наявність конкретних фактичних та правових підстав.

Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту й затримання, закріпленої в статті 5 Конвенції.

Відповідно практики ЄСПЛ «розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться в статті 5 пар. 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин».

Вимога розумної підозри містить у собі два питання. Перше з них становить питання права: розумна підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Друге - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного злочину.

Колегія суддів ураховує, що стандарт переконання «розумна підозра» достатньо вимогливий, хоча значно слабкіший за стандарт «поза розумним сумнівом», який вимагається для кримінального засудження.

Апеляційний суд звертає увагу учасників провадження на те, що ця вимога не означає, що сторона обвинувачення навіть на ранніх стадіях розслідування, зобов'язана довести всі елементи правопорушення, оскільки цей стандарт не вимагає, щоб сторона обвинувачення мала докази, достатні для остаточного вирішення питання про винуватість особи, а тому правильність кваліфікації діяння, встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу кримінального правопорушення на даній стадії слідчим суддею та судом не перевіряється, так як входить до повноважень суду при судовому розгляді справи, а тому апеляційна скарга підозрюваного з цих підстав є необґрунтованою.

Колегія суддів враховує, що підозра, яка повідомлена ОСОБА_3 є обґрунтованою, а долучені до клопотання докази (копії протоколів допиту та додаткового допиту потерпілого, свідка ОСОБА_5, копія протоколу обшуку) є такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила даний злочин, а тому апеляційний суд доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про необґрунтованість підозри відхиляє.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дослідив відомості, на яких ґрунтується вручена та оголошена підозра та перевірив достатність та належність цих відомостей для формулювання розумної підозри.

-4-

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ретельно перевірялись при розгляді клопотання.

Частиною 3 ст. 176 КПК України передбачено, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є недостатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першої цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_3 підозри, яка підтверджується долученими до матеріалів клопотання даними, які на даній стадії є достатніми для висновку про обгрунтованість підозри. При прийнятті рішення слідчим суддею враховано практику Європейського суду з прав людини та п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з врахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_3, слідчий суддя в ухвалі врахував всі обставини з якими закон пов'язує можливість застосування того чи іншого запобіжного заходу. Зокрема, зазначено, що клопотання не містить обґрунтування того, що більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам у кримінальному провадженні, а необхідність застосування виняткового запобіжного заходу жодним чином не доведена.

Слідчий суддя обгрунтовано прийшов до висновку про наявність існування ризику незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження, однак, беручи до уваги початкову стадію кримінального провадження, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, працює приватним підприємцем, позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання та роботи, стан здоров'я підозрюваного та потребу в постійному медикаментозному лікуванні визнав достатнім застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.

Доводи прокурора щодо наявності ризику реалізувати наміри підозрюваного та ризику узгодження з іншими співучасниками позиції з метою перешкоджання встановлення істини колегія суддів відхиляє, оскільки на підозрюваного ОСОБА_3 відповідно до оскаржуваної ухвали покладено обов'язки, в тому числі утримуватись від спілкування з потерпілим та іншими підозрюваними, та враховує, що підозрюваному роз'яснено наслідки невиконання покладених обов'язків та можливість зміни застосованого запобіжного заходу.

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує й те, що під час апеляційного розгляду судового провадження прокурор не посилався на обставини, які можуть свідчити про те, що інший, менш суворий, запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а також, не посилався на те, що із часу постановлення слідчим суддею рішення, ОСОБА_3 не виконує покладені на нього обов'язки.

-5-

Колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави і обставини, з яких суд не задовольнив клопотання слідчого, є достатньо обґрунтованими, оскільки вони вказують на те, що слідчий у клопотанні, прокурор в суді першої інстанції та апеляційному суді в повному обсязі не довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3 на свободу.

Зазначені в апеляційній скарзі прокурора доводи щодо наявності ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду є лише припущеннями, які жодним чином не підтверджені, а тому апеляційний суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Єдиною наявною підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою є тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_3.

У контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що серйозність обвинувачення або суворість санкції інкримінованого злочину, не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Наведені обставини дають підстави апеляційному суду вважати, що забезпечення виконання процесуальних обов'язків підозрюваного можливо із застосуванням менш суворого запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання.

За таких обставин слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування виняткового запобіжного заходу, оскільки запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

Необхідності обмеження права ОСОБА_3 на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - залишити без змін, оскільки колегія суддів уважає, що такий запобіжний захід в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

За наведених апеляційним судом обставин колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_3, оскільки істотних порушень вимог КПК України не виявлено та обґрунтованих підстав для скасування ухвали слідчого судді в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176- 178, 181, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

доповнені апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_3 та заступника начальника відділу процесуального керівництва прокуратури Закарпатської області - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.11.2017 щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді: