Постанова № 719689, 15.06.2007, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2007 р.

Справа № А-6/115

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Cуддя Грица Юрій Іванович

При секретарі Рочняк Олександра Вікторівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного підприємства "Ве-Ста" Калуська, 6,Бурштин,Галицький район, Івано-Франківська область,77111

до відповідача ДПІ в Галицькому районі вул. Шевченка,10,Галич,77100

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Галицькому районі №0001432300/0 від 18.12.06 та 0001442300/0/10359 від 18.12.06.

Представники:

Від позивача: Дунець О.Я., (довіреність № 22/06-12 від 22.12.06 представник )

Від відповідача: Шекета Л.Б., (довіреність № 4842/10/10 від 21.05.07 ГДПРІ )

Від відповідача: Ковтун Н.О., (довіреність № 1516/10/10 ГДПІ )

СУТЬ СПОРУ: подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ в Галицькому районі №0001432300/0 від 18.12.06 та 0001442300/0/10359 від 18.12.06.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 15.06.07.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених в позовній заяві. Зокрема вказує, з його боку не було порушень п. 1.3. ст. 1; п. 1.8. ст. 1; п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7; п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7; п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а включаючи до податкового кредиту відповідні суми ПДВ товариство керувалося п.п. 7.4.1. та п.п. 7.5.1., п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР. Тому, отримавши податкову накладну та сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару, позивач правомірно включив 59573 грн. ПДВ до складу податкового кредиту в податковій декларації по податку на додану вартість за березень 2005 року, згідно податкових накладних виписаних ТзОВ “Торговий Дім Нафто-Трейд” та має право на бюджетне відшкодування вказаної суми.

Відповідач подав суду заперечення на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані повідомлення -рішення прийняті ним відповідно до чинного законодавства. Зокрема вказує, що позивач не мав права включати 59573 грн. ПДВ до складу податкового кредиту в податковій декларації по податку на додану вартість за березень 2005 року, згідно податкової накладної виписаної ТзОВ “Торговий Дім Нафто-Трейд” при реалізації продукції Позивачу, так як до бюджету податок на додану вартість підприємством-виробником товару не сплачувався, тобто не було надмірної сплати ПДВ до бюджету, а тому Позивач немає права на його відшкодування, як це випливає з загального аналізу п. 1.3. ст. 1; п. 1.8. ст. 1; п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7; п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7; п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Позиція Відповідача обгрунтовується тим, що ТзОВ “Торговий Дім Нафто-Трейд” не є виробником відвантаженої ПП “Ве-Ста” продукції. Постачальником реалізованої продукції є ТзОВ “Рейнбоу ЛТД”, яке не є виробником вказаної продукції. Постачальником реалізованої продукції є ПП “Модулор”, яке також не є її виробником. В свою чергу ПП “Модулор” придбало даний товар у ПП “Янус”. ПП “Янус не є виробником відвантаженої ПП “Модулор” продукції. Постачальниками реалізованої продукції є ТзОВ “Корана” та ТзОВ “Алтон-КН. Свідоцтво платника ПДВ ТзОВ “Корана” анульовано, згідно ухвали господарського суду м. Києва від 13.10.2005 року, а свідоцтво платника ПДВ ТзОВ “Алтон-КН” скасовано згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд встановив, що ДПІ в Галицькому районі 18.12.06 проведено додаткову невиїзну перевірку ПП "Ве-ста" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2005 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника, за результатами якої складено акт №206/23/31574972 від 18.12.2006 року. На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001432300/0 від 18.12.2006 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 8064 грн 36 коп та податкове повідомлення-рішення №0001442300/0/10359 від 18.12.2006 року, яким визначено Позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 45 531,64 грн. та нарахавано штрафні санкції в сумі 22765 грн 82 коп.

Не погодившись з вищевказаними повідомленнями- рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх нечинними.

Як випливає з акту перевірки, №206/23/31574972 від 18.12.2006, що Позивач неправомірно включив податок на додану вартість в сумі 59 573 грн. до податкового кредиту за березень 2005 року, за продукцію, одержану від ТзОВ «Торговий Дім Нафто-Трейд»на яку останнім було виписано податкову накладну. Також Відповідач стверджує, що станом на 01.12.2006 року по декларації за березень 2005 року рахується непідтвердженим ПДВ в сумі 8064,36 грн. Перевіряючими робиться висновок, що ПП “Ве-Ста” не мало права включати 59 573,00 грн. ПДВ до складу податкового кредиту в податковій декларації по податку на додану вартість за березень 2005 року, згідно податкової накладної виписаної ТзОВ “Торговий Дім Нафто-Трейд” при реалізації Позивачу продукції, так як не було надмірної сплати ПДВ до бюджету підприємством виробником, а тому ПП “Ве-Ста” немає права на його відшкодування, як це випливає з п. 1.3. ст. 1; п. 1.8. ст. 1; п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7; п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7; п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п. 7.5.1., п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (Закон) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з відповідного рахунку ( товарного чека ) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків,

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів ( робіт, послуг).

Тому, Позивач використавши дане йому п.п. 7.5.1. Закону право, відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів ( робіт, послуг).

Крім того, у відповідності до п.п.7.4.1. Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації”.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивачем, на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2005 року надано податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. “а”, “в”, “г”, “д” п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської опереції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Підтвердженням сплати податку на додану вартість Позивачем (продавцем), покупцю в ціні товару є платіжні доручення надані Позивачем, а тому його розмір підлягає відшкодуванню з бюджету.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача правомірні і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.19,67,124 Конституції України, Законом України “Про податок на додану вартість” ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задоволити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Галицькому районі №0001432300/0 від 18.12.06 та 0001442300/0/10359 від 18.12.06.

Стягнути з ДПІ в Галицькому районі на користь ПП "Ве-ста", вул. Калуська, 6 м.Бурштин Галицького р-ну - 3 грн 40 коп судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Грица Юрій Іванович

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ Рочняк Олександра Вікторівна