Рішення № 71968735, 01.02.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3764/17

2/264/257/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В. , при секретарі Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року до суду надійшла дана позовна заява ПАТ КБ «Приватбанк», в обґрунтування якої зазначено, що 28.10.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір №б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3600 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Натомість ОСОБА_1 не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, у зв’язку з чим станом на 31.05.2017 року загальна сума заборгованості становить 48930,61 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 3598,25 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 39126,14 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3400,00 грн., а також штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 2306,22 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 48930,61 грн., та судовий збір у розмірі 1600,00грн.

Представник позивача ОСОБА_2 надала заяву про розгляд за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач надав заяву про розгляд справи на підставі наявних в справі письмових доказів та письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що він дійсно уклав кредитний договір 28.10.2010 року із ПАТ КБ «ПриватБанк» та отримав грошові кошти на кредитну картку із сплатою відсотків щомісячно за користування кредитом. Позивачем незрозуміло для відповідача, який не має фінансової освіти, розрахована заборгованість за кредитним договором. Також відповідач в своїх запереченням посилався на приписи ст. 607 ЦК України та вважає, що зобов’язання повинно бути припиненим на підставі ст. 607 ЦК України та звільнено від відповідальності за порушення зобов’язання відповідно до ст. 617 ЦК України. Просив також застосувати положення ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Крім того, зазначив, що в 2014 році намагався погасити кредитні зобов’язання перед позивачем та сплатити заборгованість за кредитним договором, але оскільки строк дії його кредитної картки на той момент сплив, він не мав можливості погасити заборгованість.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 28.10.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За вказаним кредитним договором ОСОБА_1 була надана кредитна картка «Універсальна» із сплатою 2,5% щомісячно (30% річних) за користування кредитними коштами, що підтверджується довідкою, про умови кредитування, в якій відповідач поставила свій підпис на підтвердження ознайомлення з умовами кредиту (а.с.7).

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або підвищити) кредитний ліміт.

Пунктом 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що підписання даного договору є прямою та безумовною згодою держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею і банком договір, по що свідчить підпис відповідача у заяві.

Згідно п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов’язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом п. 2.1.1.5.6 Умов визначено, що у разі невиконання зобов’язань за договором, позичальник на вимогу банку має виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов при порушенні позичальником строків платежів за кожним з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Судом встановлено, що відповідачем взяті на себе зобов’язання погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором, не виконав.

Відповідно до п.2.1.1.12.9 Правил боржник доручає списувати з будь – якого рахунку, відкритого у банку, у тому числі, з картрахунку - грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашання боргових зобов’язань.

Пунктом 1.1.2.4 Умов за незгодою зі зміною правил та/або тарифів банку позичальник зобов’язується надати банку письму заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

На підставі п. 1.1.3.2.3 Умов банк має право на зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків.

Згідно п. 2.1.1.3.5 Умов клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, що підлягає сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Правил передбачено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим договором.

Пунктом 1.1.3.2.2 Умов передбачено, що у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов’язків в цілому або у встановленому банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов’язків та інших обов’язків за цим договором.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, - договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Оскільки відповідач не заявляв своє бажання про припинення дії договору упродовж всього часу використання кредитних коштів, кредитний договір був автоматично пролонгований.

За довідкою, наданою позивачем встановлено, що між ПАТ КБ «ПРиватБанк» та відповідачем був підписаний кредитний договір б/н від 28.10.2010 року, за яким відповідачу було надано наступні кредитні картки: 557721291590674 від 28.10.2010 року з терміном дії по червень 2014 року, 5211537356103932 від 26.06.2013 року з терміном дії по квітень 2017 року, 4149437833296328 від 27.06.2014 року з терміном дії по лютий 2018 року. Таким чином, посилання відповідача на неможливість погасити кредитну заборгованість через сплив строку дії картки, спростовуються наданою позивачем довідкою з відомостями про видачу відповідачу кредитних карток.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 28.10.2010 року станом на 31.05.2017 року загальна сума заборгованості становить 48930,61 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 3598,25 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 39126,14 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 3400,00 грн., а також штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 2306,22 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов’язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідач в своїх запереченнях посилався на норми ст.ст. 607, 617 ЦК України та вважає, що оскільки він не має роботи та коштів для сплати кредиту, зобов’язання повинно бути припиненим через неможливість його виконання, а його треба звільнити від відповідальності за порушення зобов’язання. З такими ствердженнями відповідача суд не може погодитись, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком ("casus") в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності (таяння снігу в горах, щорічні сезонні мусонні дощі тощо), а екстраординарна подія, яка не є звичайною (детально див. коментар до ст. 263 ЦК).

Відповідачем не надано доказів, які б слугували підставою для припинення зобов’язання та звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов’язання.

Крім того, відповідач, не погодившись з умовами кредитного договору, не звертався ані до банку з заявою про розірвання кредитного договору, ані до суду із вимогами в порядку передбаченому нормами ЦПК України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 3598,25 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 39126,14 грн., а всього 42724,39 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В той же час, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Відповідно до вказаного розпорядження м.Маріуполь було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідач проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, та ПАТ КБ "Приват Банк", звертаючись до суду з позовом до відповідача, зазначив містом його проживання м.Маріуполь.

З наданого ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку вбачається, що сума в розмірі 3400,00 грн. є одночасно пенею та комісією, проте ПАТ КБ «Приватбанк» не надав доказів, виходячи з чого вона розрахована та яким чином співвідносяться суми пені та комісії, а отже чи не суперечить їх нарахування положенням ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення суми пені та комісії в розмірі 3400,00 грн., а також штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 2306,22 грн. (процентна складова) є необгрутнованими та задоволенню не підлягають, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що сума штрафів нарахована після 14 квітня 2014 року, а отже їх нарахування суперечить положенням ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судових витрат складає 1600,00 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 42724,39 грн. *100% / 48930,61 грн. ціни позову = 87%), тобто 87% від суми сплаченого судового збору (87% * 1600,00 грн./100% = 1392,00 гривень) складає 1392,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично мешкає в АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, р/р № 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 28.10.2010 року в розмірі 42724,39 грн. (сорок дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні тридцять дев’ять копійок) та суму судового збору у розмірі 1392,00 грн. (одна тисяча триста дев’яносто дві гривні).

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н. В. Литвиненко