Ухвала суду № 71968209, 29.01.2018, Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/279/18

Провадження № 1-кп/723/674/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого суддi ОСОБА_1

за участю:

секретаря Крупчак М.І.

прокурора Попової І.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в м. Сторожинець клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому по кримінальному провадженню № 12017260150001213 за ст. 286 ч.2 КК України

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2 і мешканцю с.Нижні Петрівці, Сторожинецького району, Чернівецької області, громадянина України, румуна, ІНФОРМАЦІЯ_3, зі слів - одруженого і має на утриманні одну малолітню дитину, раніше не судимого

встановив:

В провадженні Сторожинецького районного суду перебуває вказане кримінальне провадження по якому ОСОБА_2, утримується під вартою на підставі ухвали слідчого судді Сторожинецького районного суду, від 01 грудня 2017 року

В ході підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню, щодо обвинувачення ОСОБА_2 прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому, раніше обраної міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 29 січня 2018 року о 18,00 годині.

Частиною 3 статті 331 КПК України визначено, що суд, незалежно від наявності клопотання, зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування запобіжного заходу і може продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглянувши клопотання прокурора та враховуючи думку інших учасників судового провадження, в т.ч. обвинуваченого і його захисника, які заперечили задоволення клопотання і просили обрати інший більш м’який запобіжний захід, а саме у вигляді домашнього арешту, суд вирішуючи клопотання виходить із положень ст.199 КПК України та перевіряє обставини, які свідчать про не зменшення ризику чи появу нових ризиків, а також обставини, внаслідок дії яких неможливо завершити судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

На думку суду, обставини, встановлені ухвалою слідчого судді від 01.12.2017 року, щодо існування трьох, передбачених пунктами 1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, ризиків, на два із яких посилається і прокурор в розглядуваному клопотанні, знайшли своє підтвердження тільки в частині підтриманих в судовому засіданні ризиків прокурором, що свідчить про зменшення кількості ризиків.

Так в суді не знайдено жодних підстав вважати, що існує ризик зазначений в п.4 ч.1 ст.177 КПК України, щодо наявної у обвинуваченого можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Як під час досудового розслідування так і під час розгляду клопотання прокурора, вказаний ризик згадувався формально без існування будь-яких доказових факторів.

Разом з тим не зменшення ризику щодо наявної у обвинуваченого ОСОБА_2 можливості переховуватись від суду, є очевидним і на думку суду обвинувачений опинившись на волі, може вчинити такі дії, оскільки в суді не спростовано того факту, що ОСОБА_2 скривався від органів досудового розслідування одразу ж після дорожньо-транспортної пригоди і був затриманий працівниками поліції під час перетину кордону України, на КПП «Порубне».

Заперечень обвинуваченого цього ризику, до суду не надійшло, а факт вилучення у обвинуваченого його паспорту для виїзду за кордон, не зменшує вказаний ризик, оскільки доказів вилучення паспорту, в межах розгляду клопотання, суду не надано.

Не зменшився, на думку суду, і ризик щодо можливості впливу обвинуваченого на свідків, яких в своєму клопотанні прокурор не зазначає але зазначив їх у виступі і які зазначені в ухвалі слідчого судді, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зазначені також в якості свідків в реєстрі матеріалів досудового розслідування цього кримінального провадження.

Вказані свідки, згідно ухвали слідчого судді та клопотання прокурора, перебували в автомобілі, яким скоєно ДТП. Були безпосередніми очевидцями пригоди в якій загинула людина і ризик впливу на них є реальним свідченням того, що перебуваючи на свободі обвинувачений може скеровувати розгляд справи по суті не в інтересах встановлення істини.

Заперечення сторони захисту вказаних обставин з посиланням на визнання обвинуваченим своєї винуватості, також не зменшує існування ризику, оскільки розгляд кримінального провадження не закінчено.

Суд враховує, що в даний час здійснюється розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Позитивна репутація обвинуваченого та міцність соціальних зв’язків ОСОБА_2, в суді не доведені так як до суду не надано доказів перебування обвинуваченого в шлюбі та наявності на його утриманні малолітньої дитини.

Обвинувачений раніше не судимий, а згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Розгляд кримінального провадження завершити неможливо, з огляду на відсутність початку її розгляду так як обвинувальний акт надійшов до суду 24.01.2018 року, а наявний суспільний інтерес в даному випадку, переважує принцип поваги до свободи особистості ОСОБА_2 що відповідає положенням п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи клопотання прокурора, стороною захисту, суду не надано.

Зважаючи на норми зазначені в ч..4 ст.183 КПК України, суд не визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, оскільки розглядуване клопотання стосується злочину, який спричинив загибель людини. При цьому суд виходить із положень ст.3 Конституції України та ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року і знаходить, що сама людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю.

Шкода яка нанесена в результаті вчинення злочину в якому обвинувачується ОСОБА_2 є неоціненою, а думку і оцінку потерпілих осіб з цього приводу, суду не вдалося отримати, оскільки розгляд справи не розпочався.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.177, 183, 187, 199, 331, 350 КПК України, суд,

постановив:

Продовжити тримання обвинуваченого за ч.2 ст. 286 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, під вартою у Чернівецькій установі виконання покарань № 33, Міністерства юстиції України на строк до 60 днів, до 13 години 29 березня 2018 року.

Строк дії ухвали – до 29 березня 2018 року.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає

Головуючий суддя