Рішення № 71968053, 02.02.2018, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/58/18

Пр. № 2-а/621/18/18

РІШЕННЯ

іменем України

02 лютого 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Шахової В.В.,

за участю секретаря судового засідання – Міненко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в м. Змієві адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 4 батальйону роти № 4 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,

в с т а н о в и в:

11.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до інспектора 4 батальйону роти № 4 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, в якому вказав, що 03.01.2018 року відповідачем, на підставі суб’єктивних (помилкових) тверджень складено відносно нього постанову (роздрукована у вигляді квитанції), серії ЕАА № 254185, про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн.

З вказаної вище на думку ОСОБА_1 незаконної, неконкретної постанови вбачається, що 03.01.2018 року о 15 год. 09 хв. у м. Харкові по вул. Суздальські ряди, 9, Водій керуючи ТЗ здійснив стоянку на місці, призначеному для стоянки інвалідів, яке позначено дорожньою розміткою 1.30, чим порушив п. 8.5.1. ПДР - Порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки. Саме таке формулювання правопорушення позивача визначене ОСОБА_2 у наданій квитанції-постанові, хоча на місці зупинки транспортного засобу позивач пояснював інспектору про те, що не порушував правил дорожнього руху, вказував на причину вимушеної зупинки та відсутність дорожньої розмітки, яка була б передбачена ПДР України, але все це заперечував інспектор. При цьому, ОСОБА_1 пояснив, що 03.01.2018 року о 15 год. 00 хв. він керував транспортним засобом - автомобілем Міцубісі Пажеро, реєстраційний номер НОМЕР_1, по невідомій йому вулиці у м. Харкові. В момент руху позивач відчув різкий біль в області задньої частини голови та був вимушений зупинитися. При цьому, будь-яких знаків або розмітки, які забороняли б йому зупинку – не було. Був тільки малюнок, що закреслений сірою лінією, але позивач зупинився поруч із затертою лінією дорожньої розмітки. Далі ОСОБА_1 вийшов з автомобілю та пішов до аптечного кіоску, де придбав знеболюючий лікарський засіб і повернувся до автомобілю. У цей час, о 15 год. 09 хв. під’їхали працівники поліції та вказали на начебто порушення ПДР ОСОБА_1 Позивач пояснив, що зупинився біля аптеки у дозволеному місці, показав чек, ліки, вказав на свідка та те, що малюнок закреслений сірою лінією, а його автомобіль стоїть згідно належної дорожньої розмітки, пояснив, що зупинка, а в подальшому стоянка була вимушеною та ін. Інспектор не прийняв до уваги пояснення водія ОСОБА_1 та роздрукував квитанцію-постанову, в якій вказав, що о 15 год. 09 хв. позивач здійснив стоянку транспортного засобу на місці, призначеному для стоянки інвалідів, яке, начебто, позначено дорожньою розміткою 1.30, чим порушив п. 8.5.1. ПДР.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив скасувати постанову інспектора 4 батальйону роти № 4 УПП у м. Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 від 03.01.2018 року, серії ЕАА № 254185, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився. До канцелярії суду було повернено конверт із судовою кореспонденцією, адресованою відповідачу, із позначкою «відмова від отримання». Крім того, в матеріалах справи містяться Довідки про доставку відповідачу електронних листів – судової повістки та Ухвали про відкриття провадження. Враховуючи положення ст. ст. 126, 128 КАС України суд визнає ОСОБА_2 належним чином повідомленим про розгляд справи.

Суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 205 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з’ясував обставини в адміністративній справі, дослідивши та оцінивши надані докази, дійшов наступного.

З копії Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАА № 254185 від 03.01.2018 року, вбачається, що інспектором 4 батальйону роти № 4 УПП у м. Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн. Суть та обставини правопорушення полягають у тому, що (дослівно з копії Постанови) 03.01.2018 15:09:13 м. Харків вул. Суздальські ряди 9 Водій керуючи тз здійснив стоянку на місці призначеному для стоянки інвалідів, яке позначено дорожньою розміткою 1.30 чим порушив п. 8.5.1. ПДР - Порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки (а.с. 9).

Згідно зі ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Згідно з частиною 1 статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об’єктивного та справедливого розгляду справи, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу і стадією розгляду справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту.

Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження у випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке порушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.05.2015 року у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини 1 статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

В мотивувальній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначив, що у частинах 1, 2 статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п’ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень, в тому числі і ті, за які відповідальність передбачена статтею 122 розгляду у скороченому провадженні не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що після того, як позивач, заперечивши під час зупинки допущене порушення, інспектор відповідно до ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення, чого не було зроблено, оскільки з оскаржуваної постанови вбачається, що до неї долучено нічого не було.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, згідно вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідачем з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення прав позивача, передбачених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи заявлені позовні вимоги та приписи ч. 2 ст. 9, ч. 3 ст. 286 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову та скасування Постанови, серії ЕАА № 254185 від 03.01.2018 року, про накладення адміністративного стягнення, а також закриття провадження по справі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 73-77, 90, 139, 143, 205, 229, 241-244, 271, 272, 286 КАС України, суд –

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, адреса реєстрації: 63404, Харківська область, м. Зміїв, Пролетарське шосеАДРЕСА_1) до інспектора 4 батальйону роти № 4 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 (юридична адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 26, інші відомості – не відомі) про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу – задовольнити.

Постанову інспектора 4 батальйону роти № 4 Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2, серії ЕАА № 254185 від 03.01.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1020 (одна тисяча двадцять) грн. – скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити.

Стягнути на користь держави (стягувач – Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації бюджету 22030106) за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції (м.Харків, вул.Шевченка, 315-А ЄДРПОУ 40012425)витрати на оплату судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області з дня складання повного тексту судового рішення або в порядку ч. 2 ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складений 02.02.2018 року.

Головуючий: