Постанова № 71968009, 29.01.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Доповідач -Суддя доповідач: Луганська В.М.

Справа № 428/8141/17

Провадження № 22ц/782/858/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 428/8141/17

Провадження № 22ц/782/858/17

29 січня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Луганської В.М.,

суддів - Коновалової В.А., Коротенко Є.В.

за участю секретаря: Перишкіна Т.М.

за участю позивача ОСОБА_2

за участю представника відповідача Селіхової Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року, ухваленого у складі судді Бароніна Д.Б. в приміщенні Сєверодонецького міського суду у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обґрунтування якого вказала, що з 01 квітня 1985 року вона працювала на ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», 03 квітня 2017 року позивач була звільнена за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим органом умов колективного договору, що підтверджується відміткою №14 у трудовій книжці НОМЕР_1.Проте при звільненні відповідачем не були виплачені грошові кошти, які належало виплатити. При зверненні позивача до відповідача за розрахунком заборгованості по заробітній платі вона отримала відповідь про те, що внаслідок відсутності грошових коштів, не має можливості розрахуватися з позивачем.Судовим наказом Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 червня 2017 року стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 21971,38 грн., вказану суму заборгованості позивач отримала 22 червня 2017 року. Позивач, посилається на порушення відповідачем ст.116 КЗпП України та обов'язок відповідача виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 03 квітня 2017 року по 22 червня 2017 року. Просила суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 квітня 2017 року по 22 червня 2017 року у розмірі 16925,76 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року заявлені вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (код ЄДРПОУ 33270581) на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 квітня 2017 року по 22 червня 2017 року в сумі 11 256, 80 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив, стягнув з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 425, 66 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував, що відсутня вина відповідача та те, що є обставини непереборної сили, які перешкоджали відповідачу виконати свої обов'язки перед працівником у день звільнення. Наявність форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатом НОМЕР_2 від 02.09.2015 року, суд помилково дійшов висновку, що вказаний сертифікат засвідчує лише форс-мажорні обставини щодо виконання зобов'язань відповідача за договором поставки природного газу. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_2 відмовити.

В судовому засіданні представник приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на доводи апеляційної скарги та те, що відсутність вини товариства підтверджується наявністю форс-мажорних обставин, проведення на території м. Сєвєродонецька антитерористичної операції.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, просить суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України (на час ухвалення рішення суду) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст.12 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст.13 ЦПК України ( в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) та ст.81 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановлено факти про те, що ОСОБА_2звільнена з приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» 03 квітня 2017 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України узв'язку з невиконанням власником або уповноваженим органом умов колективного договору. Приватне акціонерне товариство «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» має перед позивачкою заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 21 971,38 грн. Судовим наказом Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 червня 2017 року стягнуто з приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь ОСОБА_2 суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 21971, 38 грн. 22 червня 2017 року відповідач виплатив позивачу суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 21971, 38 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку. Також суд виходив з того, що сертифікат № НОМЕР_2 від 02.09.2015 року Торгово-промислової палати України засвідчує лише форс-мажорні обставини про неможливість ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» виконати зобов'язання з оплати за поставлений природний газ за договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року та у ньому не містяться обставини непереборної сили для ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» під час здійснення господарської діяльності та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обов'язкових платежів, виплати заробітної плати, тому він не може вважатися доказом підтвердження дії обставини непереборної сили як підстави для звільнення відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати при звільненні.Тому суд першої інстанції з урахуванням викладених обставин дійшов висновку, що на підтвердження відсутності вини ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» в затримці розрахунку при звільненні позивача, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (з 04 квітня 2017 року по 22 червня 2017 року).

Вказані обставини та висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті оскаржуваного рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взяті до уваги докази відповідача щодо відсутності його вини з приводу затримки розрахунку при звільненні, за якими виконання ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» зобов'язання, передбаченого ст. 116 КЗпП України, унеможливлено дією форм-мажорних обставин, зокрема: актами тероризму та військовими діями на території Луганської області не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Із системного аналізу вказаної норми права вбачається, що законодавець пов'язує право працівника на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у разі наявності складу порушення, а саме: порушення власником строку розрахунку при звільненні та його вини в затримці розрахунку при звільненні.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року за № 6-948цс16 висловлена правова позиція, яка полягає у тому, що з огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці правовідносини. Вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року, за змістом ч. 1 ст. 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Порядок, підстави та строк видачі Сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5).

Вказаний Регламент Торгово-промислової палати є спеціальною нормою, яка регулює відповідні правовідносини, а тому учасники таких правовідносин повинні дотримуватись вимог, викладених у Регламенті Торгово-промислової палати.

Відповідно до п 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, є сертифікат Торгово-промислової палати України, який видається по конкретному договору, контракту, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Доводи апеляційної скарги про помилкове зазначення судом, що сертифікат про форс-мажорні обставини № НОМЕР_2 від 02.09.2015 року засвідчує лише форс-мажорні обставини щодо виконання зобов'язань відповідача за договором поставки природного газу, адже це не применшує їх вплив виконання всіх обов'язків передбачених чинним законодавством у тому числі щодо своєчасної виплати заробітної плати є необґрунтованими, виходячи з наступного.Так, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції був наданий сертифікат № НОМЕР_2 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Відповідно до вказаного сертифікату № НОМЕР_2, Торгово-промисловою палатою України засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): акти тероризму, військові дії на території Луганської області приватному акціонерному товариству «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ», місцезнаходження якого: вул. Пивоварова, буд. 5, м. Сєвєродонецьк, обл. Луганська, 93403, Україна; код ЄДРПОУ: 33270581, щодо зобов'язань з оплати за поставлений постачальником природний газ за договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року, укладеного з Дочірньою компанією «Газ України», Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», які унеможливили їх виконання. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 16 квітня 2014 року та дата закінчення - тривають, дату встановити неможливо. Отже слід зазначити, що сертифікат № НОМЕР_2 стосується зобов'язань з оплати за поставлений постачальником природний газ за конкретним договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року, тобто стосується конкретного зобов'язання, в ньому відсутні будь-які посилання на вплив форс-мажорних обставин щодо неможливості приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» виплачувати заробітну плату працівникам, в тому числі позивачу.

Як зазначалося вище, сертифікат Торгово-промислової палати України, видається по конкретному договору, контракту, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) (п. 6,2 Регламенту).

Однак, у сертифікаті № НОМЕР_2 Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не містяться обставини непереборної сили для приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» під час здійснення господарської діяльності та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обов'язкових платежів, виплати заробітної плати, тому він не може вважатися доказом підтвердження дії обставини непереборної сили як підстави для звільнення відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати при звільненні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сертифікат засвідчує лише форс-мажорні обставини про неможливість приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» виконання зобов'язань з оплати за поставлений постачальником природний газ за договором поставки природного газу № 06/09-1984 від 22.12.2009 року, а не трудових правовідносин між ОСОБА_2 та приватним акціонерним товариством «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» і такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи, а також узгоджується з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що затримка виплати заробітної плати позивачу при звільненні сталася не з вини товариства, а є слідством форс-мажорних обставин, а саме проведення антитерористичної операції на території Луганської області, неналежним постачанням електричної енергії, потреб в електричній енергії, аналогічні за змістом заперечень на позовну заяву, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновком суду щодо їх оцінки.

Зазначення в апеляційній скарзі про те, що неможливість своєчасно виплачувати заробітну плату при звільненні ОСОБА_2 виникла в результаті обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), а саме з квітня 2014 року робота підприємства була зупинена повністю і на теперішній час підприємство продовжує простоювати у зв'язку з загрозою терористичних актів, військових дій не відповідає матеріалам справи.

Як вбачається із табелю обліку робочого часу, наданого відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем у лютому 2017 року відпрацьовано 168 робочих годин, у березні 2017 відпрацьовано 166, 2 годин робочого часу. Із довідки про середню заробітну плату ОСОБА_2 вбачається, що позивачу нараховувалась заробітна плата ( а.с.40). Судом встановлено, що заборгованість з виплати заробітній плати в сумі 21971,38 грн. виплачена позивачу 22.06.2017 року. Належних та допустимих доказів на підтвердження обставин простою на приватному акціонерному товаристві «Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ» відповідачем суду надано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у затримці розрахунку при звільненні позивача.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст. ст. 367, 375, 384 ЦПК України, ст.ст. 253,617 ЦК України, ст. ст. 116,117 КЗпП України, Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції",Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання АЗОТ" залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст складено 01 лютого 2018 року.

Головуючий : В.М. Луганська

Судді: В.А. Коновалова

Є.В. Коротенко