Рішення № 71967899, 02.02.2018, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/242/17 Провадження № 2/724/8/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

секретаря: Рижак П.С.

за участю сторін:

представника відповідачів: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хотин цивільну справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість на загальну суму 135870,43 доларів США та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.10.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП «Банк» та ОСОБА_3 був укладений договір №ML-L00/069/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 138000,00 доларів США терміном до 10.10.2023 року.

В подальшому між сторонами були укладені додаткові договори від 19.02.2009р., від 20.03.2013р., від 26.09.2013р., згідно яких змінювалась процентна ставка, а також графік платежів.

Також 10.10.2008р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП «Банк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №SR-L00/069/2008, відповідно до умов якого поручитель зобов’язався відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником зобов’язань за кредитним договором №ML-L00/069/2008 від 10.10.2008р. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники.

07.11.2014р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, в тому числі за кредитним договором №ML-L00/069/2008 від 10.10.2008р.

За твердженнями позивача, станом на 14.11.2016р. заборгованість відповідача ОСОБА_3 за кредитним договором становить: 120 071,66 доларів США, що станом на 25.11.2016р. еквівалентно 3072393,64 грн. – сума основного боргу по кредиту; 15798,77 доларів США, що станом на 25.11.2016р. еквівалентно 404258,93 грн. – відсотки за користування кредитними коштами.

Підтримуючи вищенаведене позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму боргу в розмірі 135870,43 доларів США, яка складається з наступного: 120 071,66 доларів США, що станом на 25.11.2016р. еквівалентно 3072393,64 грн. – сума основного боргу по кредиту; 15798,77 доларів США, що станом на 25.11.2016р. еквівалентно 404258,93 грн. – відсотки за користування кредитними коштами.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, однак від нього надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач 1 ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 у запереченні на позов позовні вимоги вважають безпідставними з огляду на те, що в довіреності виданої на ім’я ОСОБА_5 не вказано чи є останній працівником ТОВ «ОТП Факторинг Україна», при цьому звертає увагу, що ОСОБА_5 просить суд стягнути заборгованість на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та зазначає адресу м. Тернопіль, тоді як юридична адреса позивача м. Київ. Також у відповідач 2 виникають сумніви щодо рахунку на який необхідно здійснити оплату заборгованості.

На думку відповідача 1 зі змісту договору факторингу від 07.11.2014р. не вбачається, що за цим договором не вбачається переуступка фактору права за кредитним договором №ML-L00/069/2008 від 10.10.2008р. у відношенні боржника ОСОБА_3 Крім того, останньому не направлялось повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Особливу увагу відповідач 1 звертає на відсутність у позивача ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій, що свідчить про відсутність у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права отримувати від боржника іноземну валюту в якості оплати за кредитним договором.

Також, відповідач 1 зазначає, що договір факторингу передбачає фінансування під відступлення права грошової вимоги за зобов’язаннями, предметом яких є реалізація товарів і надання послуг на умовах комерційного кредиту. Однак кредитний договір №ML-L00/069/2008 від 10.10.2008р. був укладений між банком та відповідачем 1 був споживчим кредитом, а тому договір відступлення прав вимоги суперечить вимогам законодавства.

Крім того відповідач 1 звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, на підтвердження видачі кредиту в сумі 138 000,00 доларів США. Однак не заперечує факт отримання кредитних коштів, при цьому йому не відомо в якому розмірі, можливо здійснювалась видача готівки в національній валюті по курсу станом на 10.10.2008р.

Представник відповідача 2 ОСОБА_4 – ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечував, зокрема вважає, що порука є припиненою відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, просить в задоволені позову відмовити.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 18 жовтня 2017 року провадження у даній цивільній справі зупинено у зв’язку з призначенням у даній справі судово-економічної експертизи.

17.11.2017 року на адресу Хотинського районного суду Чернівецької області надійшов висновок судово-економічної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідачів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

10.10.2008р. ОСОБА_3 звернувся до регіонального відділення ЗАТ «ОТП Банк» в м. Чернівці із кредитною заявкою, відповідно до якої просив видати йому кредит в розмірі 138 000,00 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок №26203001847470, відкритий у ЗАТ «ОТП Банк» на його ім’я (т.1 а.с.36; 163).

Судом встановлено, що 10.10.2008р. між ЗАТ «ОТП Банк» правонаступником якого є ПАТ «ОТП «Банк» (п.1 Статуту ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 був укладений договір №ML-L00/069/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 138000,00 доларів США терміном до 10.10.2023 року зі сплатою 5,99 % річних +FIDR (т.1 а.с.28-35).

На виконання кредитного договору Банк перерахував кредитні кошти в сумі 138 000,00 доларів США (еквівалентно 679 939,80 грн.) на рахунок відповідача ОСОБА_3 №26203001847470. В призначенні платежу містить посилання на кредитний договір №ML-L00/069/2008 від 10.10.2008р., що підтверджується валютним меморіальним ордером №1 від 10.10.2008р. (т.1 а.с.37), а також випискою по рахунку від 10.10.2008р. (т.1 а.с.38).

19.02.2009р. між сторонами був укладений додатковий договір №1 до кредитного договору, відповідно до якого графік платежів був викладений в новій редакції (т.1 а.с.39).

20.03.2013р. між сторонами був укладений додатковий договір №1 до кредитного договору, відповідно до якого на період з 10.04.2013р. по 09.07.2013р. встановлена відсоткова фіксована ставка 9,67% (т.1 а.с.41-45).

26.09.2013р. між банком та позичальником був укладений додатковий договір №2 до кредитного договору, відповідно до якого на період з 10.10.2013р. по 09.03.2014р. для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процента ставка в розмірі 6,5 % (т.1 а.с.46-50). Згідно додатку №1 до цього додаткового договору, між сторонами погоджено графік погашення заборгованості, а також встановлено, що в період з 26.09.2013р. по 09.10.2013р. процентна ставка становить 13,99% (FIDR+5,99%), за період з 10.10.2013р. по 09.03.2014р. процентна ставка – 6,50%, за період з 10.03.2014р. до дати закінчення кредитного договору – 13,99% (FIDR+5,99%) (т.1 а.с.51-56).

Відповідно до п.2.1.5.2 Додаткового договору №2 від 26.09.2013р. банк має право вимагати дострокового виконання ОСОБА_6 зобов’язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов’язань за кредитним договором чи іншими укладеними з Банком договорами та/або умов документів забезпечення. При цьому, зобов’язання позичальника щодо дострокового виконання ОСОБА_6 зобов’язань в цілому настає з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено Позичальником протягом 60 календарних днів з дати отримання вимоги (т.1 а.с.47).

Враховуючи те, що позичальник порушив умови Кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, Банк надіслав Позичальнику вимогу від 15.11.2016р. №200894257 про погашення заборгованості за кредитним договором, яка становить 120071,66 доларів США – залишок заборгованості за кредитом, 15798,77 доларів США – сума відсотків за користування кредитом (т.1 а.с. 57-58).

Вказану вимогу відповідач 1 ОСОБА_3 отримав 23.11.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення кореспонденції (т.1 а.с.59), однак залишив її без відповіді та задоволення.

Крім того, судом встановлено, що 10.10.2008р. між ЗАТ «ОТП Банк» (далі Кредитор) правонаступником якого є ПАТ «ОТП «Банк» (п.1 Статуту ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_4 (далі Поручитель) був укладений договір поруки №SR-L00/069/2008, відповідно до п.1.1. якого Поручитель зобов’язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов’язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов’язань (т.1 а.с.60-61). Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання ОСОБА_6 зобов’язань як до Боржника, так і до поручителя, або до обох одночасно (п.1.2. договору Поруки).

Згідно з п.п. 3.1., 3.2 договору поруки у випадку невиконання Боржником ОСОБА_6 зобов’язань перед Кредитором за Кредитним договором, Кредитор має право звернутись до Поручителя з вимогою про виконання боргових зобов’язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель приймає на себе зобов’язання, у випадку невиконання Боржником ОСОБА_6 зобов’язань перед Кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов’язань в обсязі, заявленому кредитором протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора. Погашення здійснюється Поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Кредитора, який буде повідомлений Кредитору додатково (т.1 а.с.61).

Враховуючи укладення додаткових договорів до кредитного договору, 19.02.2009р., 20.03.2013р., 26.09.2013р. були укладені додаткові договори до договору поруки (т.1 а.с. 62-68).

Правові наслідки порушення зобов’язання, забезпеченого порукою, передбачені ст.554 ЦК України.

Згідно зі частинами 1 та 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

15.11.2016р. Банк звернувся до Поручителя із вимогою №200894258 про погашення заборгованості за кредитним договором, яка становить 120071,66 доларів США – залишок заборгованості за кредитом, 15798,77 доларів США – сума відсотків за користування кредитом (т.1 а.с. 69-70). Дана вимога отримана поручителем ОСОБА_4 23.11.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.71), однак залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п.2.1.5.2 Додаткового договору від 26.09.2013р., ч.2 ст. 1050 та ч.2 ст. 1054 ЦК України, в разі порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов'язань за кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За розрахунком позивача (т.1 а.с.72; 168-169) заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №ML-L00/069/2008 від 10.10.2008р. станом на 14.11.2016р. становить 135 870,43 доларів США, з яких 120 071,66 доларів США – заборгованість за кредитом, 15798,77 доларів США – за відсотками.

Судом було досліджено розрахунок заборгованості від 28.04.2017р. станом на 14.11.2016р. (т.1 а.с.166-167), довідку АТ «ОТП Банк» від 11.06.2015р. №200-01/100-5/100-3/326 (т.1 а.с.102-103), а також виписку по рахунку №26203001847470 за період з 10.10.2008р. по 10.06.2013р. (т.1 а.с. 139-162), квитанції про поповнення поточного рахунку для погашення кредиту (т.1 а.с.188-214) та встановлено, що відповідачем 1 ОСОБА_3 було здійснено погашення кредиту (тіло) в сумі 17928,34 доларів США, у зв’язку з чим його борг становить 120 071,66 грн. Крім того, за розрахунком позивача розмір відсотків становить 15798,77 доларів США, які було нараховано за період з 01.09.2013р. по 10.10.2013р. та за період з 10.03.2014р. по 07.11.2014р. із застосування процентної ставки 13,99 % та за період 10.10.2013р. по 10.03.2014р. - 6,50 % відповідно.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач 1 стверджує, що здійснив погашення кредиту (по тілу) в сумі 19 073,65 доларів США, що підтверджується довідкою з банку від 11.06.2015р. (т.1 а.с.102-103).

Однак дані доводи судом до уваги не приймаються, оскільки зі змісту виписки по рахунку №26203001847470 за 10.05.2012р. та за 11.06.2012р. вбачається, що було погашено суму процентів, а не тіло кредиту в сумі 568,76 та 576,55 доларів США, як зазначено в довідці.

Будь-яких інших доказів на підтвердження здійснення оплати тіла кредиту в сумі 568,76 доларів США від 10.05.2012р. та в сумі 576,55 доларів США від 11.06.2012р. відповідачем не подано. Наявні в матеріалах справи квитанції також не містять в собі відомостей про оплату тіла кредиту, а лише зазначено про поповнення поточного рахунку для погашення кредиту.

При цьому судом враховується, що відповідно до п.1.5.1.3 Кредитного договору при надходженні до Банку коштів для виконання боргових зобов’язань, Банк направляє такі кошти на погашення ОСОБА_6 зобов’язань у наступній черговості: прострочені проценти за користування кредитом, проценти нараховані на прострочену до повернення суму кредиту, прострочена до повернення сума кредиту, пеня, строкові проценти за користування кредитом, штраф, сума основного боргу за кредитом. При цьому, Банк має право змінити порядок погашення боргових зобов’язань за цим договором (т.1 а.с.32).

Таким чином, банк, самостійно визначив погашення боргу в частині нарахованих процентів, а не тіло кредиту в сумі 568,76 доларів США від 10.05.2012р. та в сумі 576,55 доларів США від 11.06.2012р.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд прийшов висновку, що у відповідача 1 ОСОБА_3 наявна заборгованість станом на 28.04.2017р. по виконанню кредитного договору №ML-L00/069/2008 від 10.10.2008р. в сумі 135 870,43 доларів США, з яких 120071,66 доларів США – заборгованість за кредитом, 15798,77 доларів США – за відсотками.

Правильність такого розрахунку заборгованості відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Згідно висновку експерта №СЕ-6605-1-882.17 від 06.11.2017р. за результатами проведення судово-економічної експертизи неможливо встановити, чи підтверджується документальна обґрунтованість того, що має місце визначений розмір заборгованості (по тілу кредиту та по відсоткам за користування кредитом) у відповідача ОСОБА_3 станом на 01.02.2017р. за кредитним договором №ML-L00/069/2008 від 10.10.2008р., який був укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 Зокрема експерт зазначає, що за наявними документами неможливо встановити безпосередньо факт отримання, зняття кредитних коштів в розмірі 138 000,00 доларів США. Крім того, кредитний договір не містить графіку (графіків) погашення платежів, а також відсутні первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують отримання суми кредиту 138000,00 доларів США, а тому неможливо підтвердити обґрунтованість розрахунків заборгованості, виконані позивачем (т.2 а.с. 19-76). Разом з цим, експерт зробив висновок, що кредитний договір від 10.10.2008р. № ML-L00/069/2008 не містить в собі в повному обсязі необхідні істотні умови для договорів даного типу, що є недотриманням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991р. №1023-ХІІ, Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007р. №168.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Даний висновок експерта судом відхиляється, оскільки відповідачем ОСОБА_3 не оспорюється факт отримання кредитних коштів в сумі 138 000,00 доларів США, лише його представником припускається той факт, що вказані кредитні кошти були видані ОСОБА_3 в національній валюті в розмірі 679939,80 грн. Крім того ОСОБА_3 частково здійснював погашення заборгованості та нарахованих відсотків.

Висновок експерта щодо недотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» виходить за межі його компетенції, оскільки входило до переліку запитань, поставлених на вирішення експерту, і тому суд не приймає його при ухваленні рішення в даній справі.

Відповідно до ч. ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Також судом враховується, що в матеріалах справи наявна копія графіку погашення заборгованості додаток №1 до Додаткового договору №2 від 26.09.2013р. (т.1 а.с.51-56), відповідно до якого сторони здійснили реструктуризацію кредитної заборгованості. Зокрема встановлено, що станом на 26.09.2013р. реструктуризації підлягає сума боргу в розмірі 120071,66 доларів США та визначено відсоткові ставки. Згідно даного графіка погашення заборгованості визначено суму погашення кредиту та процентів за користування кредитом, а саме 10 числа кожного місця, починаючи з 10.09.2014р. боржник сплачує періодичний платіж основного боргу, а відсотки, починаючи з 10.10.2013р.

Крім того, судом встановлено, що 07.11.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» (правонаступник ЗАТ «ОТП Банк») та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір факторингу (а.с.13-26; 115-137). За умовами договору ПАТ «ОТП Банк» - клієнт та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - фактор, уклали договір про передачу прав грошової вимоги за договорами, що укладені між Клієнтом та Боржниками. Перелік Боржників, право грошової вимоги до яких переходить до Фактора визначено Додатком №1 договору факторингу. У п.105 даного додатку визначено, що Клієнт передав Фактору право вимоги за кредитним договором № ML-L00/069/2008 від 10.10.2008р. на загальну суму 135870,43 доларів США, з яких 120292,33 долари США борг по кредиту, 15578,10 доларів США – проценти (т. 1 а.с.27; 115-128).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), що зокрема і було вчинено шляхом укладення договору між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», де в конкретному випадку третьою особою (боржником) являється ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

З матеріалів Договору факторингу б/н від 07.11.2014р., укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вбачається, що ПАТ «ОТП Банк» передає (відступає) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права грошової вимоги на кредитний портфель, який включає в себе права грошової вимоги за кредитними договорами, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» здійснює фінансування ПАТ «ОТП Банк» за плату на умовах цього договору. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуває усі права наявних вимог за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись, правами вимоги до Боржників щодо сплати суми основного боргу, процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також штрафних санкцій (т. 1 а.с.117-118)

Також судом звертається увага на те, що відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 Цивільного кодексу України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного Банку України.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Відповідно до Договору факторингу до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли лише права вимоги до боржників (їх поручителів) - п. 3.3. Договору факторингу.

За таких обставин, не приймаються до уваги доводи відповідача 1 про відсутність у позивача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, оскільки така ліцензія необхідна при укладенні кредитного валютного договору, а в даному випадку між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), а тому відсутність даної ліцензії не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором.

Не приймаються до уваги доводи представника відповідачів ОСОБА_1 про те, що представник позивача ОСОБА_5 не є працівником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та шахрайським способом намагається заволодіти грошовими коштами. Згідно витягу з наказу №41-к від 21.12.2010р. ОСОБА_5 прийнятий на посаду юрисконсульта сектору Західного регіону відділу претензійно-позовної роботи регіональної мережі юридичного управління з 21.12.2010р. з робочим місцем в м. Тернопіль за переведенням з АТ «ОТП Банк» (т. а.с.164). Крім того, повноваження представника позивача ОСОБА_5 підтверджено довіреностями від 11.03.2016р. (т.1 а.с.73) та від 14.03.2017р. (т.1 а.с.165).

Безпідставними є також доводи представника відповідачів ОСОБА_1, що в п. 5.2. договору факторингу прізвище боржника ОСОБА_3 не зазначено. Згідно додатку №1 до акту приймання-передачі кредитних документів по Договору факторингу від 07.11.2014р. в п.67 зазначено ОСОБА_3, кредитний договір №ML-L00/069/2008 від 10.10.2008р. (т.1 а.с.135-137). Зазначена інформація також міститься в додатку №1 до договору факторингу від 07.11.2014р. (т.1 а.с.129-130).

Крім того представником відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_1, подано клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки як вбачається з розрахунку позивача, останньою датою платежу тіла кредиту є 11.02.2013р. в сумі 373,30 доларів США. Таким чином, на думку представника відповідача, з цієї дати у позивача виникло право на звернення з позовом до суду. За твердженнями представника відповідача суд може стягнути платежі тільки за останні три роки по погашенню основного боргу, тобто за період з 01.02.2014р. по 01.02.2017р. Згідно графіку погашення прострочена сума тіла кредиту за три роки становить 20 512,91 долар США.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається знову (ч.ч. 1,3 ст. 264 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК України).

Судом встановлено, що 26.09.2013р. сторонами було укладенографік погашення заборгованості додаток №1 до Додаткового договору №2 від 26.09.2013р. (т.1 а.с.51-56), відповідно до якого сторони здійснили реструктуризацію кредитної заборгованості. Зокрема встановлено, що станом на 26.09.2013р. реструктуризації підлягає сума боргу в розмірі 120071,66 доларів США та визначено відсоткові ставки. Згідно даного графіка погашення заборгованості визначено суму погашення кредиту та процентів за користування кредитом, а саме 10 числа кожного місця, починаючи з 10.09.2014р. боржник сплачує періодичний платіж основного боргу, а відсотки, починаючи з 10.10.2013р.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (т.1 а.с.166-169) вбачається, що погашення основного боргу в сумі 373,3 дол. США було здійснено відповідачем 11.02.2013р. Будь-яких інших платежів не проводилось.

За таких обставин, враховуючи графік погашення заборгованості від 26.09.2013р. у відповідача виник обов’язок зі сплати кредиту, починаючи з 10.09.2014р., який ним належним чином не виконувався. Звідси, у позивача з 10.09.2014р. виникло право примусового стягнення простроченого платежу, а тому строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки останній звернувся до суду з даним позовом в межах трьохрічного строку позовної давності (01.02.2017р.).

При цьому звертається увага, що позивач скористався своїм правом вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому, як це передбачено п. 2.1.5.2 Додаткового договору №2 від 26.09.2013р. до кредитного договору, та п. 1.9.1 Кредитного договору від 10.10.2008р. №ML-L00/069/2008.

Щодо нарахованих відсотків, то судом враховується, що згідно розрахунку заборгованості відсотки нараховані позивачем за період з 01.09.2013р. по 07.11.2014р. із застосуванням процентної ставки, визначеної графіком погашення заборгованості від 26.09.2013р. Вказаним графіком визначено обов’язок відповідача сплачувати проценти щомісячно, починаючи з 10.10.2013р.

Перевіривши розрахунок заборгованості по відсоткам, судом враховується. що позивачем вірно нараховано відсотки за користування кредитом виходячи із суми основного боргу в розмірі 120071,66 дол. США, оскільки відповідач допустив прострочення платежу тіла кредиту, однак даний розрахунок здійснено поза межами строку позовної давності.

Оскільки зобов'язання між сторонами не припинилося, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом в межах трирічного строку позовної давності, які становлять 12 115,84 дол.США.

Щодо доводів представника відповідача 2 ОСОБА_4 - ОСОБА_1 про припинення поруки відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК судом враховується наступне.

Статтею 559 ЦК України передбачені спеціальні підстави та умови припинення поруки.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За змістом п.4.1 договору поруки від 10.10.2008р. не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами договору встановлено, що він діє до повного до повного виконання ОСОБА_6 зобов’язань за кредитним договором (т.1 а.с. 60-61).

Порука - це строкове зобов’язання, і незалежно від установлення строку її дії на підставі договору чи закону, сплив цього строку припиняє суб’єктивне право кредитора вимагати від боржника виконання зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1ст. 252 ЦК України).

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, що визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251,252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не означають, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 цього Кодексу.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов’язання застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред’явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов’язання за договором поруки слід пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15.

Враховуючи те, що умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами, то і вимога до поручителя про виконання ним солідарного зобов’язання за договором повинна бути пред’явлена в судовому порядку протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням.

За таких обставин, позовні вимоги щодо солідарного стягнення з ОСОБА_4 основного боргу в сумі 23121,59 доларів США не підлягають задоволенню, оскільки порука є припиненою в частині періодичних платежів, починаючи з 10.09.2014р. по 01.08.2017р. Крім того, порука є припиненою і в частині нарахованих відсотків за користування кредитом, оскільки останні нараховані за період з 01.09.2013р. по 07.11.2014р., обов’язок сплати яких визначено графіком погашення заборгованості від 26.09.2013р. кожного місяця до 10 числа, починаючи з 10.10.2013р.

Водночас, якщо кредитор на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання, то передбачений ч. 4 ст. 559 цього Кодексу шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16.

Пред’явивши вимогу до позичальника та поручителя про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені, позивач відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов’язання й протягом шести місяців, починаючи від цієї дати, був зобов’язаний пред’явити позов до поручителя ОСОБА_4

Боржник та поручитель вимогу банку про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором отримали 23.11.2016р. (т. 1 а.с. 39, 71).

Позивач звернувся з даним позовом до суду 01.02.2017р., тобто в межах шестимісячного строку, у зв’язку з чим порука не вважається припиненою в частині дострокового погашення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідачів солідарно кредитної заборгованості станом на 14.11.2016р. в розмірі 96 950,07 доларів США (станом на 25.11.2016р. еквівалентно 2 473 081,99 грн.)- основний борг по кредиту.

В іншій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 1 ОСОБА_3 в розмірі 35237,43 доларів США (станом на 25.11.2016р. еквівалентно 901 655,36 грн.), з яких 23121,59 доларів США основний борг (станом на 25.11.2016р. еквівалентно 591 635,24 грн.), 12115,84 доларів США (станом на 25.11.2016р. еквівалент 310020,11 грн.) відсотки за користування кредитними коштами.

В решті частині позову щодо стягнення відсотків в сумі 3682,93 доларів США відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (97,29%), зокрема з відповідача ОСОБА_3 (61,61 %) в розмірі 32129,49 грн. та з відповідача ОСОБА_4 (35,68%) в розмірі 18 607,04 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з відповідачів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_3, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (м. Тернопіль, вул. Листопадова, 7, ідентифікаційний код 36789421) заборгованість по кредитному договору № ML-L00/069/2008 від 10.10.2008 року, станом на 14.11.2016 року, в розмірі 96 950,07 доларів США (станом на 25.11.2016р. еквівалентно 2 473 081,99 грн.)- основний борг по кредиту.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (м. Тернопіль, вул. Листопадова, 7, ідентифікаційний код 36789421) заборгованість по кредитному договору № ML-L00/069/2008 від 10.10.2008 року, станом на 14.11.2016 року, в розмірі 35237,43 доларів США (станом на 25.11.2016р. еквівалентно 901 655,36 грн.), з яких 23121,59 доларів США основний борг (станом на 25.11.2016р. еквівалентно 591 635,24 грн.), 12115,84 доларів США (станом на 25.11.2016р. еквівалент 310020,11 грн.) відсотки за користування кредитними коштами

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (м. Тернопіль, вул. Листопадова, 7, ідентифікаційний код 36789421) судовий збір в розмірі 32129,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_4, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_3, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (м. Тернопіль, вул. Листопадова, 7, ідентифікаційний код 36789421) судовий збір в розмірі 18 607,04 грн.

В решті частині позову щодо стягнення відсотків в сумі 3682,93 доларів США - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області через Хотинський районний суд, а якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.02.2018р.

Суддя: ОСОБА_7