Рішення № 71966082, 29.01.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7064/16-ц

Провадження № 2/344/281/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої — судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням — кімнатою №3 в будинку №20 по вул. Довженка в м.Івано-Франківську та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1,–

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням — кімнатою №3 в будинку №20 по вул. Довженка в м.Івано-Франківську. Позовні вимоги мотивував тим, що на підставі ордеру від 03.04.1989 року та рішення Івано-Франківського облвиконкому №196 від 13.10.1987 року він вселився разом з сім’єю — ОСОБА_2 та синами ОСОБА_4 і ОСОБА_3, в кімнату №3 площею 17,38 кв.м., гуртожитку по вул.Довженка (колишня вул.Веселова) в м.Івано-Франківську. 01.06.2010 року шлюб між ним та відповідачкою розірвано. В вересні 2010 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, з якою проживає у вказаній кімнаті гуртожитку з моменту одруження. Син ОСОБА_4 знявся з реєстрації у вказаному приміщенні, оскільки утворив сім’ю та проживає у м.Бурштин. Відповідачі зареєстровані за вказаною адресою, однак добровільно знятися з реєстрації не бажають. В 2010 році його син ОСОБА_3 одружився та разом з сім’єю проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 та вибув на постійне проживання разом з матір’ю в інший населений пункт. А тому, відповідачі втратили право користування вказаним житловим приміщенням. Просив визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування даним житловим приміщенням.

06.10.2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи тим, що у 2010 році разом з колишнім чоловіком вселились в кімнату №3 по вул.Довженка, 20 в м.Івано-франківську. В червні 2010 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано. В вересні відповідач уклав шлюб з ОСОБА_5 та почав проживати з нею в її 2-ох кімнатній квартирі по вул.Дорошенка в м.Івано-Франківську. Зрідка він приходив у вказану квартиру, однак з квітня 2015 року не проживає, жодних особистих речей відповідача в квартирі немає, витрати на утримання квартири не несе. Проживає у своєї дружини та у своєї матері в с.Верхня Липиця Рогатинського району. Він ніколи не проживав з своєю теперішньою дружиною у вказаній квартирі. ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_3 зареєстровані та постійно проживають у даному житловому приміщенні. Син справді має сім’ю, однак працює в с.Ямниця і весь тиждень проживає у вказаній квартирі. Жодного власного житла у с.Лисець позивачі не мають та ніколи нікуди не вибували на постійне місце проживання. Всі витрати по утриманню квартири несе вона та її син ОСОБА_6. ОСОБА_1 не проживає у вказаній квартирі, його речей у квартирі немає, комунальні послуги він не оплачує. Реєстрація ОСОБА_1 у вищевказаній квартирі тягне за собою понаднормові витрати по оплаті житлово-комунальних послуг. Просить визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.10.2016 року об’єднано в одне провадження справу № 344/7064/16-ц провадження № 2/344/3745/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням — кімнатою №3 в будинку №20 по вул. Довженка в м.Івано-Франківську і справу № 344/12914/16-ц провадження № 2/344/4885/16 за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1. Надано справі загальний номер № 344/7064/16-ц провадження № 2/344/3745/16.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги заявленого позову підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задоволити в повному обсязі. Проти задоволення вимог зустрічного позову заперечив, мотивуючи тим, що він несе витрати на утримання вказаної квартири, періодично там проживає. А тому просив в задоволенні вимог зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічним позовом) ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представник — ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечили проти задоволення заявленого первісного позову у зв’язку із його безпідставністю та необгрунтованістю. Просили в задоволенні заявленого первісного позову відмовити. Заявлені вимоги зустрічного позову підтримали з підстав, викладених в зустрічній позовній заяві, просили вимоги зустрічного позову задоволити в повному обсязі.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9. в судовому засіданні 31.03.2017 року суду пояснили, що вони є сусідами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з моменту розлучення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тобто з 2010 року, ні ОСОБА_1, ні будь-якої іншої жінки у вказаній квартирі жодного разу не бачили. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно проживають у даному житловому приміщенні.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні 22.08.2017 року суду пояснив, що він є сином ОСОБА_2 та рідним братом ОСОБА_3 Його батько ОСОБА_1 у вказаній квартирі не проживає з моменту його розлучення з матір’ю, тобто з 2010 року, а проживає в квартирі теперішньої дружини. Жодних коштів на утримання квартири не надає, його сособистих речей в квартирі немає. Оплату всіх комунальних послуг здійснює його матір та брат. У вказаній квартирі постійно проживає його матір ОСОБА_2 та брат ОСОБА_3

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права користування нерухомим майном.

Як вбачається з копії ордеру №0684 серія ББ від 03.04.1989 року, ОСОБА_1 та членам його сім”ї (дружині ОСОБА_2, сину ОСОБА_10, сину ОСОБА_3Я.) надано право на зайняття кімнати №3, площею 17,38 кв.м., в гуртожитку по вул. Веселова в м.Івано-Франківську (а.с. 5).

Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_7 І-НМ №044113 від 14.07.2010 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №296 від 01.06.2010 року (а.с. 6).

28.09.2010 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_11, що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб ОСОБА_7 І-НМ №145631 від 04.06.2015 року (а.с. 7).

Згідно копії довідки №02-02/851 виписки з будинкової книжки про реєстрацію та склад сім’ї від 31.03.2016 року, виданої КП “Муніципальна інвестиційна управляюча компанія”, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (а.с. 8).

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 вказує, що реєстрація гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у його квартирі, які насправді там не проживають, перешкоджає здійсненню ним права на вільне користування і розпоряджання майном.

Відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічним позовом) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що реєстрація ОСОБА_1 у їх квартирі, який насправді там не проживає, не надає коштів на утримання майна, перешкоджає здійсненню ними права на вільне користування і розпоряджання майном. Крім цього, нарахування сум по оплаті житлово-комунальних послуг проводиться виходячи із кількості зареєстрованих в квартирі осіб. А тому вони позбавлені можливості оформити субсидію на оплату комунальних послуг.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 80 ЦПК Україн на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Статтею 64 Житлового кодексу УРСР встановлено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Для огляду в судовому засіданні ОСОБА_1 представив оригінали квитанцій про оплату комунальних послуг вищезазначеної вкартири за період його перебування із ОСОБА_2 у шлюбі, а саме — до 2010 року включно.

Проте, ОСОБА_2 представила для огляду в судовому засіданні оригінали квитанцій про оплату комунальних послуг даної вкартири у період за 2013-2017 роки, копії яких містяться в матеріалах справи ( а.с. 36-84, 105-116).

Як вбачається з даних квитанцій, наданих ОСОБА_2, остання сплачувала повну вартість комунальних послуг вищезгаданої картири. Посилання ОСОБА_1 на те, що у даних квитанціях зазначено і його ім’я, є безпідставним, оскільки, як пояснила ОСОБА_2, що колишній чоловік укладав договори про надання комунальних послуг, а касири не завжди змінювали платника.

Даний факт підтверджується поданими ОСОБА_2 квитанціями, де зазначено платника, як “Афтанасів Ярослав Степанович”, “Афтанасіва Ярослава Степанівна” та “Афтанасів Марія Володимирівна”.

Крім того, суд звертає увагу на те, що оплата за комунальні послуги вищевказаної квартири проведена в одній годині, у одному відділенні Івано-Франківської філії “Ощадбанк”, у повному розмірі, однією видруківкою за підписом одного касира (а.с. 36-84).

В ході судових засіданнь з пояснень сторін, свідків, судом встановлено, що ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 з 2010 року не проживає, не несе витрати по її утриманню. Жодних належних та допустимих доказів на спростування тверджень ОСОБА_2, ОСОБА_3 суду не представив. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають у вказаній квартирі, несуть витрати на утримання квартири, реєстрація ОСОБА_12 в даній квартирі, створює перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права вільного користування і розпорядження вказаною квартирою, а тому слід визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою №3 по вул.Довженка, 20 в м.Івано-Франківську.

Оскільки, позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 не проживає у вищевказаній квартирі, понад строки встановлені законодавством, не несе витрати по її утриманню, а тому його слід визнати таким, що втратив право на користування житловим приміщенням.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимоги первісного позову є безпідставними, необгрунтованими та не підтвердженими жодними належними, допустимими та достовірними доказами, та такими, що не підлягають до задоволення. Вимоги зустрічного позову є обгрунтованим та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 150 ЖК України, ст.ст. 317, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 77-80 ЦПК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням — кімнатою №3 в будинку №20 по вул. Довженка в м.Івано-Франківську — відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1 — задоволити.

ОСОБА_13 ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 02.02.2018 року.

Суддя Пастернак І.А.