Ухвала суду № 71964555, 26.01.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

№1-кс/760/181/18

(№760/27039/17)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26. 01. 2018 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва Бобровник О. В., при секретарі Яковенко Н. К., розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Києві клопотання адвоката Шевченко Марії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12017100090005802 від 26. 05. 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Шевченко Марії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12017100090005802 від 26. 05. 2017 року.

Заявник в поданому клопотанні просив слідчого суддю скасувати арешт та позбавлення права на відчуження та розпорядження майном, а саме групи пежитлових приміщень № 9-12 , загальною площею 1209,95 кв.м., Блок соціально-побутового обслуговування, що є двоповерховою будівлею з підвалом та надбудовою, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна: 1240479880000, яке належить на праві власності ОСОБА_2, накладені ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16.08.2017 року по справі № 760/14968/17.

Представник заявника в судовому засіданні подане клопотання підтримав з підстав зазначених у клопотанні та просив слідчого суддю про його задоволення.

Слідчий Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував посилаючись на те, що Постановою слідчого від 01. 08. 2017 року нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1209,95 кв.м. визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12017100090005802 від 26. 05. 2017 року, оскільки органом досудового розслідування встановлено, що вказане нежиле приміщення є об'єктом кримінально-протиправних дій. В зв'язку із зазначеним слідчий вважаючи вимоги поданої скарги необґрунтованими, просив відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що слідчим відділом Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування матеріалів кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12017100090005802 від 26. 05. 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 16. 08. 2017 року задоволено клопотання слідчого Солом'янського управління поліції ГУ НП у місті Києві лейтенанта поліції Омельченка О. О., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 9 Школьним І.О., про арешт майна в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090005802 від 26 травня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, накладено арешт на групу нежитлових приміщень №9, №10, №11, №12, загальною площею 1 209,95 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, яке на праві приватної власності зареєстроване за ОСОБА_2 та встановлено заборону на розпорядження, відчуження та користування вказаним майном.

Заявник обґрунтовував вимоги поданого клопотання про скасування арешт майна тим, що ОСОБА_2 є законним власником арештованого нежитлового приміщення, право власності на приміщення набула на підставі договору відступлення майнового (речового) права, укладеного 21. 04. 2016 року з ОСОБА_5, яка в свою чергу, отримала права на це приміщення 13. 04. 2016 року від свого батька ОСОБА_6, таким чином є добросовісним набувачем нежитлового приміщення. Заявник вважає, що при постановленні ухвали про арешт майна, слідчий суддя дійшов до помилкового висновку про те, що приміщення є речовим доказом, в зв'язку з чим наявна необхідність в його арешті з метою збереження. В зв'язку із зазначеним заявник вважаючи, що арешт який був накладений на нежитлове приміщення, є безпідставним та необґрунтованим, просив про задоволення клопотання, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як зазначено в ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено в ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до статті 98 Кримінального процесуального кодексу України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Встановлено, що Солом'янського управління поліції ГУ НП у місті Києві, надійшла заява директора департаменту розслідування протиправних діянь ПАТ КБ «Експобанк» код ЄДРПОУ 21708016 ОСОБА_7, з приводу встановлення факту подання невстановлено ю особою підроблених документів, для введення об'єкту будівництва, розташованого за адресою АДРЕСА_1 в експлуатацію.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 02.08.2006 між ЗАТ МЖК «Оболонь» та ОСОБА_8 укладено Договір №1 інвестування нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 209,95 кв.м. (вартість інвестування 7 575 000,00 грн.) на підставі якого забудовник, за рахунок залучених від інвестора коштів зобов'язався збудувати та передати у власність двох поверховий Блок соціального побутового обслуговування (БСПО) з цокольним приміщенням та інженерною інфраструктурою, щитовою, тепловим пунктом, вентиляційною камерою.

На виконання умов договору ОСОБА_9 здійснено оплату, що підтверджено меморіальним ордером №295642 від 02.08.2006 на суму 3 800 000,00 грн., меморіальним ордером №207015 від 12.10.2006 на суму 2 242 000,00 грн., меморіальним ордером № 218456 від 26.10.2006 на суму 762 750,00 грн.

19.12.2007 між АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» та ОСОБА_10 укладено Договір кредитної лінії №20/USD-CK на суму 1 460 000,00 доларів США, забезпеченням виконання зобов'язань за Кредитним договором, була фінансова порука ОСОБА_6.

В подальшому, 14.08.2013 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено Договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за №2808, на підставі якого ОСОБА_8 передані права вимоги ОСОБА_6, що витікають з Договору від 02.08.2006 №1 інвестування нежилого приміщення (БСПО) за адресою: АДРЕСА_1.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.04.2014 ОСОБА_6 шляхом внеску до статутного капіталу ТОВ «ДП «КИЇВМІСЬКДОВІДКА» належних йому майнових прав на нерухомість за адресою: АДРЕСА_1, збільшив статутний капітал та став 100% учасником вказаного Товариства.

28.04.2014 на підставі заяви ОСОБА_6 від 24.04.2014 АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» прийнято 100% частку статутного капіталу ТОВ «ДП «КИЇВМІСЬКДОВІДКА», що передана ОСОБА_6 за актом прийому-передачі частки у статутному капіталі, за ціною визначеною на підставі оцінки корпоративних прав суб'єктом оціночної діяльності в сумі 15 500 000,00 грн.

Таким чином на баланс АТ «КБ «ЕКСПОБАНК», в рахунок погашення кредиту за Договором кредитної лінії №20/USD-CK від 19.12.2007, а саме: неустойки у сумі 35 000,00 грн., заборгованості за тілом кредиту у сумі 12 869 818,55 грн., заборгованості за відсотками у сумі 2 595 181,45 грн., ОСОБА_6 передано корпоративні права ТОВ «ДП «КИЇВМІСЬКДОВІДКА», які включені до ліквідаційної маси АТ «КБ «ЕКСПОБАНК».

Статутний капітал ТОВ «ДП «КИЇВМІСЬКДОВІДКА» становить 17 401 265,00 грн., та сформований за рахунок майнових прав на нерухомість, а саме: нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 1 209,95 кв. м., що має грошову оцінку в розмірі 16 000 000,00 грн. (далі - Об'єкт нерухомості).

Проте, ОСОБА_6, діючи навмисно, з метою заволодіння майном АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» та придбання права на майно шляхом обману, достовірно знаючи, що зазначене майно належить банку, уклав 13.04.2016 із своєю донькою ОСОБА_5 договір відступлення майнового речового права на Об'єкт нерухомості і права вимоги (заміна кредитора в зобов'язанні), на підставі якого відступив останній майнові права на нежитлове приміщення (БСПО), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

В свою чергу, 21.04.2016 ОСОБА_5 уклала договір відступлення майнового речового права на Об'єкт нерухомості і права вимоги (заміна кредитора в зобов'язанні) з ОСОБА_2 та на підставі зазначеного договору, відступила майнові права на вищезазначене нежитлове приміщення.

11.05.2017 та 13.06.2017 за вказаним фактом Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подані до правоохоронних органів заяви про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст.214 КПК України. За фактами, викладеними у вищезазначених заявах, слідчим відділом Соломенського УП ГУ Національної поліції в місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100090005802 від 26.05.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Вбачається, що Постановою слідчого Солом'янського управління поліції ГУ НП у місті Києві Омельченка О.О. від 01.08.2017 нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1 209,95 кв. м. визнано речовим доказам.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З наявних в матеріалах клопотання доказів вбачається, що заявником не було доведено та не надано до суду належних доказів що свідчили б про те, що на даний час відпали підстави для застосування такого заходу, як арешт майна, а також належних доказів того, що арешт було накладено необґрунтовано.

З огляду на викладене вище слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту майна не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 170-174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О. В. Бобровник