Ухвала суду № 71963213, 26.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/141/18 Справа № 703/359/17 Категорія: ч.1 ст.125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2017 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

с. Білозір’я Черкаського району, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2

району Черкаської області, вул. Комарова, 24, українця, громадянина України,

освіта середня технічна, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,-

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

На підставі ст.ст.49, 74, 106 КК України, звільнено ОСОБА_9 від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 5000 (п’ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди та 1250 (одна тисяча двісті п’ятдесят) гривень в рахунок відшкодування судових витрат,

в с т а н о в и л а :

Як вбачається з цього вироку, ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він 20 червня 2012 року близько 12 години, перебуваючи неподалік будинку №6 по вул. Кірова в с. Залевки Смілянського району Черкаської області, де на ґрунті особистої неприязні в ході сварки, наніс удар кулаком лівої руки у грудну клітку та кулаком правої руки у ліву сторону голови і удари ногами по ногах ОСОБА_7, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синців неправильної форми, розміром 2х3 см із набряклою поверхнею фіолетово-червоного кольору в лівій скроневій області та передній поверхні верхньої і нижньої третини правої гомілки, садни в лівій надключичній області в центрі міжсоскової області, на передньо-зовнішній поверхні середньої третини правого плеча від 2 до 11 см., які відповідно до висновку експерта №333 від 21 червня 2012 року відносяться до категорії легких.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження.

Не погоджуючись з вказаним вироком, обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок стосовно нього та закрити кримінальне провадження у зв’язку неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Свої вимоги мотивує тим, що за фактом нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 він неодноразово звертався до правоохоронних органів в ході розгляду яких Смілянським ВП ГУНП в Черкаській області проводилося досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.125 КК України. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2017 р. вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.125 КК України була встановлена повністю та визнана ним особисто, а кримінальне провадження закрито у зв’язку із закінченням строків давності, однак суд не взяв до уваги та не дав оцінку цьому факту. Вважає, що висновки суду про його винуватість не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки жодним із перелічених свідків у вироку не спростована його версія події, що відбулася 20.06.2012 р., і жоден свідок не зміг точно свідчити про те, хто першим розпочав бійку. Зауважив, що суд при винесенні вироку не надав відповідної оцінки факту неправомірних дій зі сторони ОСОБА_7, адже згідно акту судово-медичного дослідження №331 йому були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких, що спричинили короткотривалий розлад здоров'я. Вказав, що суд не звернув уваги, що по даному факту його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, а тому вважає, що по даній справі повинен бути винесений виправдувальний вирок.

На апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 прокурор Смілянської місцевої прокуратури ОСОБА_11 подав заперечення в яких зазначив, що суд при призначенні покарання ОСОБА_9 врахував характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який кваліфікується як злочин невеликої тяжкості, обставини вчинення злочину та особу ОСОБА_9, який за місцем проживання характеризується негативно, існування обставин які пом’якшують його покарання та те, що ОСОБА_9 досяг пенсійного віку і відповідно до вимог ст.ст.56,57,61 КК України до нього заборонено застосування громадських робіт, а тому судом зроблені вірні висновки про можливість виправлення обвинуваченого за умови призначення йому покарання у виді штрафу. Вказує, що ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 02.06.2017 р. залишено без змін ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2017 р., про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України, та закриття кримінального провадження у зв’язку з закінченням строків давності.

Вважає, що Смілянським міськрайонним судом при розгляді кримінального провадження об’єктивно враховані всі обставини кримінального провадження відносно ОСОБА_9, визначено обґрунтовану міру покарання та прийнято законне та справедливе рішення відносно останнього, а тому просив апеляційну скаргу ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10, на підтримку доводів апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_7 та його представника – адвоката ОСОБА_8, які заперечили проти апеляційної скарги, прокурора, яка заперечила проти апеляційної скарги, вважаючи її доводи безпідставними та просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об?єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог процесуального закону судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню дотримано в повному обсязі.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину, а також кваліфікація його дій за ч.1 ст.125 КК України є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Так, матеріалами справи, зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами, вина ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при вказаних у вироку обставинах, повністю доведена, хоча він її не визнав та пояснив, що, 20 червня 2012 року він разом з дружиною та онукою поверталися із м. Сміла. В с. Залевки тільки пройшли магазин, побачили секретаря сільської ради та голову сільської ради, які повідомили їм, що на днях в сільській раді буде сесія на якій буде розглядатися питання стосовно його земельного питання. Раптом перед ними зупинився автомобіль, з нього вискочив ОСОБА_7, ухопив його за теніску та обізвав нецензурною лайкою. ОСОБА_7 ударив його в обличчя, він почав захищатися з метою самооборони та між ними зав’язалася бійка. В подальшому ОСОБА_7 витягнув ніж. Ніяких мотивів бити ОСОБА_7 в нього не було, а ОСОБА_7 мав мотив. Сільський голова та секретар знаходилися від них метрів за 25, а потім підійшли ближче. Куди бив ОСОБА_7 не пам’ятає. В машині у ОСОБА_7 дитини не було. Його дружина викликала міліцію та заспокоювала онуку.

Суд першої інстанції дав належну оцінку цим запереченням обвинуваченого ОСОБА_9, не надавши їм віри, оскільки такі спрямовані на уникнення від відповідальності за скоєне, вони суперечать іншим об'єктивним доказам по справі, які місцевим судом у встановленому порядку були досліджені та прийняті до уваги.

Так, з показань в судовому засіданні суду першої інстанції потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що 20 червня 2012 року близько 12 години він перебував у справах в с. Залевки Смілянського району де мешкає його мати ОСОБА_12 Побачив по дорозі ОСОБА_9, зупинився та запитав у нього, чого він ображає матір, на що ОСОБА_9 взяв свій велосипед, який вів поряд себе та штовхнув на нього, а потім вдарив його в груди. Потім ОСОБА_9 взяв насос та вдарив ним по його машині. Він сів до машини та поїхав до медпункту, а потім до міліції. ОСОБА_9 був з дружиною та дитиною. Свідками бійки були також ОСОБА_13, голова сільської ради та секретар, вони знаходилися на відстані близько 10 метрів та все бачили. Ножа в руках він не тримав.

Також, суд першої інстанції вказав, що доводи обвинуваченого ОСОБА_9 про його невинуватість спростовуються зібраними, перевіреними та оціненими судом доказами під час судового провадження, а саме:

- показаннями свідка ОСОБА_14, яка вказала, що 20 червня 2012 року близько 12 години вона разом з чоловіком та онукою поверталися із м. Сміла в с. Залевки. В селі зустріли голову сільської ради та секретаря. Раптом зупинився автомобіль, з нього вискочив ОСОБА_7, схопив чоловіка та сказав, якщо будеш ображати матір відріжу тобі голову. Вдарив чоловіка правою рукою в ліву сторону голови та розбив брову. Внучка знаходилася біля чоловіка, а вона біля машини ОСОБА_7. Чоловік тримав велосипед біля себе, потім кинув його та взяв у руки насос від нього, а ОСОБА_7 побіг та взяв ніж. Потім її чоловік поклав насос, а ОСОБА_7 ножа та між ними зав’язалася бійка, яку вискочила з двору розбороняти ОСОБА_13 Свідками бійки були також сільський голова ОСОБА_15 та секретар сільської ради ОСОБА_16, які знаходилися від них метрів за 25. Чоловік весь був у крові, у нього була розсічена брова близько 6 сантиметрів. Вона викликала працівників міліції, які їм сказали їхати до лікарні;

- показаннями свідка ОСОБА_13, яка вказала, що влітку 2012 року вона перебуваючи у себе на подвір’ї по вул. Кірова в с. Залевки, почула крик на вулиці та вийшовши з двору побачила, як ОСОБА_9 та ОСОБА_7 б’ються. Стояла жінка ОСОБА_9 з онукою, долі лежав велосипед. Потім побачила у машині ОСОБА_7 дитину. По дорозі йшли голова сільської ради та секретар. Потім вона побігла до машини ОСОБА_7 та хотіла її відігнати, однак не змогла цього зробити. Коли ОСОБА_7 сів у машину, то ОСОБА_9 біг за ним з насосом в руках та почав бити по машині. Хто почав перший бійку вона не бачила та вказати не може. Вони обоє билися, сторонніх предметів у руках не було. Свідками бійки були також сільський голова та секретар, які знаходилися метрів за 5-6. ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були тверезі;

- показаннями свідка ОСОБА_15, яка пояснила, що 20 червня 2012 року вона разом з секретарем сільської ради ОСОБА_16 йшли на обід додому. Навпроти них йшов ОСОБА_9 з дружиною та онукою. Вони зачекали їх, щоб повідомити, що на днях має відбутися сесія сільської ради на якій будуть вирішувати земельне питання ОСОБА_9 та повідомити про те, щоб вони з’явилися до сільської ради на сесію. В цей час біля них зупинився автомобіль, з нього вийшов ОСОБА_7 та підійшовши до ОСОБА_9 запитав, чому він ображає його матір. Хто перший почав бійку вказати не може, оскільки не бачила. ОСОБА_9 та ОСОБА_7 знаходилися від них на відстані близько 20 метрів, вони обоє були тверезі. Ножа в руках у ОСОБА_7 не було. В його автомобілі сиділа дитина;

- показаннями свідка ОСОБА_16, яка пояснила, що 20 червня 2012 року вона разом з головою сільської ради йшли на обід додому. Навпроти них йшов ОСОБА_9 з дружиною та онукою. Вони зачекали їх, щоб повідомити, що на днях має відбутися сесія сільської ради на якій будуть вирішувати земельне питання ОСОБА_9 та повідомити про те, щоб вони з’явилися до сільської ради на сесію. В цей час біля них зупинився автомобіль, з нього вийшов ОСОБА_7 та підійшовши до ОСОБА_9 запитав, чому він ображає його матір. Хто перший почав бійку вказати не може. Сварку перший почав ОСОБА_9. Пізніше коли ОСОБА_7 сів у машину ОСОБА_9 взяв насос та кинув по машині. Ножа в руках у ОСОБА_7 не було;

- показаннями малолітнього свідка ОСОБА_17 яка пояснила, що вона з татом ОСОБА_7 їхала в село в машині, це було влітку, потім тато зупинив автомобіль, вона бачила, як тато бився з обвинуваченим і у тата була роздерта футболка;

- показаннями малолітнього свідка ОСОБА_18, яка вказала, що влітку 2012 року, коли вона була в 4 класі, вона разом з бабою та дідом ОСОБА_9 поверталися з м. Сміла, йшли по дорозі, раптом зупинилася машина, з неї вийшов ОСОБА_7 та почав погрожувати діду та вдарив його, між ними почалася бійка, дід бив ОСОБА_7 руками. У діда була розбита брова, в ОСОБА_7 в руках було щось схоже на ніж, але він ним нічого не робив. Бійка тривала хвилин 10, чи кидав дід насос на машину вона не звернула увагу.

Будь яких даних, які ставили б під сумнів свідчення вказаних осіб, і свідчили про те, що вони обмовляють обвинуваченого не встановлено.

Крім того доводи ОСОБА_9 про його невинуватість у вказаному кримінальному правопорушення спростовуються:

- даними протоколу усної заяви (повідомлення) про скоєний злочин від 20 червня 2012 року, з якого вбачається, що 20 червня 2012 року близько 12 години в с. Залевки по вул. Кірова ОСОБА_9 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_7;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 червня 2016 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_15 повідомила, що може вказати напрямок свого руху з ОСОБА_16, напрямок руху ОСОБА_9, його дружини та місце де зав’язалася бійка, однак показати хто і кому наносив удари не зможе, оскільки не пам’ятає;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 червня 2016 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_16 вказала місце де виникла бійка між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, показати та розмежувати хто кому наносив удари не змогла та повідомила, що чоловіки схопили один одного та почали штовхатися;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17 червня 2016 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_13 показала місце розташування автомобіля ОСОБА_7, місце розташування ОСОБА_14 та її чоловіка, однак показати хто і кому наносив удари та розмежувати їх не змогла, оскільки з дня події минуло багато часу;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 18 січня 2017 року, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 відтворив обставини отримання ним тілесних ушкоджень, зазначивши, що ОСОБА_9 штовхнув на нього свій велосипед, який він схопив двома руками та в цей час ОСОБА_9 кулаком лівої руки наніс удар йому у праву сторону грудної клітки, а потім ОСОБА_9 наніс йому удар кулаком правої руки у ліву сторону голови;

- висновком експерта №05-6-01/018 від 24 січня 2017 року, проведеним за постановою слідчого, яким встановлено, що тілесні ушкодження, які малися у ОСОБА_7, могли бути спричинена за механізмом утворення, який він повідомив під час проведення за його участю слідчого експерименту від 18 січня 2017 року.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, потерпілого, свідків, безпосередньо дослідивши надані сторонами докази, ретельно їх проаналізувавши, дав їм належну оцінку з точки зору їх належності, допустимості й достовірності.

При цьому суд першої інстанції у вироку навів переконливі мотиви на спростування позиції обвинуваченого щодо його невинуватості у вчинені злочину.

Що стосується доводів ОСОБА_9 про те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що постановою заступника начальника Смілянського МВ ОСОБА_19 від 25.06.2012 р. його вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП, то колегією суддів не встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 61 Конституції України, через те що ОСОБА_9 не було двічі притягнуто до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Обвинуваченого було притягнуто до юридичної відповідальності різних видів адміністративної та кримінальної, що виключає порушення вказаної конституційної норми.

Окрім того, ухвалою колегії суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 02.06.2017 р. залишено без змін ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2017 р., на яку посилається в апеляційній скарзі ОСОБА_9, про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 за ч.2 ст.125 КК України у зв’язку з закінченням строків давності.

У відповідності до ст. 65 КК України, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який кваліфікується як злочин невеликої тяжкості, обставини вчинення злочину а також особу ОСОБА_9, який за місцем проживання характеризується негативно, існування обставин які пом’якшують його покарання, та те, що він досяг пенсійного віку, і відповідно до вимог ст.ст.56, 57, 61 КК України до нього заборонено застосовувати покарання у виді громадських та виправних робіт, а тому вірно прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого за умови призначення йому покарання у виді штрафу.

Перевіривши матеріали цивільного позову, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції цивільний позов вирішив згідно вимог діючого законодавства, були враховані вимоги розумності і справедливості, характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення при призначенні розміру відшкодування судом першої інстанції та правильно прийняв рішення про часткове задоволення цивільного позову ОСОБА_7 в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та в рахунок відшкодування судових витрат в розмірі 1250 грн.

Призначивши покарання обвинуваченому, який не визнав вину, не надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, суд першої інстанції правильно, на підставі ч.5 ст.74, ст.106 КК України звільнив ОСОБА_9 від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_9 правильних висновків суду не спростовують, стосуються обставин, які органом досудового розслідування і місцевим судом встановлені та достатні для висновку про доведеність вини ОСОБА_9, дії якого за ч.1 ст.125 КК України кваліфіковано вірно.

Істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які відповідно до ст.409 КПК України є підставою для скасування судових рішень, колегією суддів під час апеляційного провадження у справі не встановлено.

При наведених обставинах колегія суддів прийшла до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_9

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_9 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена до касаційного суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий :

Судді :