Рішення № 71962957, 02.02.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10532/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2018 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого – судді Шиповича В.В.

секретаря судового засідання Євтушенко М.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, як представник позивача ОСОБА_1, 24.11.2017 року звернулася до суду з позовом до ПАТ «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вказавши, що ОСОБА_1 у період з 2004 року по 2017 рік працювала на різних посадах у відповідача. 30.03.2017 року була звільнена із займаної посади вагаря ПАТ «Азот» на підставі наказу № 152-вл від 27.03.2017 року за власним бажанням. На день звільнення відповідачем не було проведено з нею розрахунок, а саме не виплачено в повному обсязі заробітну плату в сумі 2273,55 гривень. В подальшому вказана заборгованість по заробітній платі була стягнута Судовим наказом від 21.09.2017 виданим Придніпровським районним судом м. Черкаси. Оскільки з вини відповідача мала місце затримка розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 вважала, що ПАТ «Азот» має сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2017 року по 24.11.2017 року в сумі 44352,36 гривні.

18.01.2018 року представник позивача - ОСОБА_2 подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просила стягнути з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2017 року по 08.12.2017 року (день виплати заборгованості по заробітній платі) в сумі 38395,62 гривні, а також 640,00 гривень понесених судових витрат у виді судового збору.

В судовому засіданні ОСОБА_2, як представник позивача підтримала уточнені позовні вимоги, підтвердила обставини викладені у позові та заяві про зменшення позовних вимог. Крім того зазначала, що 08.12.2017 року ПАТ «Азот» повністю розрахувалося із ОСОБА_1 та виплатило всю заборгованість по заробітній платі. Не заперечувала щодо необхідності утримання податків та зборів із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку. Однак вважала, що накладення арешту державним виконавцем на рахунки відповідача не могло бути підставою для невиплати заробітної плати ОСОБА_1.

ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягала на задоволенні уточнених позовних вимог, підтвердила пояснення надані її представником.

Представники ПАТ «Азот» будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явилися, подали письмові заперечення проти позову.

У своїх письмових запереченнях від 06.12.2017 року ПАТ «Азот» позов ОСОБА_1, не визнало повністю, посилаючись на те, що невиплата заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 сталася не з вини ПАТ «Азот», а через відсутність об’єктивної можливості здійснити таку виплату. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ПАТ «Азот». Вказаною постановою державного виконавця було арештовано всі грошові кошти на банківських рахунках ПАТ «Азот». При цьому жодному з рахунків ПАТ «Азот» ані чинним законодавством, ані постановою державного виконавця не було надано статусу «захищеного», що унеможливило виплату заробітної плати з цих рахунків. Крім цього органами державної виконавчої служби було накладено ряд інших арештів на грошові кошти ПАТ «Азот», що також унеможливило здійснення будь-яких банківських операцій, втому числі і виплату заробітної плати. Вина ПАТ «Азот» щодо невиплати заробітної плати ОСОБА_1І відсутня. Розмір заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 2273,55 гривень значно менше, ніж розрахований позивачем середній заробіток за час затримки розрахунку. Також відповідач просив врахувати, що у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які ПАТ «Азот» повинен буде сплатити до бюджету. З урахуванням викладеного ПАТ «Азот» просило повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Суд заслухавши пояснення позивача та її представника, оголосивши письмові заперечення відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до трудової книжки (а.с. 13,14) ОСОБА_1 з 2004 року працювала на різних посадах в ПАТ «Азот», остання посада – вагар сектору економічної безпеки служби директора з режиму та безпеки.

Наказом № 152-вп від 27.03.2017 року (а.с. 15) ОСОБА_1 звільнена з роботи із 30.03.2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України – за власним бажанням.

Відповідно до довідки ПАТ «Азот» від 15.09.2017 року № 515 (а.с. 17), - станом на 13.09.2017 року заборгованість ПАТ «Азот» по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 2273,55 гривень.

21.09.2017 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано Судовий наказ про стягнення із ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 2273,55 гривні (а.с. 18). Судовий наказ від 21.09.2017 року набрав законної сили.

Згідно довідки ПАТ «Азот» №56 від 19.01.2018 року (а.с. 62) 08.12.2017 року було проведено повний розрахунок по заробітній платі із ОСОБА_1.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Згідно статті 116 КЗпП України, - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

ПАТ «Азот» не заперечувало наявність заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 на момент звільнення в сумі 2273,55 гривень та факт затримки розрахунку із позивачем в період з 31 березня по 8 грудня 2017 року.

Щодо доводів відповідача про відсутність вини підприємства у невиплаті заробітної плати позивачу, суд звертає увагу що ОСОБА_1 була звільнена з ПАТ «Азот» 30.03.2017 року згідно Наказу від 27.03.2017 року № 152-вп, а постанова про арешт майна боржника ПАТ «Азот» державним виконавцем винесена 29.05.2017 року (а.с. 35), тобто майже через два місяці після звільнення позивача з роботи. За таких обставин доводи відповідача про неможливість здійснення повного розрахунку із ОСОБА_1 в день її звільнення суд не приймає.

За таких обставин стягненню з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2017 року по 08.12.2017 року.

Визначаючи розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2017 року по 08.12.2017 року суд виходить з наступного.

Згідно довідки ПАТ «Азот» №659 від 06.12.2017 (а.с. 53) розмір заробітної плати ОСОБА_1 за два місяці, які передували звільненню становить: січень 2017 року 5269,70 грн. за 24 робочих дні; лютий 2017 року 4273,88 грн. за 19 робочих днів.

Таким чином, з урахуванням «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого Постановою №100 від 08.02.1995 Кабінету Міністрів України, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 221,94 гривень, із розрахунку (5269,70 + 4273,88) / (24 + 19) = 221,94 грн.

За період з 31.03.2017 по 08.12.2017 пройшло 173 робочих дні, а саме березень 2017 року – 1 робочий день; квітень 2017 року – 19 робочих днів; травень та червень 2017 – по 20 робочих днів; липень 2017 – 21 робочий день; серпень 2017 – 22 робочих дні; вересень та жовтень 2017 – по 21 робочих днів; листопад 2017 року – 22 робочих дні; грудень 2017 року – 6 робочих днів.

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п’ятиденного робочого тижня та даних викладених у ОСОБА_3 України від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік».

Отже розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2017 року по 08.12.2017 року становить 38395,62 гривень (221,94 грн. х 173 дні), який і підлягає стягненню з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1.

Оскільки розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов’язкових платежів, то при виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, роботодавець має право здійснити відрахування податків та обов’язкових платежів передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 640 гривень, що підтверджено квитанцією від 23.11.2017 року (а.с. 1).

Оскільки позовні вимоги задоволено вказана сума судових витрат підлягає стягненню з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1.

На підставі ст. 47, 115-117 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою №100 від 08.02.1995 Кабінету Міністрів України, керуючись ст. 12-13, 89, 141, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (ідентифікаційний код юридичної особи 00203826, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2017 року по 08.12.2017 року в сумі 38395 (тридцять вісім тисяч триста дев’яносто п’ять) гривень 62 копійки з відрахуванням при виплаті податків та обов’язкових платежів передбачених законодавством України.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Азот» (ідентифікаційний код юридичної особи 00203826, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд м. Черкас. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Шипович В.В.

Вступна та резолютивна частини рішення суду складені та проголошені 31.01.2018. Повний текст рішення суду складено 02.02.2018.

Головуючий: ОСОБА_4