Постанова № 71962499, 31.01.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів :

головуючий суддя Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Пиляй І.С.,

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2017 року ухваленого в складі судді Світличного Р.В. в справі № 561/168/17 за позовом ОСОБА_2 до Локницької сільської ради Зарічненського району Рівненської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавчого комітету Нобельської сільської ради Зарічненського району про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до районного суду з позовом до відповідачів у якому просила скасувати рішення виконавчого комітету Нобельської сільської ради № 8 від 17 березня 2006 року «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями на ім'я ОСОБА_7, визнати недійсним свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 873013 на будинок № 13 по вул. Центральна в с. Нобель, Зарічненського району, Рівненської області на ім'я ОСОБА_7, виданого виконавчим комітетом Нобельської сільської ради Зарічненського району Рівненської області, припинити право спільної часткової власності на будинок № 13 на вул. Центральна, с. Нобель, Зарічненського району, Рівненської області за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок.

В обґрунтування своїх вимог вказує про те, що 13 березня 2014 року померла її мати ОСОБА_8, внаслідок смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок № 13 на вул. Центральна, с. Нобель, Зарічненського району, Рівненської області. Вона є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла спадщину, оскільки у встановлений законом строк звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. Під час оформлення спадщини їй стало відомо, що цей будинок на підставі оспорюваного рішення виконкому передано у власність її покійному брату ОСОБА_7, після смерті якого, це майно успадкували його дружина та діти. Вважає, що її протиправно позбавили права на спадкове майно, а тому звернулася до суду.

Рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення виконавчого комітету Нобельської сільської ради 38 від 17 березня 2006 року "Про оформлення права приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями" на ім'я ОСОБА_7.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ №873013 на будинок №13 по вул. Центральна в с. Нобель, Зарічненського району, Рівненської області на ім'я ОСОБА_7, виданого виконавчим комітетом Нобельської сільської ради Зарічненського району Рівненської області.

Припинено право спільної часткової власності на будинок №13 на вул. Центральна, с. Нобель, Зарічненського району, Рівненської області за ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Визнано право власності на ? частину житлового будинку №13 на вул. Центральна, с. Нобель, Зарічненського району, Рівненської області за ОСОБА_2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вважають його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначають про те, що судом першої інстанції явно неповно, однобоко викладені показання допитаних в судових засіданнях свідків.

Вказують, що в суді першої інстанції було встановлено, що позивач знала про оформлення будинку по вул. Центральна, 13, с. Нобель на свого брата ще в той час, коли він та мати були живі, а тому просять врахувати обставини пропущення позивачем строків позовної давності, що було доведено під час розгляду справи та не взято до уваги місцевим судом .

ОСОБА_5, зазначає, що практично всі допитані в судовому засіданні свідки ствердили категорично, що ОСОБА_8 неодноразово всім односельчанам говорила, що будинок буде для його батька - ОСОБА_7 Тобто, його бабуся висловила свою волю щодо будинку і саме на підставі її рішення його батько, працюючи на посаді голови Нобельської сільської ради, оформив на себе право власності відповідно до вимог закону.

Вказує, що до спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Покликаючись на викладені обставини, просили оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

09 січня 2018 року ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга відповідачів не відповідає дійсним обставинам справи, які стверджені доказами, дослідженими у порядку, встановленому ЦПК України, а тому не підлягає до задоволення.

Щодо тверджень про пропущення строку звернення із позовом до суду, зазначає, що апелянтами не взято до уваги, що в суді було встановлено факт, що лише в момент звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_8, позивачу стало відомо, що спадковий будинок ще в 2006 році, на підставі оскаржуваного рішення виконкому передано у власність її покійному брату. Зазначає, що жодним відповідачем в суді першої інстанції не оспорювався той факт, що позивач дізналася про порушення свого права під час оформлення спадщини у 2016 році. Окрім того, ні апелянти, ані їх представник не звертались до суду із клопотаннями про застосування строків позовної давності у даній справі та не надали суду відповідних доказів.

Представник ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу відхилити, покликаючись на поданий відзив, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники Локницької сільради та Нобельської сільради завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з’явились та причин неявки не повідомили, тому колегія суддів вважає за можливе продовжити розгляд за їх відсутності.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 не набув права власності на спірний житловий будинок, а відтак позовні вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Нобельської сільської ради №8 від 17 березня 2006 року та визнання недійсним свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №873013 підлягають до задоволення та відповідно вимога про припинення права спільної часткової власності відповідачів. Оскільки ОСОБА_7 помер раніше своєї матері ОСОБА_8, то відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спадкують ? частки спірного житлового будинку, яка належала б їхньому батькові ОСОБА_7, якби він був живим на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8, відтак позов в частині визнання права власності на спірний житловий будинок задоволено частково, а саме в розмірі ? частини спірного житлового будинку.

Такі висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 свої позовні вимоги не довела.

Згідно листа Зарічненської районної державної нотаріальної контори Рівненської області №01-16/83 від 07 квітня 2017 року, після смерті ОСОБА_8, яка померла 13.03.2014 року із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 Спадкова справа №81/2014 рік, заповіт не посвідчувався, свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с.63).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін та встановлено судом першої інстанції, житловий будинок в с. Нобель, Зарічненського району Рівненської області вул. Центральна, буд. №13, 1957 року побудови, належав до суспільної групи «колгоспний двір» та до 2006 року згідно погосподарських книг рахувався за ОСОБА_8.

Правовстановлюючі документи, як-то свідоцтво про право власності на нерухоме майно та державний акт на земельну ділянку на це домоволодіння ОСОБА_8 не виготовляла й не отримувала.

Позивачка ОСОБА_2 з народження проживала в цьому будинку поки не виїхала в 1986 році в ОСОБА_9 на постійне місце проживання та на даний час є громадянкою ОСОБА_9.

ЇЇ покійний брат ОСОБА_7 виїхав з будинку в 1977 році та повернувся проживати назад з сімє’ю – дружиною і двома неповнолітніми дітьми, у 1989 році, де й проживав до своєї смерті.

На підставі виписки з погосподарської книги № 1 особовий рахунок № 9, рішенням виконавчого комітету Нобельської сільської ради № 8 від 17 березня 2006 року оформлено право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями № 13 на вул. Центральній в с. Нобель на ім'я ОСОБА_7 та виконавчим комітетом 12 червня 2006 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 873013 на ім'я ОСОБА_7 (а.с.16 - 20).

З матеріалів справи вбачається, що після переоформлення права власності на спірне домоволодіння, ОСОБА_8 ще проживала з сімє’ю сина ОСОБА_7 до 2008 року, після чого виїхала на проживання до доньки ОСОБА_2 в ОСОБА_9, де й померла.

24 квітня 2013 року ОСОБА_7 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть від 25 квітня 2013 року (а.с.87).

Зазначене домоволодіння, після смерті ОСОБА_7, як спадкоємці першої черги, які постійно проживали зі спадкодавцем, успадкували його дружина та діти – відповідачі в справі (а.с.14-15).

Згідно свідоцтва про смерть І-ВН №0819419, ОСОБА_8 померла 13 березня 2014 року в ОСОБА_9. (а.с.11,12).

Зазначені вище фактичні обставини справи не заперечуються сторонами в справі.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції зробленими на підставі встановлених обставин по справі, зокрема, щодо не набуття ОСОБА_7 права власності на спірний будинок.

В справі наявні докази та відповідні підтверджуючі правовстановлюючі документи про набуття права власності на спірне домоволодіння ОСОБА_7.

В справі відсутні докази, що за життя ОСОБА_8 та ОСОБА_7, між матір’ю та сином виникали будь-які спори, щодо оформлення права власності на спірне домоволодіння за сином. Тобто, доказів, що своє право ОСОБА_8 вважала порушеним та захищала його у встановлений законом спосіб в справі немає. Відсутні також в справі докази, що після смерті сина ОСОБА_7, його мати ОСОБА_8 претендувала на частку в спадщині.

Отже, на час ухвалення оскаржених рішень виконавчого комітету Нобельської сільської ради № 8 від 17 березня 2006 року і від 12 червня 2006 року, щодо реєстрації права власності за ОСОБА_7, будь-яких прав ОСОБА_2 на це майно не існувало, а тому вони не могли бути порушені.

Вищенаведене у взаємозв’язку з показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, в справі опосередковано підтверджує обставину поінформованості та волевиявлення ОСОБА_8 щодо реєстрації права власності на майно домоволодіння за її сином.

Позиція позивачки ОСОБА_2, що її мама ОСОБА_8 не знала про порушення свого права, не заслуговує на увагу і є її особистим, нічим не підтвердженим припущенням на підставі якого не може бути ухвалене рішення.

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На час смерті ОСОБА_8, вона не була власником домоволодіння № 13 на вул. Центральній в с. Нобель, а був власником її син ОСОБА_7, тому це майно не є спадковим для позивачки, як спадкоємця першої черги після смерті своєї матері.

Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Не може бути порушеним та не підлягає захисту право, яке не виникло.

Отже, аргументи ОСОБА_2, що її протиправно позбавили права на спадкове майно є хибними. Право на спадкування спірного домоволодіння за захистом якого ОСОБА_2 звернулась до суду у неї не виникло, а тому її цивільні права, як спадкоємця після смерті матері, порушені не були, а позовні вимоги є безпідставні.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Ревізування позивачкою ОСОБА_2 та в рішенні місцевого суду оформлення права власності на ОСОБА_7 вчинених за 8 років до смерті ОСОБА_8, правомірність якого та визнавала, порушує права інших осіб, зокрема відповідачів та принцип правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права.

Дійшовши неправильного висновку про порушення прав позивачки, місцевий суд необґрунтовано задовольнив її вимоги та за відсутності на те підстав скасував рішення Нобельської сільради, щодо оформлення права власності ОСОБА_7 на спірне домоволодіння та визнав за ОСОБА_2 право на ? частину цього домоволодіння, при цьому припинивши набуте на законних підставах часткове право власності відповідачів в порядку спадкування за ОСОБА_7.

Щодо посилань представника відповідачів на статус домоволодіння, як родинно-трудового об’єднання громадян «колгоспний двір» та відповідний порядок спадкування у ньому, то на час вирішення цього спору, ця обставина не є визначальною. В суді не встановлювалась та не досліджувалась та обставина чи були відповідачі в справі членами колгоспного двору, оскільки позов заявлений та вирішувався з інших підстав і спадщина в колгоспному дворі не відкривалась з підстав відчуження його майна в 2006 році.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати з оплати судового збору в сумі 2816 грн., що складаються з оплати судового збору в апеляційній інстанції (1232 + 1584) покладаються на ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 367, п.2 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Зарічненського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2017 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Локницької сільської ради Зарічненського району Рівненської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виконавчого комітету Нобельської сільської ради Зарічненського району про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрати з оплати судового збору в сумі 2816 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складений 02 лютого 2018 року.

Головуючий : С.В. Боймиструк

Судді : С.О. Гордійчук

ОСОБА_14