Постанова № 71961973, 30.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/55/17 Номер провадження 22-ц/786/74/18Головуючий у 1-й інстанції Сайко О. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Пікуля В.П., Прядкіної О.В.,

за участю секретаря: Зеленської О.І.,

позивача ОСОБА_2,

представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

представника ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Херсонським міським судом Херсонської області та Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 травня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Сайко О.О. в м. Пирятин Полтавської області зі складанням повного тексту рішення 11.05.2017 року

по справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_2 30 000 грн. та 50 000 грн. моральної шкоди відповідно.

У подальшому позивачі уточнили позовні вимоги та просили стягнути с ТОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 5 % від отриманого страхового відшкодування - 222,80 грн. та на користь ОСОБА_6 - у сумі 222,24 грн. Також просили стягнути з ОСОБА_4 як особи, винної в ДТП, решту моральної шкоди, а саме на користь ОСОБА_2 49777,20 грн та на користь ОСОБА_6 - 29777,76 грн. (50 00 -222, 80, 30 000 – 222,24).

В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилалися на те, що12 липня 2014 року ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в СК «Глобус», керуючи технічно справним автомобілем Lexus RS 350, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по автодорозі Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече біля с. Чорний Ліс Збаразького району Тернопільської області. Порушивши п. 2.3 (б, д), п.п. 10.1, 11.3, 14.2 (в) Правил дорожнього руху, ОСОБА_4 допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 210990 під керуванням ОСОБА_6, в результаті якого ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а його син ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

В червні 2015 року ТДВ «СТДВ «Глобус» виплатило в рахунок страхового відшкодування ОСОБА_6 – 4445, 26 грн. і ОСОБА_2 – 4455, 90 грн. (а.с 50,53).

Вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2014 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Проте, моральна шкода, завдана потерпілим, яка полягає у їх фізичних стражданнях від отриманих тілесних ушкоджень, сильних психічних переживаннях, тривалих порушеннях їх звичного способу життя, унаслідок страхового випадку, виплачена не була.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 травня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_2 у відшкодування завданої моральної шкоди 222 грн. 80 коп.

Стягнуто із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_6 у відшкодування завданої моральної шкоди 222 грн. 24 коп.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування завданої моральної шкоди 49777 грн. 20 коп.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 у відшкодування завданої моральної шкоди 29777 грн. 76 коп.

Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 у повернення судових витрат, пов’язаних з публікацією оголошення про виклик відповідача у пресі 420 грн.

Додатковим рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2017 року стягнуто на користь держави судовий збір з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» у розмірі 6 грн. 40 коп. та 633 грн. 60 коп. з ОСОБА_4.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4, який не приймав участі в суді першої інстанції, подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, вказує, що свої обов’язки по відшкодуванню шкоди, в тому числі і моральної, завданої ДТП, він виконав, що підтверджується розпискою від 01.11.2014 року та вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 26.12.2014 року, а тому вимоги позивачів щодо стягнення з нього коштів є безпідставними.

Колегія суддів, заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Як передбачено ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 12 липня 2014 року на автодорозі Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече біля с. Чорний Ліс Збаразького району Тернопільської області з вини водія ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої останній, керуючи автомобілем Lexus RХ 350, державний номерний знак НОМЕР_1, не переконався, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, і що такий маневр буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, зокрема і для водія автомобіля ВАЗ 210990 ОСОБА_6, який рухався по зустрічному напрямку, позбавив його технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів. З метою уникнути зіткнення з автомобілем Lexus RХ 350 водій ОСОБА_6 застосував екстрене гальмування, внаслідок чого автомобіль ВАЗ з’їхав на праве відносно свого руху узбіччя. Із зустрічної смуги водій ОСОБА_4 виїхав автомобілем на ліве відносно свого руху узбіччя, на якому зіткнувся передньою правою частиною із центральною частиною передньої частини автомобіля ВАЗ-210990, яким керував ОСОБА_6

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ 210990 ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажир того ж автомобіля ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив п.п. 2.3. (б,д), 10.1, 11.3, 14.2 (в) Правил дорожнього руху України.

Вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2014 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.286 КК України та засуджено до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на один рік на підставі ст. 75 КК України (а.с.24-27), який відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце події та чи вчинені вони цією особою (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення).

Далі судом встановлено, що володільцем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля Lexus RХ 350, державний номерний знак НОМЕР_1, на момент ДТП був ОСОБА_4.

На момент пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 була забезпечена полісом № АС/3182098 обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів від 12.08.2013 (а.с.43). Страхувальником згідно полісу є ОСОБА_7, страховиком ТДВ СТДВ «Глобус». Забезпеченим транспортним засобом за договором є автомобіль Lexus RХ 350, державний номерний знак НОМЕР_2 (на той час).

Ліміт відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров'ю потерпілого становить 100000 грн на одного потерпілого, за шкоду, заподіяну майну 50000 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок ДТП, суд першої інстанцій керувався ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою страховиком (у випадках, передбачених пп. «г» і «ґ» п. 41.1 та пп. «в» п. 41.2 ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю та ст. 1194 ЦК України, згідно якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Колегія суддів в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Пункт 1 ч. 2.ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров'я.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" № 4 від 31.03.95р. (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п 5 вказаної Постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 посилалися на те, що завдана їм моральна шкода полягала у фізичних стражданнях від отриманих тілесних ушкоджень, сильних психічних переживаннях, тривалому порушенні їх звичного способу життя у зв’язку з тривалим лікуванням і ця шкода залишилася невідшкодованою.

Суд першої інстанції вважав вказані твердження обґрунтованими.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду, колегія суддів погоджується з тим, що позивачам була спричинена значна моральна шкода відповідачем ОСОБА_4, а визначений судом розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду цілком відповідає характеру душевних та фізичних страждань позивачів.

При цьому заперечуючи законність рішення суду першої інстанції, ОСОБА_4 апелює розпискою від 01.11.2014 року про отримання позивачами від нього коштів в сумі 51800, що в еквіваленті становило 4000 дол. США, у відшкодування матеріальної та моральної компенсації по кримінальному провадженню 12014210090000230, та що позивачі вказали на відсутність претензій до ОСОБА_4 з цього приводу (а.с 161).

Така розписка не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердив наявність її існування.

Разом з тим, надаючи оцінку даній розписці, яка носить зобов’язальний характер щодо відсутності претензій на майбутнє, колегія суддів звертає увагу, що дані правовідносини регулюються главою 82 ЦК України (відшкодування шкоди), а зміст розписки свідчить про зобов’язальні правовідносини, які регулюються главами 47, 48 ЦК України, тому дані обставини не виключають право позивачів на відшкодування шкоди.

Окрім того, зі змісту розписки неможливо встановити конкретний розмір коштів наданих в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Більше того, такі кошти були виплачені позивачам у 2014 році, а як слідує з пояснень ОСОБА_2, він з батьком продовжують лікування за наслідками травм, отриманих в ДТП, до цього часу.

Як вбачається з обставин встановлених вироком Збаразького районного суду Тернопільської області від 26 грудня 2014 року, унаслідок зіткнення транспортних засобів потерпілі отримали тілесні ушкодження зокрема: водій ОСОБА_6 у вигляді перелому правого наколінника, ушкодження сухожилка чотирьохголового м'яза правого стегна і рану передньої поверхні ділянки правого колінного суглобу, які не були небезпечними для життя, однак потягнули за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я, кваліфікуються як середній ступінь тяжкості, а пасажир автомобіля «ВАЗ-210990» ОСОБА_2 - травму живота у вигляді розриву тонкої кишки з розвитком серозно-фібринозного перитоніту (запалення оболонки, що вистилає черевну порожнину), що належить до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Отримані травми потребують тривалого лікування.

Тому, колегія суддів вважає, що наявна в матеріалах справи розписка про отримання потерпілими грошових коштів від ОСОБА_4, що останній повністю відшкодував їм завдану моральну шкоду, не свідчать про відшкодування шкоди, завданої позивачам внаслідок ДТП, в повному обсязі, оскільки позивачі проходять лікування, у зв’язку з чим переживають душевні та фізичні страждання.

На думку колегії суддів, отриманий згідно розписки розмір коштів не відповідає ступеню тяжкості отриманих позивачами тілесних ушкоджень.

Отже слід дійти висновку, що при встановлені фактичних обставин справи судом першої інстанції не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судового рішення правильно застосовано норми матеріального права.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційні скарзі ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, однак з її змісту вбачається що він не погоджується з судовим рішенням лише в частині щодо обов’язку по відшкодуванню ним моральної шкоди на користь позивачів.

Між тим мотивів щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення з ТОВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» моральної шкоди на користь позивачів не наводить, страхова компанія в свою чергу рішення суду не оскаржила.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 травня 2017 року без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 374, ч.1 ст.375, ст. ст. 381 - 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 травня 2017 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_8 /підпис/ ОСОБА_9

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ___ ОСОБА_1

Повний текст судового рішення виготовлено 01 лютого 2018 року.