Рішення № 71961920, 29.01.2018, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №551/732/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" січня 2018 р. Шишацький районний суд Полтавської області в особі головуючого судді Колоса Ю.А., при секретарі Кирді Н.М., за участю представника відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Шишаки цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, Шишацька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Шишацького районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсним договору дарування будинку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, Шишацька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Шишацького районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсним договору дарування будинку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що ОСОБА_6, який помер 05.03.1994 року, був її рідним батьком.

На день його смерті разом з ним проживали: його дружина – ОСОБА_7Ф, його онука – ОСОБА_8 та позивач.

Після смерті ОСОБА_6 заява про прийняття спадщини до нотаріуса ніким із спадкоємців не подавалася.

Оскільки 18.07.2013 року ОСОБА_7 померла, то в силу приписів ст.1268 ЦК України позивач вважає, що вона є єдиним спадкоємцем спадкового майна померлого 05.03.1994 року ОСОБА_6

Попри це, коли 21.08.2015 року вона звернулася до Шишацького районного суду, в судовому засіданні було встановлено, що державним нотаріусом Шишацької державної нотаріальної контори 12.01.2012 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім’я ОСОБА_1 та, крім того, 07.11.2013 року ОСОБА_1 було укладено договір дарування 1/2 частки житлового будинку, успадкованої нею після смерті ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_2

У зв’язку з цим, посилаючись на норми ст.ст.236, 1216, 1218, 1220, 1261, 1268-1270, 1272 та ст.1301 Цивільного кодексу України, просила суд визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12.01.2002 року та договір дарування 1/2 частки житлового будинку і стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача ОСОБА_9 у судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях

Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, позовні вимоги не визнав та просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог за безпідставністю, оскільки на день смерті ОСОБА_6 діяв ЦК УРСР, за яким, згідно ст.548 ЦК УРСР, відповідачка фактично вступила в управління спадковим майном, забравши після смерті ОСОБА_6 оригінал його ощадної книжки.

Заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи – адвоката ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 15.07.1993 року батько відповідача склав заповіт на користь відповідача.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-КЕ №253716, виданого 05.03.1994 року відділом РАГСу Шишацького районного управляння юстиції в Полтавській області, запис за №26, ОСОБА_6 помер 05.03.1994 року.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли: 1/2 частина житлового будинку №72 по вулиці Козацький шлях (на той час вулиці Леніна) в селі Яреськи Шишацького району, грошовий вклад на депозитному рахунку №02072 в ощадній касі № 5463/01 (с. Яреськи) Шишацького філіалу Ощадного банку СРСР та автомобіль.

Оскільки спірні правовідносини виникли у 1994 році, то до них застосовується законодавство, чинне на час їх виникнення.

Згідно статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За змістом статті 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Реалізуючи власне право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, та суб’єктів такого спадкування, ОСОБА_6 визначив, що у випадку його смерті його майно має спадкуватися за заповітами ОСОБА_10 і ОСОБА_1

Стаття 548 ЦК УРСР передбачає, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

У силу статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

На час видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом правила його видачі були визначені Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року № 18/5.

Відповідно до абзацу першого пункту 113 даної Інструкції свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема, і документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Відповідно до абзацу другого пункту 113 даної Інструкції доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на

майно, користування яким можливе лише після належного оформлення

прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з

урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при

відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

З огляду на зазначене ОСОБА_1 здійснила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини ОСОБА_6, а саме: фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, забравши ощадну книжку ОСОБА_6 на грошовий вклад на депозитному рахунку №02072 в ощадній касі № 5463/01 села Яреськи Шишацького філіалу Ощадного банку СРСР.

Стаття 560 ЦК УРСР визначає, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Таким чином, згідно заповіту, посвідченого Шишацькою нотаріальною конторою 12.05.1989 року, реєстровий №604, нотаріус Шишацької державної нотаріальної контори 18.03.2000 року видала дочці померлого ОСОБА_10 свідоцтво про право на спадщину на автомобіль.

Пізніше, згідно заповіту, посвідченого секретарем виконкому Яреськівської сільської ради від 15.07.1993 року, реєстровий №41, та при пред’явленні оригіналу ощадної книжки нотаріус Шишацької державної нотаріальної контори 12.01.2002 року видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку, що за життя належала ОСОБА_6 на праві приватної власності.

Під час видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину заперечення з боку інших спадкоємців були відсутні. Також були відсутні інші спадкоємці на дане майно, оскільки спадкоємство здійснювалося за заповітом, в якому був зазначений лише один спадкоємець ОСОБА_1

Факт володіння ОСОБА_1 даною ощадною книжкою підтверджується наявністю у неї оригіналу цієї ощадної книжки.

Таким чином, суд вважає, що при пред’явленні оригіналу ощадної книжки нотаріус Шишацької державної нотаріальної контори 12.01.2002 року видала ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку, що за життя належала ОСОБА_6 на праві приватної власності, в порядку та на підставі, встановлених чинним на той час законодавством.

При цьому, стороною позивача не надано належних і допустимих доказів на спростування фактичного вступу відповідачем в управління та володіння спадковим майном померлого ОСОБА_6

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.10-13, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2, Шишацька державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Шишацького районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання недійсним договору дарування будинку, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя Шишацького районного суду

Полтавської області ОСОБА_11