Рішення № 71961696, 18.01.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2557/17

Провадження №2/541/174/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 січня 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сидоренка Ю.В.,

з участю секретаря судового засідання - Олешко Н.А.,

розглянувши у підготовчому засіданні в місті Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, третя особа Сумська районна державна нотаріальна контора,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно, а саме земельну ділянку площею 5,0198 га з кадастровим номером 5323255400:00:015:0221, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Миргородського району, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3. В позові посилається на те, що 25 лютого 2017 року помер ОСОБА_3. Після його смерті залишилося спадкове майно, в тому числі земельна ділянка площею 5,0198 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія І-ПЛ №030236. За життя спадкодавець замовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримав кадастровий номер земельної ділянки 5323255400:00:015:0221 у зв’язку з цим була уточнена площа земельної ділянки яка становить 5,0198 га. Позивач є спадкоємцем за заповітом, прийняв спадщину, але не може отримати свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку у зв’язку з тим, що в заповіті посвідченому секретарем Комишнянської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13.08.2004 року зареєстрованого в реєстрі за № 308 від імені ОСОБА_3 містяться суперечливі розпорядження, а саме, останній заповів право на земельну ділянку (пай), яке належало йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія 1-ПЛ №030236 ОСОБА_1 в той час, як право на земельну часту (пай) підтверджується сертифікатом, а не державним актом. В зв’язку цим нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину і він звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати право власності на вказану земельну ділянку.

27 листопада 2017 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду (а.с.28).

В зв’язку з набранням чинності нової редакції Цивільного процесуального кодексу України (Закон України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), відповідно до п.п.9 п. 1 розділу 13 Перехідних положень цього Кодексу, ухвалою суду від 18 січня 2018 року постановлено розгляд даної справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Позивач та його представник ОСОБА_4, що діє на підставі відповідної довіреності (а.с. 23-24) в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.30, 33).

Відповідач ОСОБА_2 селищна рада Миргородського району, в судове засідання свого представника не направила, до суду подала заяву, в якій заперечень проти позову не висловила і просила справу розглянути у відсутність її представника (а.с. 44).

Третя особа – Сумська районна державна нотаріальна контора, в судове засідання свого представника не направила, до суду подала заяву, в якій просила справу розглянути у відсутність її представника (а.с. 34).

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 помер 25 лютого 2017 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 10). За життя ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 20 березня 2001 року І-ПЛ №030236, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 341, належала земельна ділянка загальною площею 5,02 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_2 селищної ради Миргородського району (а.с. 6). За життя спадкодавець замовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у зв’язку з чим була уточнена площа земельної ділянки, яка становить 5,0198 га, та отримав кадастровий номер земельної ділянки 5323255400:00:015:0221 (а.с.13-15). Позивач є спадкоємцем за заповітом, прийняв спадщину, але не може отримати свідоцтво про право на спадщину на вказану земельну ділянку у зв’язку з тим, що в заповіті посвідченому секретарем Комишнянської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13.08.2004 року зареєстрованого в реєстрі за № 308 від імені ОСОБА_3 містяться суперечливі розпорядження, а саме, останній заповів право на земельну частку (пай), яке належало йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія 1-ПЛ №030236 ОСОБА_1 (а.с.7) в той час, як право на земельну часту (пай) підтверджується сертифікатом, а не державним актом, в зв’язку з чим нотаріус Сумської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5 відмовив позивачу, від імені якого звернулася ОСОБА_4, у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку після померлого ОСОБА_3 (а.с. 12).

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків(спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом. Згідно ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Спадкоємцем ОСОБА_3 за заповітом є ОСОБА_1 (а.с.7).

Суд ураховує, що за змістом ст. 78 ЗК України (у редакції, чинній на час посвідчення заповіту) зміст права власності на землю складає право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

При цьому, згідно ч.1 ст. 126 ЗК України (у редакції, що діяла на час посвідчення заповіту) право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

В той же час, згідно ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією, а також, інші документи, що передбачені вказаною правовою нормою.

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Як видно із заповіту, у ньому міститься посилання на те, що земельна частка належить заповідачу на підставі Державного акту серії І-ПЛ №030236, виданого 20 березня 2001 року, тобто документу, який підтверджує право власності на земельну ділянку, а не на частку (пай), що свідчить про те, що ОСОБА_3 заповідав ОСОБА_1 саме свою земельну ділянку, а не право на земельну частку (пай).

Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Оскільки суперечливе розпорядження заповіту ОСОБА_3 перешкоджає позивачу оформити право власності на спадкове майно в позасудовому порядку, а визнання позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходить із засад диспозитивності цивільного судочинства відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 16, 392, 1216, 1217, 1225 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 258, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, до ОСОБА_2 селищної ради Миргородського району Полтавської області, що знаходиться в смт.Комишня Миргородського району Полтавської області, вул.Миру, 84, код ЄДРПОУ 26163478, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, третя особа Сумська районна державна нотаріальна контора, що знаходиться в м.Суми, вул.Янки Купали,1, код ЄДРПОУ 03104674.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті 25 лютого 2017 року ОСОБА_3, право власності на земельну ділянку площею 5,0198га, з кадастровим номером 5323255400:00:015:0221, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території ОСОБА_2 селищної ради Миргородського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю I-ПЛ № 030236.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області до Апеляційного суду Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: ОСОБА_6