Постанова № 71961115, 30.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/725/17 Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 22-ц/780/139/18 Доповідач у 2 інстанції ЛівінськийКатегорія 33 30.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2018 року м. Київ

Справа № 372/725/17 Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів:

Лівінського С.В. (суддя-доповідач),

Березовенко Р. В.

Олійника В. І.

секретаря судового засідання Вергелес О.А.

позивач - ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_5

розглянувши справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю " Міський житловий центр " про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Болобана В.Г. від 02 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок затопленням квартири.

Вимоги обґрунтовувала тим, що 07 лютого 2017 року її квартиру, де вона проживає з сім'єю за адресою АДРЕСА_1 затопив сусід ОСОБА_5, який мешкає поверхом вище над її квартирою у кв. НОМЕР_2. Залиття відбувалось протягом 4-5 годин, в результаті чого було сильно затоплено кухню, коридор, ванну кімнату, туалет і спальну кімнату, в зв'язку з чим квартира потребувала ремонту. Відповідач відмовляється добровільно відшкодувати завдану шкоду. Ця шкода полягає у матеріальній шкоді в розмірі 56 938 грн та моральній шкоді в розмірі 20 тис. грн.

У Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану внаслідок затоплення квартири, в розмірі 44 048,48 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_5 з судовим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду в частині стягнення з нього 44048,48 грн та судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові через неповне з'ясування всіх фактичних обставин справи та не дослідження і ненадання судом належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам.

Позивачем і третьою особою рішення суду не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними в ній доказами і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково за такого.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з вимогами ч. ч. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, наведеним вимогам судове рішення відповідає не в повній мірі.

Зі справи вбачається та її матеріалами підтверджується таке.

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 02 лютого 2007 року є власником квартири НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1

Власником квартири НОМЕР_2 в тому ж будинку, що знаходиться поверхом вище, на підставі договору дарування від 20 червня 2007 року, являється ОСОБА_5

Згідно з актом від 09 лютого 2017 року, комісією було зафіксовано факт затікання води у квартиру НОМЕР_3 з квартири НОМЕР_2, причиною якого став зірваний кран під кухонною мийкою в квартирі НОМЕР_2. Наведеним актом також виявлено, що в результаті залиття квартири позивача: в коридорі на стелі з'явилися жовті плями, на підлозі замок і розбух ламінат; на в кухні на стелі з'явилися жовті плями, на стінах - промоїни та відшарована шпаклівка, кухонні меблі верхнього ярусу мають тріщини та розбухлі місця, на тумбі мийки є замоклі та розбухлі місця, на відкосах вікон частково порушенна шпаклівка, з'явилися жовті плями та тріщини, через електричні розетки та світильники затекла вода; в санвузлі - на стелі жовті плями, частково порушена шпаклівка, вхідні двері туго входять в коробку; в спальній кімнаті на всій площі жовті плями,частково відшарована шпаклівка, стіни частково залиті водою мають тріщини.

Згідно зі специфікацією на виготовлення кухонної гарнітури (кухня) за адресою АДРЕСА_1, від 18.02.2017 року встановлено, що вартість виготовлення та установки кухні становить 12190 грн.

Відповідно до локального кошторису № 2-1-1 на поточний ремонт квартири № НОМЕР_3 після затоплення, вартість цього ремонту склала 11258,38 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову районний суд виходив з того, що позивачем було доведено, що залиття квартири позивача сталося внаслідок винних дій (бездіяльності) відповідача, а матеріальна шкода, пов'язана з виконанням відновлюваних ремонтних робіт та витрат на матеріали є доведеною і підлягала задоволенню в частині стягнення на користь позивача з відповідача витрат на ремонтні роботи і пошкоджене майно.

З цим висновком місцевого суду колегія суддів в цілому погодилася.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Крім того, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. При цьому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

При цьому у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України 2004 року, в редакції чинній на час ухвалення рішення (далі - ЦПК України 2004 року), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України 2004 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 57, 212 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відео записів, висновків експертів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України 2004 року, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Крім того, частиною 4 ст. 60 ЦПК України 2004 року, встановлено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи спір, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, в розмірі 23448,38 грн, пов'язаної з відновним поточним ремонтом квартири позивача після затоплення на суму 11258,38 грн, а також виготовленням та установкою кухні вартістю 12190 грн, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази (ст. 212 ЦПК України 2004 року), в тому числі й тим, на які посилається апелянт, і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтовано задовольнивши позов у наведеній частині.

Не зважаючи на твердження апелянта, ним, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не доведено перед судом належними і допустимими доказами обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Крім того, сам факт зриву водопровідного крану в його квартирі та затоплення в результаті квартири позивача, відповідач не заперечував.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності відповідача під час огляду місця залиття належної позивачу квартири та відсутності комісії у квартирі відповідача висновків суду не спростовують.

Не зважаючи на твердження апелянта, по справі встановлено, що саме в його квартирі чергові слюсарі-сантехніки ліквідували аварію результатом якої стало затоплення квартири позивача, а також що 6 та 7 лютого 2017 року ремонтні роботи по мережам водопостачання за зазначеною адресою не проводились і скарг від мешканців щодо зміни тиску не надходило.

Щодо посилання апелянта на порушення п. 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, то воно теж не може бути прийняте до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, що спірний акт сторонами було оскаржено.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що спірний акт залиття, що трапилось внаслідок затікання з квартири та інші матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження пошкодження дверей і кахельної плитки в результаті залиття квартири та необхідності їхньої заміни.

Тому, колегія суддів вважала за необхідне, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, на підставі п. 2) ч. 1 ст. 376 ЦПК України, судове рішення змінити та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 23448, 38 грн, що складається з збитків за поточній ремонт у розмірі 11258,38 грн та вартості виготовлення та установки кухні у розмірі 12190 грн.

Крім того, обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Інших доводів, які б спростовували наведені висновки чи доводили б порушення судом норм цивільного або циівільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Тому, керуючись ч. 6 ст. 259, ст. 268, п. 2) ч. 1 ст. 374, п. 4) ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381- 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Змінити рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) матеріальну шкоду, завдану внаслідок затоплення квартири, в розмірі 23 448,38 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду касаційної інстанції. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді: