Постанова № 71961006, 30.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6293/15-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/152/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 43 30.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,з участю секретаряОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2017 року у справі за позовом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа, яка не виявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - орган опіки та піклування служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Бориспільської міської ради, про виселення без надання іншого житла,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року позивач ГУ ДСНС України у Київській області звернувся з позовом в суд посилаючись на те, що на балансі позивача знаходиться житлове приміщення - гуртожиток, розташоване за адресою: Київська область, м.Бориспіль, вул. Шевченка, 20а.

29 червня 2005 року відповідач ОСОБА_5 наказом ГУ МНС України в Київській області був призначений на посаду начальника караулу 21-СДПЧ м. Бориспіль. Протокольним рішенням засідання житлово-побутової комісії ГУ МНС України в Київській області від 19 березня 2007 року ОСОБА_5, під час проходження служби, було надано кімнату №17 Бориспільського РУ, та відповідно підписано договір найму службового приміщення відповідачем з 5 ДПРЗ.

Наказом ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Київській області від 17.11.2014 року відповідач був звільнений зі служби у запас (з постановкою на військовий облік), однак житлове приміщення не звільнив. Проте подав рапорт про можливість отримання дозволу на проживання у кімнаті разом із своєю сім’єю до закінчення опалювального сезону. Рапорт було задоволено та надано відповідний дозвіл строком до 15 квітня 2015 року з наступним вивільненням службової кімнати.

3 червня 2015 року комісією ГУ ДСНС було встановлено, що у кімнаті №17 після закінчення опалювального сезону продовжував проживати ОСОБА_5 разом з дружиною та неповнолітнім сином.

08.12.2016 року також було здійснено перевірку, в якій за свідченнями сусідів, встановлено, що відповідач разом з дружиною та малолітнім сином продовжують проживати в кімнаті №17 гуртожитку. 09.12.2016 р. під час проведення перевірки гуртожитку також було встановлено, що в кімнаті 17 виявлено відсутність сім’ї ОСОБА_5 та його особисто.

Позивач стверджує, що відповідач ухиляється від виконання протокольного рішення житлової комісії апарату ГУ ДСНС від 05 грудня 2014 року та не вивільняє службову кімнату, порушуючи взяті на себе Договором найму службових приміщень зобов’язання.

Після уточнення позовних вимог просили виселити без надання іншого житла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, із кімнати № 17 в гуртожитку за адресою: вул. Шевченка, 20-а, м.Бориспіль, Київська область, та стягнути понесені судові витрати.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2017 року позов ГУ ДСНС України у Київській області задоволено.

Виселено без надання іншого житла ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, із службової кімнати №17 за адресою: вулиця Шевченка, 20а м.Бориспіль Київської області.

Стягнуто з ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 803 гривні 88 копійок на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому посилався на те, що рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради народних депутатів від 05.021991 року № 18/2 кімнати №№ 1-18 визначено як сімейний гуртожиток, а отже, при вирішенні питання виселення слід застосовувати норми права, які регулюють виселення саме з гуртожитків.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що на балансі 5-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області перебуває пожежне депо 23 ДПРЧ, розташоване за адресою: Київська область, м.Бориспіль, вул. Шевченка, 20а (а.с. 164).

З 14 червня 2005 року ОСОБА_5 проходив службу на посаді начальника караулу 21-СДПЧ в м. Бориспіль, що перебуває у структурі позивача - ГУ ДСНС України у Київській області.

20 листопада 2014 року ОСОБА_5 капітана служби цивільного захисту, начальника караулу 23 державної пожежно-рятувальної частини ГУ ДСНС України у Київській області звільнено зі служби у запас з постановкою на військовій облік за станом здоров’я, що підтверджується копіями витягу з наказів начальника ГУ ДСНС України в Київській області №40 від 29 червня 2005 року (а.с.8) та №280 від 17 листопада 2014 року (а.с.7).

Протоколом №1 засідання житлово-побутової комісії ГУ МНС України в Київській області від 19 березня 2007 року, ОСОБА_5, під час проходження служби, було надано для проживання кімнату №17 в гуртожитку в м. Бориспіль по вул. Шевченка, 20а (а.с.9-13).

Як вбачається з Договору найму службових приміщень б/н від 2013 року, укладеного між начальником 5-го ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області та ОСОБА_5, ГУ ДСНС України в Київській області надало, а ОСОБА_5 прийняв в платне строкове користування для проживання з сім’єю в кількості 3х осіб однокімнатне житлове приміщення загальною площею 16,8 кв.м., яке розташоване в м.Бориспіль по вул. Шевченка 20а (а.с.22-24).

Пунктами п.п. 5.1., 5.2. та 5.2.2. даного Договору термін дії договору встановлено з моменту підписання строком на 12 місяців. При цьому у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору не менш ніж за місяць до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені. За вимогою ГУ ДСНС України в Київській області договір може бути розірвано достроково у разі звільнення з органів та підрозділів ДСН України.

Пунктом 5.3 даного договору передбачено, що користувач повинен звільнити приміщення, після закінчення строку дії Договору протягом 10 робочих днів.

Враховуючи, що число та місяць підписання вищезазначеного Договору найму службових приміщень (а.с.22-24) в долученій до матеріалів справи копії примірнику договору не зазначено, проте договір укладений 2013 року, суд виходить з того, що такий договір мав бути підписаний не пізніше 31.12.2013 року, отже строк його дії слід визначати до 31.12.2014 року включно.

Встановлено, що наказом ГУ ДСНС України у Київській області від 17.11.2014 року № 280, відповідач звільнений зі служби з 20.11.2014 року у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктами 12,56,173,176 підпунктом «3» (за станом здоров’я) (а.с.7).

Також , згідно з довідкою №490 від 14.11.2014 року лікарсько-експертної комісії ГУ ДСНС України в Київській області, встановлено, що виявлене у ОСОБА_5 захворювання, є наслідком застарілого (2004) пошкодження лівого колінного суглобу, пов’язане з проходженням служби (а.с.166).

Після звільнення, а саме 21 листопада 2014 року, ОСОБА_5 подав рапорт на ім’я начальника ГУ ДСНС України в Київській області про можливість отримання дозволу на проживання у кімнаті № 17 разом зі своєю сім’єю до кінця опалювального сезону (а.с.16).

Житлова комісія апарату ГУ ДСНС України у Київській області постановила задовольнити рапорт відповідача, надала дозвіл на проживання з сім’єю у кімнаті №17 по вул. Шевченка, 20а у м. Бориспіль до закінчення опалювального сезону, а також зобов’язала укласти тимчасовий договір з 5-ДПРЗ строком до 15.04.2015 р. з послідуючим вивільненням службової кімнати, що підтверджується витягом з Протоколу від 05.12.2014 №4 (а.с.18). Відповідач в свою чергу відмовився підписувати тимчасовий договір, що підтверджується відповідним рапортом (а.с.17). Доказів укладення такого договору сторонами не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

Як вбачається з наданих позивачем документів, з метою перевірки використання службового житлового фонду в м. Бориспіль житловою комісією апарату ГУ ДСНС України в Київській області було постановлено здійснити комісійний виїзд (а.с.19). За результатами перевірки складено акт від 03 червня 2015 року, за змістом якого встановлено, що мешканців кімнати №17 по вул. Шевченка, 20а в м. Бориспіль виявлено не було. Проте, зі слів сусідів, ОСОБА_5 разом з сім’єю кімнату №17 не вивільнив та продовжує проживати у службовій кімнаті після закінчення опалювального сезону (а.с.20).

Встановлено, в зв’язку з тим, що відповідачем ОСОБА_5 не виконані зобов’язання про звільнення кімнати №17 після закінчення опалювального періоду, т.в.о. начальника ГУ ДСНС України в Київській області направив відповідачу письмове попередження про необхідність вивільнення кімнати №17 по вул. Шевченка, 20а в м. Бориспіль до 15 червня 2015 року (а.с.21). Вказане попередження було вручене дружині ОСОБА_5 04.06.2015 (а.с.21). Дана обставина відповідачами не оспорюється.

Однак, у встановлений рішенням житлової комісії апарату ГУ ДСНС України у Київській області від 05.12.2014 року термін, до 15.04.2015 року, а також у визначений п.5.3 Договору найму службових приміщень б/н від 2013 року десятиденний термін з моменту припинення договору, вручення попередження про вивільнення приміщення від 03.06.2015, відповідачі не звільнили займане житлове приміщення - кімнату № 17 в належному позивачу пожежному депо по вул.Шевченка, 20а.

Також встановлено, що 08.12.2016 року комісією 5-ї ДПРЧ повторно було здійснено перевірку використання службового житлового фонду в м. Бориспіль, за результатами якої складено акт ( а.с.148).

За змістом акту встановлено, що мешканців кімнати №17 по вул. Шевченка, 20а в м. Бориспіль виявлено не було, дана кімната зачинена, світла не було. Сусіди не бачили ОСОБА_5 з членами сім’ї протягом двох місяців. Тимчасовий договір з 5-м ДПРЗ на 2016р. та 2017 р. укладений не був, від підписання договору найму відмовився (а.с.148).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_5 порушує взяті на себе зобов’язання за Договором найму службових приміщень та не звільняє займаного приміщення у зв’язку з припиненням дії договору. Крім того, ОСОБА_5 пропрацював в органах МНС України менше 10 років та не має права на проживання в кімнаті житлового приміщення пожежного депо 23-ї ДПРЧ, оскільки дане приміщення не було зареєстроване як гуртожиток у виконавчому комітеті Бориспільської міської ради, відповідно до ст. 127 ЖК УРСР.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки їх було зроблено на неповно з»ясованих обставинах справи і вони є помилковими.

З матеріалів справи вбачається, що управління пожежної охорони в особі начальника управління ОСОБА_8 11 січня 1991 року звернулося до виконавчого комітету Бориспільської міської ради з листом про реєстрацію кімнат №№1-18 , розташованих у будівлі №20-а по вул.Шевченка в м.Бориспіль, як сімейний гуртожиток і рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 05 лютого 1991 року №18/2 спірна кімната отримала статус сімейного гуртожитку.

Дана обставина у суді апеляційної інстанції визнана, як представником позивача, так і представником відповідача.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.132 ЖК України працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Зі змісту наказу начальника ГУ ДСНС України в Київській області №280 від 17 листопада 2014 року (а.с.7) встановлено, що ОСОБА_5 звільнено зі служби за станом здоров’я.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 припинив роботу з інших підстав, ніж це передбачено ч.2 ст.132 ЖК України, він може бути виселений з гуртожитку лише у разі надання іншого жилого приміщення.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, що відповідачі можуть бути виселені зі спірної кімнати без надання іншого житлового приміщення є помилковими.

Що ж стосується висновків суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача ОСОБА_5 необхідного стажу роботи передбаченого положеннями ч.1 ст.125 ЖК Української РСР, то на думку колегії суддів вони, також, не відповідають обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Як вбачається з копії трудової книжки, виданої на ім’я ОСОБА_5, та послужного списку (а.с.40-42) останній проходив службу в МНС України ДСНС України в період в період з 15 серпня 2000 року по 20 листопада 2014 року, що складає 14 років 3 місяці 5 днів. (а.с.39).

З наказу №40 від 29 червня 2005 року вбачається, що відповідач ОСОБА_5, як лейтенант внутрішньої служби наказом ГУ МНС України в Київській області після закінчення Черкаського інституту пожежної безпеки МНС України був призначений на посаду начальника караулу 21-СДПЧ м. Бориспіль.

Отже, вислуга років ОСОБА_5 цілком відповідає частині 3 статті 102 Кодексу цивільного захисту України, якою визначено, що особи, зараховані на перший курс навчання навчальних закладів цивільного захисту, віком від 17 років, у тому числі ті, яким 17 років виповнюється з рік зарахування на навчання, для цілей цього Кодексу прирівнюються до осіб, прийнятих на службу цивільного захисту.

Така ж норма міститься у пункті 37 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу-, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013р. № 593, даті - Положення № 593.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач п'ять років (2000- 2005 рр.) навчався у Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля МНС України (том 1, а.с. 40). На час вступу до інституту відповідачу-1, 14.07.1983р.н., виповнилось 17 років. Таким чином, ОСОБА_5 вважається прийнятим на службу цивільного захисту з 2000р., а період його навчання в інституті у період з 15.08.2000 року по 11.06.2005 року (том 1, а.с. 41) зараховується до вислуги років у МНС (ДСНС) України.

Крім того, за приписами пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015р. № 1052, далі - Положення № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 7 Положення № 1052 ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Позивач є територіальним органом ДСНС (пункт 1 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, затвердженого наказом ДСНС від 04.02.2013р. № 3 (у редакції наказу ДСНС від 21.09.2017р. № 507).

Разом з тим, частиною 1 статті 17 Кодексу визначено, що до системи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, входять сили цивільного захисту, навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров'я (медичні підрозділи) (далі - органи та підрозділи цивільного захисту), які входять до сфери його управління.

Відповідно до пункту 4 Положення № 593 особи рядового і начальницького складу належать до персоналу (кадрів) ДСНС. Пунктом 171 Положення № 593 визначено, що загальне керівництво організацією обліку кадрів, визначення основних принципів ведення та контроль за його станом здійснюються Головою ДСНС.

Пунктами 45-56 Положення № 593 регулюється укладення контракту про проходження служби цивільного захисту. Так, відповідно до пункту 52 Положення № 593, право на підписання контракту від імені ДСНС про проходження служби цивільного захисту надається керівникові територіального органу ДСНС (позивач) з особами рядового і начальницького складу, які призначаються на посади (проходять службу цивільного захисту на посадах), передбачені штатом (штатним розписом), у територіальних органах ДСНС та підпорядкованих їм, зокрема державних пожежно- рятувальних підрозділах (частинах). Штати підрозділів цивільного захисту також затверджуються відповідними наказами ДСНС України (т. 2).

Зазначене вище свідчить про те, що ОСОБА_5 навчаючись у навчальному закладі пожежної безпеки МНС України, перебуваючи на службі в 23-ДПРЧ м.Бориспіль, які входять до системи центрального органу виконавчої влади (ДСНС), понад 10 років перебував на службі саме в МНС (ДСНС) України, про що свідчить запис в трудовій книжці. Таким чином, саме ДСНС України, як суб'єкт управління пожежного депо 23-ДПРЧ м.Бориспіль, через територіальний орган (позивача), який на час надання житла був балансоутримувачем, надало житлове приміщення відповідачу-1 із сім'єю.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_5 більше 10 років проходив службу в органах МНС України, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 125 Житлового кодексу Української PCP відповідачі не можуть бути виселені із гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв»язку з відмовою у задоволенні позову, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь апелянта – відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 704 грн. ( а.с.43 т.2).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотирі) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: С.В. Лівінський

ОСОБА_2