Постанова № 71959551, 25.01.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14876/17

Категорія 87

2-а/295/29/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження одноособово справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії; зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії, починаючи з 01.11.2017 року, врахувавши в розрахунок, з якого призначається пенсія дві матеріальні допомоги, винагороду УБД, грошову винагороду за участь в АТО, дві компенсації за невикористану відпустку, нічні та виплатити недоплачену з 01.11.2017 року пенсію; визнати дії відповідача щодо встановлення ОСОБА_1 основного розміру пенсії 56% грошового забезпечення; зобов’язати відповідача встановити ОСОБА_1 основний розмір пенсії 61% грошового забезпечення та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату з 07.09.2016 року пенсійного забезпечення з врахуванням основного розміру пенсії 61% грошового забезпечення.

В обгрунтування вказаних вимог позивач зазначив що головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було відмовлено у перерахунку пенсії з підстав того, що дві матеріальні допомоги, винагороду УБД, грошову винагороду за участь в АТО, дві компенсації за невикористану відпустку, нічні не є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення та не можуть бути враховані до складу грошового забезпечення, з якого обчисляється пенсія. Крім того, при призначенні пенсії 07.09.2016 року відповідачем не було встановлено до основного розміру пенсії надбавку 5%, оскільки у свідоцтві про хворобу не міститься інформації про непридатність ОСОБА_1 до служби у поліції. Такі дії відповідача, позивач вважає протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відповідно до п. 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

По даній адміністративній справі скорочене провадження було відкрито до набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України від 03.10.2017 року, та тому вказана справа повинна розглядатись за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно частини першої, другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладених положень КАС України, оскільки клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю не надходило, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

19.01.2018 року від головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшли заперечення на адміністративний позов згідно яких, відповідач просить частину позовних вимог за період з 07.09.2016 року по 30.10.2017 року – залишити без розгляду та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв’язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Суд, за результатами розгляду справи, оцінивши обставини справи, вважає їх достатніми для прийняття рішення та приходить до наступного висновку.

Встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 06.09.2016 року №209 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію». Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складала 22 роки 07 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні – 22 роки 09 місяців 07 днів.

З 07.09.2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зі змісту листа головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.09.2017 року за №1757/Ч-11 вбачається, що оскільки постанова медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України в Житомирській області» від 28.08.2017 року не містить інформацію про непридатність до служби в поліції, підстав для перерахунку пенсії немає.

30.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсійного забезпечення до складу якого включити дві матеріальні допомоги, винагороду УБД, грошову винагороду за участь в АТО, дві компенсації за невикористану відпустку, нічні, провести перерахунок пенсійного забезпечення з 01.11.2017 року та виплатити недоплачену пенсію.

Листом від 28.11.2017 року за №2624/Ч-11 головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що підстави для врахування до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії матеріальні допомоги, винагороду УБД, грошову винагороду за участь в АТО, дві компенсації за невикористану відпустку, нічні відсутні.

Зі змісту постанови медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України в Житомирській області» від 28.08.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров’я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Враховуючи, що на день звільнення вислуга років позивача (у календарному обчисленні) складала 22 роки 07 місяців 07 днів та на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при призначенні пенсії основний розмір пенсії повинен був становити 61 % грошового забезпечення (55% + 6% (2 роки х 3%), а тому дії відповідача щодо встановлення 56% від грошового забезпечення є неправомірними.

Згідно ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» №393 від 17.07.1992 року пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначають, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч. 1 ст. 10-1 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07.11.2007 року та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 встановлено, що розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 року № 158 зі змінами від 31 січня 2015 р. № 24 встановлено грошову винагороду за участь в антитерористичних операціях та бойових діях (далі за текстом - винагорода за участь в АТО).

Зазначена грошова винагорода виплачується військовослужбовцям, які приймають безпосередню участь в антитерористичних операціях з 1 травня 2014 року.

Виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі у зазначених/ операціях і заходах.

Пунктом 1 наказу Міністерства оборони України від 12.06.2014 р. № 383 «Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» встановлено виплачувати військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Місячне грошове забезпечення для розрахунку цієї винагороди обчислюється, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі у зазначених операціях і заходах.

Відповідно до пункту 2 названого наказу винагорода має виплачуватись за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників).

Тобто названа грошова винагорода відноситься до складу грошового забезпечення осіб, приймаючих участь в АТО постійно з часу її запровадження і має щомісячний характер.

Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 року (справа № 21-70а15) вказав, що додаткові види грошового забезпечення, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія, лише у разі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з обумовлених виплат.

Згідно довідки ліквідаційної комісії УМВС України від 17.10.2017 року за №1664/29/01-2017 та довідки головного управління Національної поліції в Житомирській області від 17.10.2017 року за №1665/29/01-2017 за період з вересня 2014 року по жовтень 2016 року грошове забезпечення ОСОБА_1, зокрема, складало нічні, матеріальну допомогу, винагороду за участь в АТО, компенсацію за невикористану відпустку.

У вищевказаних довідках зазначено, що на всі виплати нарахований Єдиний соціальний внесок.

Підсумовуючи викладене, виплачені позивачу дві матеріальні допомоги, винагороду УБД, грошову винагороду за участь в АТО, дві компенсації за невикористану відпустку, нічні, відносяться до складу грошового забезпечення та є підставою для перерахунку пенсії ОСОБА_1

На день звернення позивача до суду з позовом, діяла редакція Кодексу адміністративного судочинства, яка визначала, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особі встановлюється 6-ти місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ст. 99 КАС України).

З наданих позивачем матеріалів не вбачається, що існували поважні причини пропуску ним строку звернення до суду щодо спірних виплат. Спірні виплати є щомісячними платежами і отримувалися позивачем регулярно. Про невідповідність виплат позивач повинен був дізнатися щоразу при їх отримані, оскільки Закон, на підставі якого передбачено право позивача на одержання таких виплат, оприлюднювався та опубліковувався в пресі та офіційних виданнях.

Питання про поновлення строку звернення до суду позивачем не порушено.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017року) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки за захистом своїх прав позивач звернувся до суду лише 14.12.2017 року, враховуючи встановлений законом 6-ти місячний строк, суд залишає без розгляду позовні вимоги за період з 07.09.2016 року по 13.06.2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 звернувся з заявою про здійснення перерахунку пенсії 30.10.2017 року , то право на здійснення перерахунку позивач набув з 01.11.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст.ст. 123, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії за період з 07.09.2016 року по 13.06.2017 року – залишити без розгляду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. 49, кв. 43, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: м. Житомир, вул. Ольжича, 7; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо встановлення ОСОБА_1 основного розміру пенсії 56% грошового забезпечення та відмові у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги, винагороди УБД, грошової винагороди за участь в АТО, двох компенсацій за невикористану відпустку, нічних.

Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням основного розміру пенсії 61% грошового забезпечення, з урахуванням сум матеріальної допомоги, винагороди УБД, грошової винагороди за участь в АТО, двох компенсацій за невикористану відпустку, нічних відповідно до довідки ліквідаційної комісії УМВС України від 17.10.2017 року за №1664/29/01-2017 та довідки головного управління Національної поліції в Житомирській області від 17.10.2017 року за №1665/29/01-2017, починаючи з 01.11.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Чішман