Ухвала суду № 71957545, 25.02.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження № 22-ц/785/1635/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Жус І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, за участю третьої особи – Дмитрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області,

встановила:

23 травня 2013 року ОСОБА_4, діючи в інтересах ОСОБА_3, звернувся до суду із позовом, яким, з урахуванням уточнення, просив суд визнати за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, а саме, право на земельну частку (пай), площею 9,81 га, яка знаходиться на території Дмитрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, на землі радгоспу ім. Мічуріна, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 29.07.1997 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що за життя ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 025221, виданого 04.11.1997 року Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області, набув право на земельну частку (пай), розміром 9,81 га, на території Дмитрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, землі КСП ім. Мічуріна.

Також пояснив, що 29.07.1997 ОСОБА_5 помер, а після його смерті відкрилась спадщина, яку на думку позивача прийняла ОСОБА_3

Крім того на обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилався на наявність рішення Комінтернівського районного суду Одеської області про встановлення факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім’єю як чоловіка та жінки без шлюбу з лютого 1982 року по 29 липня 1997 року.

Представник позивача посилався на те, що оскільки у 1984 році ОСОБА_3 виповнилось 55 років, тобто, за діючим на той час законодавством, вона вважалась непрацездатною особою, займалась лише домашнім господарством та забезпеченням добробуту сім’ї, а ОСОБА_5 фактично працював у колгоспі і матеріально забезпечував ОСОБА_3, а тому, з посиланням на ст. 531 ЦК УРСР, представник позивача вважав, що ОСОБА_3 належить до числа спадкоємців за законом, як непрацездатна особа, що перебувала на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила її вимоги задовольнити.

Представник Дмитрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області подав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 66).

Представник Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області також подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував (а.с. 67).

Представник Управління держземагенства у Комінтернівському районі Одеської області в судовому засідання просив відмовити у задоволенні позову, оскільки матеріали справи не свідчать про доведення представником позивача підстав для закликання ОСОБА_3 до спадкування.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено (а.с. 75-76).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено із порушенням норм матеріального і процесуального права (а.с.78-82).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довела суду того, що за рік до смерті спадкодавця ОСОБА_5 перебувала на його утриманні, що у відповідності до ст. 531 ЦК УРСР, яка була чинною на час відкриття спадщини, давало їй право на спадкування майна ОСОБА_5

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Рішенням Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 26 травня 1997 року № 470 було затверджено списки осіб, які мають право на паювання земель, що знаходяться у колективній власності СТОВ імені Мічуріна Комінтернівського району Одеської області, на території Дмитрівської сільської ради.

29.07.1997 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії І-ЖД № 106334, виданого 01.08.1997 року виконкомом Дмитрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, актовий запис про смерть № 5 (а.с.10).

У листопаді 1997 року Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області на ім’я ОСОБА_5 було видано сертифікат серії ОД № 025221 на право на земельну частку (пай), розміром 9,81 га, на території Дмитрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, землі КСП ім. Мічуріна (а.с.15).

З матеріалів спадкової справи № 25/98, заведеної 27.01.1998 року до майна ОСОБА_5, померлого 29.07.1997 року, заяву про прийняття спадщини, що залишилась після смерті спадкодавця, подала ОСОБА_3, яка, між тим, не входить в коло спадкоємців першої або другої черги.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 06.06.2012 року, яке не оскаржувалось в апеляційному порядку і набрало законної сили, встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім’єю як чоловіка та жінки без шлюбу з лютого 1982 року по 29 липня 1997 року (а.с.40).

Завідувач Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області листом від 21.11.2012 року повідомив ОСОБА_3, що оскільки вона не входить до кола спадкоємців за законом, у зв’язку з чим видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_5, можливості не має (а.с.44).

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що позивач мала надати суду вмотивовану постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Такої позиції дотримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленої в інформаційному листі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13.

Встановивши дійсні правовідносини, суд правомірно керувався Розділом 7 ЦК УРСР, який діяв на час виниклих правовідносин і втратив чинність з 01.01.2004 року.

Як було зазначено вище і вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 не входить в коло спадкоємців ОСОБА_5, які перелічені в статтях 529, 530 ЦК УРСР.

Разом з тим, у відповідності до ст. 531 ЦК УРСР до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні зі спадкоємцем тієї черги, який закликається до спадкоємства.

Тобто, виникнення права на спадкування у спадкодавця в силу ст.531 ЦК УРСР законодавець пов’язує з наявністю одночасної сукупності двох фактів, непрацездатності спадкоємця та його перебування на утриманні померлого спадкодавця не менше одного року до його смерті.

Однак, суд виходив із того, що позивач не довела суду факту її перебування на утриманні ОСОБА_5 не менше одного року до дня його смерті.

Перевіряючи зазначені обставини, колегія суддів також позбавлена можливості встановити зазначений факт, оскільки на вимогу колегії суддів про витребування інформації щодо розміру отриманих пенсій зазначених осіб за рік до смерті ОСОБА_5, від виконуючого обов’язки начальника управління соціального захисту населення Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області надійшов лист за № 01-25/710 від 17.02.2014 року про те, що надати довідку про розмір пенсій ОСОБА_3 і ОСОБА_5 неможливо, оскільки пенсійні справи в архіві на збереглись (а.с. 131).

Крім викладеного колегія суддів зазначає, що до участі у справі в якості відповідача залучена неналежна особа, оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 524 ЦК УРСР у разі відсутності спадкоємців по закону або по заповіту, чи коли жоден із спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені спадкодавцем спадщини, майно померлого по праву спадкування переходить до держави.

Таким чином, належним відповідачем у справі має виступати держава, в даному випадку в особі Дмитрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, а не Комінтернівська районна державна адміністрації Одеської області.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 листопада 2013 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_6

ОСОБА_2