Ухвала суду № 71957428, 10.12.2013, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження № 22-ц/785/8853/13

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Виноградової Л.Є.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Жус І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Каланчакського сільського споживчого товариства на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2013 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою Каланчакського сільського споживчого товариства до Лощинівської сільської ради та комунального підприємства „Ізмаїльськое міське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності,

встановила:

25 вересня 2013 року позивач ОСОБА_3 сільське споживче товариство (далі – ОСОБА_3 ССТ) звернулося до суду із позовом про визнання права власності на торгівельний комплекс (магазин), розташований в с. Лощинівка Ізмаїльського району, вул. Ізмаїльська 64-б.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2013 року було відмовлено у відкритті провадження у справі.

15 жовтня 2013 року від Каланчакського ССТ надійшла апеляційна скарга на зазначену ухвалу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ССТ просить скасувати зазначену ухвалу суду та розглянути їх позовну заяву, задовольнивши їх вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що ухвала суду постановлена із порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені позовні вимоги вже розглянуті і по ним ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили.

Однак, повністю з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступні обставини.

Дійсно, за змістом п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення суду у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2005 року Господарським судом Одеської області було ухвалено рішення (а.с. 17-18), яким були задоволенні позовні вимоги Каланчакського ССТ до Лощинівської сільської ради та виконавчого комітету Лощинівської сільської ради про визнання права власності на торгівельний комплекс (магазин), розташований в с. Лощинівка Ізмаїльського району, вул. Ізмаїльська 64-б.

Було визнано недійсними рішення Лощинівської сільської ради № 162-ХХІV від 26.03.2004 року, а також рішення виконкому Лощинівської сільської ради № 17 від 08.04.2004 року про визнання права власності на торгівельний комплекс (магазин), розташований в с. Лощинівка Ізмаїльського району, вул. Ізмаїльська 64-б.

Визнано за ОСОБА_3 ССТ право власності на торгівельний комплекс (магазин), розташований в с. Лощинівка Ізмаїльського району, вул. Ізмаїльська 64-б.

Між сторонами були розподілені судові витрати.

Однак, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01 липня 2005 року (а.с.19-23) зазначене судове рішення було скасовано, в частині визнання недійсним рішення Лощинівської сільської ради № 162-ХХІV від 26.03.2004 року та в частині визнання за ОСОБА_3 ССТ права власності на торгівельний комплекс (магазин), розташований в с. Лощинівка Ізмаїльського району, вул. Ізмаїльська 64-б, а також в частині стягнення з Лощинівської сільської ради судових витрат.

В позові в цій частині було відмовлено.

Зазначена постанова була предметом розгляду Вищого господарського суду України та Вищого адміністративного суду України та набрала законної сили (а.с.47-51).

Таким чином, слід дійти висновку про те, що мова йде про спір між тими самими сторонами і про той самий предмет.

Однак, що стосується підстав позову, то колегія суддів вважає, що вони дещо інші, ніж ті, яким позивач обґрунтовував позовні вимоги в 2005 році і в задоволенні яких було відмовлено.

Так, підставами даного позову позивачем зазначено набувальну давність, яка при наявності достатніх обставин та у відповідності до ст. 344 ЦК України є підставою для визнання права власності на майно.

Позовні вимоги, що були предметом судового розгляду в 2005 році, окрім інших, також обґрунтовувались вільним володінням спірним майном і позивач також посилався на таку підставу для задоволення позовних вимог, яка набувальна давність.

Однак, як вбачаться із постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01 липня 2005 року суд відмовив у задоволенні позову в цій частині, оскільки право вимоги про визнання права власності на майно в порядку набувальної давності може виникнути не раніше 2011 року (а.с.22).

Тобто в 2005 році суд встановив передчасність заявлення позовних вимог в цій частині, що в свою чергу дає право позивачу звернутись до суду з даним позовом після 2011 року, що і було здійснено позивачем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд необґрунтовано відмовив позивачу у відкритті провадження у справі, у зв’язку з чим ухвала підлягає скасуванню з передачею питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів також вважає за необхідне вказати суду першої інстанції на те, що при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі, слід з’ясувати наявність обставин для відмови у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, та чи не підлягає даний спір розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія судів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги її спростовують, ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального права, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу скасувати, передати питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що вимоги заявника апеляційної скарги про розгляд справи в апеляційному суді по суті заявлених позовних вимог та постановлення судового рішення задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями розглядати позовні вимоги по їх суті у цивільній справі, провадження в якій не відкрито та яка не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.4 ч.2 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Каланчакського сільського споживчого товариства задовольнити частково.

Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 27 вересня 2013 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі скасувати, передати питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_4

ОСОБА_2