Ухвала суду № 71957306, 28.01.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження № 22-ц/785/1639/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Виноградової Л.Є.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Жус І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду міста ОСОБА_1 від 24 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський банк розвитку” до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

Публічне акціонерне товариство „Всеукраїнський банк розвитку” (далі – ПАТ „ВБР”) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення з них за договорами кредиту та поруки від 06.03.2012 року кредитної заборгованості в сумі 444 214,68 грн., посилаючись на те, що відповідачі належним чином свої зобов’язання не виконують.

Разом з тим, 09.04.2013 року позивач збільшив свої позовні вимоги та проси стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно суму заборгованості у загальному розмірі 474 151,56 грн. та судовий збір у розмірі 3441 грн. (а.с.31)

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність (а.с.36).

Відповідачі в судове засідання не з’явились, повідомлялись про день, час, місце слухання належним чином, у зв’язку з чим суд розглянув справу в заочному порядку.

Заочним рішенням Суворовського районного суду міста ОСОБА_1 від 24 квітня 2013 року позовні вимоги ПАТ „ВБР” були задоволені у повному обсязі (а.с.40). Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ „ВБР” заборгованість в сумі 444 214,68 грн., з яких поточна заборгованість по тілу кредиту складає 378 810,79 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту – 20 186,44 грн., поточна заборгованість за процентами – 5 619,37 грн., прострочена заборгованість за процентами – 28 148,56 грн., сума пені – 11 449,52 грн., сума штрафу – 2 654,03 грн.

Однак, у зв’язку з тим, що при ухваленні зазначеного рішення, судом першої інстанції не була врахована заява позивача про збільшення розміру позовних вимог від 09.04.2013 року, то 31.05.2013 року Суворовським районним судом м. Одеси було ухвалено додаткове рішення, яким вимоги ПАТ „ВБР” були задоволені, рішення від 24.04.2013 року № 523/2156/13-ц було доповнено та додатково стягнуто солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заборгованість в сумі 29 936,88 грн. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість грн. 88 коп.).

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 27 листопада 2013 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення (а.с.89).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового – про відмову ПАТ „ВБР” у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2012 року між ПАТ „ВБР” та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № MK.IZF3.26870.001, відповідно п. п 1.1., 1.1.1., 1.1.2., 1.1.З., 1.1.5., 2.4. якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти, в сумі 420 000 грн. на споживчі потреби, термін користування кредитом – до 05 березня 2017 року, процентна ставка за користування кредитом складає 22 % річних (далі –Кредитний договір) (а.с. 5-9).

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором між позивачем, позичальником та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № РХ029031.26871.001 від 06.03.2012р., згідно якого поручитель зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, визначним Кредитним договором (далі – Договір поруки) (а.с. 10).

Згідно п. 4 Договору поруки у випадку невиконання позичальником будь-якого зобов'язання за кредитним договором, позичальник та поручитель відповідають перед позивачем, як солідарні боржники.

Ухвалюючи заочне рішення а також додаткове рішення, суд обґрунтовано виходив із того, що 20.02.2013 року позичальник ОСОБА_4 припинила сплату процентів та погашення основного боргу, у зв'язку з чим станом на 03.04.2013р. загальна заборгованість по кредитному договору склала 474 151,56 грн., з яких поточна заборгованість по тілу кредиту складає 370 627 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту – 28 370,23 грн., поточна заборгованість за процентами – 8 604,92 грн., прострочена заборгованість за процентами – 42 239,77 грн., сума пені – 24 309,64 грн. (а.с. 31).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається якщо інше не встановлене договором або законом (стаття 525 ЦК України). Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.

Статями 553 та 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь ПАТ „ВБР” кредитної заборгованості в солідарному порядку, у загальній сумі 444 214,68 грн.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що позивач неправильно розрахував суму кредитної заборгованості, з чим погодився суд першої інстанції, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно Виписки від 15.01.2014р. по особовому рахунку № 3739.1.024088196 ОСОБА_4, що зазначений у п. 1.3. Кредитного договору, були здійснені наступні платежі по погашенню кредитної заборгованості: від 05.04.2012 року у сумі 11667.00 грн.; від 16.05.2012 року у сумі 2933,71 грн.; від 11.06.2012 року у сумі 11863,04 грн.; від 16.07.2012 року у сумі 12041,99 грн.; від 21.08.2012 року у сумі 2000,00 грн.; від 31.08.2012 року у сумі 10529,24 грн.; від 05.10.2012 року у сумі 2000,00 грн.; від 30.10.2012 року у сумі 5000,00 грн.; від 22.01.2013 року у сумі 3000,00 грн.; від 04.02.2013 року у сумі 2000,00 грн.; та останній платіж від 20.02.2013 року у сумі 2500,00 грн. (а.с.109-112).

У відповідності до п. 2.4. Кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти щомісяця, з 1-го по 5-е число кожного місяця. При несплаті комісії та відсотків у зазначений строк вони вважаються простроченими. Згідно з п. 6.1. Кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом банк нараховує позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена в кредитному договорі від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 2.4. Кредитного договору позичальник зобов’язався погашати кредит згідно графіку з 1-го по 5-те число кожного поточного місяця.

У випадку несплати щомісячного платежу по сплаті кредитних коштів та відсотків у зазначений строк або сплати його у меншому обсязі, вони вважаються простроченими.

Згідно з п.п. 3.1.9, 3.1.11 Кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного договору, банк на свій розсуд має право змінити умови договору — зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

Як вбачається із зазначеної Виписки по особовому рахунку від 15.01.2014р., ОСОБА_4 порушувала умови п.п. 2.4., 2.5. Кредитного договору, а саме систематично не виконувала свої зобов'язання по поверненню отриманого кредиту у визначені Кредитним договором терміни і сумах та після 20.02.2013 року припинила погашати основний борг та відсотки за кредитними зобов'язаннями.

Таким чином, враховуючи, що графіком передбачена сплата обов'язкового щомісячного платежу в розмірі 11667,00 грн. в строк до 01.03.2017 року, то через недостатність суми проведеного платежу або сплати платежу у прострочений термін, погашення заборгованості здійснювалось у відповідності до черговості, встановленої в п. 2.9 Кредитного договору.

Згідно з п. 6.1. Кредитного договору за порушення строків погашення кредиту Банк нараховує Позичальнику відсотки в розмірі подвійної процентної ставки, що встановлена в п. 1.1.3 Кредитного договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.3. Кредитного договору, за порушення строків сплати процентів та/або комісії за користування кредитом Банк нараховує Позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до н.п. 3.1.9, 3.1.11 Кредитного договору при порушенні Позичальником зобов'язань, передбачених умовами даного договору, Банк на свій розсуд має право змінити умови договору — зажадати від Позичальника дострокового повернення Кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення.

При цьому, згідно ст. ст. 212, 611, 651 ЦК України, щодо зобов'язань, строк виконання яких не настав, вважається що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату Позичальник зобов'язаний повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду і відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором.

Відповідно до ст. 1052, ч. 2 ст. 1054 та ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно п. 10 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.

Як свідчать матеріали справами, 19.11.2012 року Банком направлялися повідомлення відповідачам за вих. № Р.07/311 та № Р.07/312 з вимогою достроково повернути суму заборгованості за Кредитним договором у 60-ти денний строк з моменту їх отримання та які, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення були отримані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 21.11.2012 року (а.с.11-12-зворот). Вимоги, зазначені у повідомленнях відповідачі у встановлений строк не виконали, у зв’язку з чим Банком було подано позовну заяву про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості.

Представником заявника апеляційної скарги не спростовано доводи позивача про те, що загальна заборгованість відповідачів ОСОБА_5 по Кредитному договору № MKIZF3.26870.001 від 06.03.2012р., станом на 03.04.2013 року становить 474151,56 грн., що підтверджується відповідними розрахунками (а.с.135-152).

Що стосується альтернативного розрахунку кредитної заборгованості, наданого суду апеляційної інстанції представником заявника апеляційної скарги (а.с.153-154), то колегія суддів критично його оцінює, оскільки він повністю спростовується наявними у справі письмовими доказами.

Так, згідно вказаного альтернативного розрахунку станом на 06.04.2012 року сума заборгованості по тілу кредиту скала 4 993,67 грн., в той час, як на вказану дату заборгованість по тілу кредиту була погашена лише на суму 11 667 грн., в той час як загальна сума кредиту складала 420 000 грн. Тобто із розрахунку не вбачається, куди поділась різниця заборгованості у сумі 403 339,33 грн. (420 000 грн. – 11 667 грн. – 4 993,67 грн.).

У зв’язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що всі інші суми заборгованості, зазначені в альтернативному розрахунку, також не відповідають дійсності, а тому жодним чином не спростовують розрахунку, наданого суду представником позивача.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду міста ОСОБА_1 від 24 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_6

ОСОБА_2