Постанова № 71956738, 23.01.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2294/18

Номер справи місцевого суду: 507/1536/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Кононенко Н.А.,

ОСОБА_2,

за участю:

секретаря Цихиселі Л.Р.,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Любашівської районної державної адміністрації Одеської області, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: відділу у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Ясенівської сільської ради Любашівського району Одеської області про визнання права на отримання земельної частки (паю),

встановила:

13 жовтня 2017 року до Любашівського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_3 з позовом до Любашівської районної державної адміністрації (далі – РДА) Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: відділ у Любашівському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Ясенівська сільська рада Любашівського району Одеської області, про визнання права на отримання земельної частки (паю).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в період з 1993 року по 1998 рік він працював в КСП «Ім. Кобися» Любашівського району Одеської області та являвся членом вказаного КСП, що підтверджується його трудовою книжкою та довідкою Любашівського районного трудового архіву № 320 від 21.08.2017 року. Однак, з невідомих причин його не включили до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), який додається до Державного акту на право колективної власності на землю та не видали Сертифікат про право на земельну частку (пай). Тому, просив визнати за ним право на отримання земельної частки (паю) розміром 4.22 умовних кадастрових гектарів із земель колишнього КСП «Ім. Кобися» Любашівського району Одеської області, вартістю 106401 грн. 18 коп.

Представник Любашівської РДА Одеської області в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, так як позивач не включений до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), не надав доказів членства в КСП «Ім. Кобися» Любашівського району Одеської області, а також з часу складання списків осіб минуло більше 20-ти років, тобто сплинув строк позовної давності.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Любашівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2017 року, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, оскільки позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, КСП «Ім. Кобися» Любашівського району Одеської області отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії ОД-22 23 грудня 1995 року зі списком громадян-членів КСП. Вказаний Державний акт було зареєстровано в Ясенівській сільській раді Любашівського району Одеської області 25 березня 1996 року.

У відповідності до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Крім того, абз. 2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Однак, позивач ОСОБА_3 не був включений до списку осіб, що мають право на отримання земельної частки (паю) із земель КСП «Ім. Кобися» Любашівського району Одеської області, що підтверджується довідкою відділу у Любашівському районі Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області № 34/0-0.340-40/141-17 від 28 липня 2017 року (а.с. 5).

Тобто, оскільки позивачем ОСОБА_3 не надано жодного належного доказу того, що він являвся членом КСП «Ім. Кобися» Любашівського району Одеської області на момент отримання КСП Державного акту на право колективної власності на землю – 23 грудня 1995 року, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог.

Що стосується доводів представника ОСОБА_3 про те, що останній працював в КСП «Ім. Кобися», не можуть бути підставою для задоволення його позовних вимог, оскільки законом передбачено, що право на отримання земельної частки (паю) із земель КСП мають лише його члени, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Так, із трудової книжки серії БТ-ІІ № 5437131, виданої 01 вересня 1990 року, архівної довідки № 320 від 21 серпня 2017 року, дійсно слідує, що в період з 1993 року по 1998 рік ОСОБА_3 дійсно працював в КСП «Ім. Кобися» Любашівського району Одеської області (а.с. 7, 11).

Однак, ні позивач ОСОБА_3, ні його представник ОСОБА_4 не надали суду доказів того, що ОСОБА_3 був членом КСП «Ім. Кобися», що в свою чергу позбавляє його можливості отримати право на земельну частку (пай) із земель вказаного КСП.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного рішення суду та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду повністю відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У зв’язку з цим, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 – 384, 390 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення Любашівського районного суду Одеської області від 03 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України, яким є Верховний Суд, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.02.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_5

ОСОБА_2