Ухвала суду № 71956210, 30.01.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/148/18

УХВАЛА

30 січня 2018 року м. Кілія

Суддя Кілійського районного суду Одеської області Манжос Н. В. розглянувши заяву сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач сільськогосподарський виробничий кооператив «Дружба» звернувся до Кілійського районного суду Одеської області 29.01.2018 року з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в розмірі 984 820, 25 гривень.

Одночасно з позовною заявою, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження майна, належного ОСОБА_1, а саме: комплексу, виробничих, службових, підсобних будівель та споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Кілійський район, м. Кілія, вул. Челюскіна, 12 загальною площею 1615, 7 кв. м., реєстраційний номер майна – 38214019 та на ? частину домоволодіння, розташованого за адресою: Київська область, Іванківський район, с. Прибірськ, вулиця Жовтнева, будинок 35, реєстраційний номер майна – 18132425 та на причіп марки «SCHMITS», модель WF 18, 1999 року випуску.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтував тим, що відповідач має борги на загальну суму понад 2 мільйони гривень. На даний час кредиторами вивозиться рухоме майно, що належить відповідачу для часткового погашення своїх боргів. Відповідач уникає спілкування та зустрічей для обговорення на налагодження шляхів погашення заборгованості перед СВК «Дружба». Як вказує позивач, накладення арешту на вищевказане майно дозволить забезпечити повернення боргу.

Розглянувши подану заяву та документи надані позивачем, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь в справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України, ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Відповідно до роз’яснень, що надані в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою позовним вимогам.

У відповідності до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Право на власність гарантоване ст. 41 Конституції України. Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також суд вважає за потрібне звернути увагу позивача, що відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Однак позивач не навів доказів на підтвердження своїх доводів про те, що дії відповідача направлені на відчуження майна. З аналізу наведених норм ЦПК України, а також роз`яснень Постанови пленуму Верховного суду України видно, що суд може забезпечити позов, у випадках реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Разом з тим, позивач, у заяві обмежився вказівкою про те, що на даний час кредиторами вивозиться рухоме майно, що належить відповідачу для часткового погашення своїх боргів та відповідач уникає спілкування та зустрічей для обговорення на налагодження шляхів погашення заборгованості перед СВК «Дружба», але накладення арешту на вищевказане майно дозволить забезпечити повернення боргу.

При цьому, у своїй заяві позивач не наводить жодного реального ризику та не представляє будь-яке документальне підтвердження того, що відповідач по справі здійснює чи має намір будь-яким чином здійснити реалізацію майна, пошкодити, передати таке майно третім особам у інший спосіб, зокрема й шляхом укладення цивільно-правових угод.

Судом встановлено, що згідно витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта, власником майна на яке просить позивач накласти арешт та заборонити відчуження є ОСОБА_1, однак в зазначених письмових доказах відсутні ідентифікуючі дані для встановлення, що саме відповідачу по справі належить майно та не зазначена його вартість (для визначення співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам).

З огляду на викладене в задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі вищезазначеного, керуючись 149, 150, 151, 152, 153, 353 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ :

В заяві сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали .

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_2