Рішення № 71955854, 24.01.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2436/2017 Справа № 490/7504/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді Гуденко О.А.

при секретарі – Кваші С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

25 липня 2016 року позивач звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва із позовом до відповідача про стягнення різниці між стягнутою сумою боргу за рішенням суду від 31 березня 2014 року та заборгованістю за кредитним договором №2Ф-5О від 22 листопада 2006 року станом на 15 липня 2016 року , яка складається з 164 793 грн. 44 коп., з яких 4 177,77 доларів США, що еквівалентно 103 600,43 грн за курсом НБУстаном на 15 липня 2016 року заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 61 193,01 грн заборгованості по сплаті штрафу за несвоєчасне погашення кредиту .

Ухвалою від 27.03.2017 року справу прийнято до провадження суддею Гуденко О.А.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив суд застосувати сплив строку позовної давності по штрафу та відсоткам за період з листопада 2006 року по липень 2013 року.

Ухвалою суду справу розглянуто у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.11.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 2Ф-50 (далі –Договір) , згідно якого відповідачу було надано кредит в розмірі 10000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних, з кінцевим строком погашення до 21.11.2011 року.

Кредитним договором передбачено, що повернення кредиту буде здійснюватись в доларах США у готівковій або безготівковій формі на відкритий позичковий рахунок в сумі не меншій 167,00 дол. США щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, починаючи з грудня 2006 року (п. 2.3 кредитного договору).

У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати відсотків, визначене цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню у розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3 договору, за кожен день прострочення виконання зобов’язання, за реквізитами, зазначеними кредитодавцем (п. 4.2 договору).

У разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов’язань позичальник зобов’язаний сплатити Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов’язання за весь час прострочення (п. 12.1 договору).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.11.2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором №2Ф-50 від 22.11.2006 року в розмірі 79552,39 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 41168,36 грн., заборгованості по відсоткам в сумі 20960,35 грн., та пені в сумі 17423,68 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок №49 по вул. Клубній в м. Миколаєві, переданий в іпотеку Банку ОСОБА_3 за договором іпотеки від 22.11.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною продажу предмету іпотеки на підставі проведеної оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» судові витрати у розмірі 671,21 грн.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 31.03.2014 року вищевказане рішення скасовано і ухвалено нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 заборгованість за основною сумою кредиту-5158,49 дол.США, заборгованість по відсоткам-1850,92дол.США,пеня - 14096,10 грн.

З вказаних рішень слідує, що банк звернувся з вимогами про стягнення кредитної заборгованості в грудні 2011 року, і заборгованість за рішенням суду стягнута станом на 12 грудня 2011 року.

Дотепер відповідач свої зобов’язання за кредитним договором не виконав, різниця заборгованості за кредитним договором , яка не стягнута за рішенням суду , становить 164 793,44 грн., з яких: заборгованість по сплаті відсотків -4177,77 дол.США, що еквівалентно за курсом НБУ - 103 600,43 грн., заборгованість по сплаті штрафу-61193,01 грн.-станом на 15.07.2016 р.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Звертаючись з позовом до суду позивач посилається на те, що на час звернення з даним позовом заборгованість за кредитним договором відповідачами не погашена, рішення суду не виконано, у зв'язку з чим на підставі вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути різницю нестягнутої суми заборгованості та штраф за несвоєчасне погашення кредиту.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України, визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитних договорів, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу ( правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-157цс16, у справі за № 6-1206цс15).

З урахуванням викладеного,суд вважає, що слід частково задовольнити позовні вимоги

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Вона обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Оскільки метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, можна зробити висновок, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Аналогічний висновок міститься в Постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року.

Згідно п.1.1.2 умов договору, термін користування кредитом: до 16-00 год. 21 листопада 2011 року, проте після звернення бакном до суд з позово про стягненя заборгованості, суд приходить до висновку, що позовна давність за вимогами про стягненя кредитної заборгованості за вказаним кредитним договором перервана в грудні 2011 року..

Таким чином, кредитор вправі заявити вимоги про стягнення несплачених до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячних платежів (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 р.

Встановлено, що позовна заява була направлена позивачем поштовим відправленням 20.07.2016 р., а надійшла до суду 25.07.2016 р.

Враховуючи подану відповідачем заяву про пропуск строку позовної давності за відсотками та штрафу, суд вважає, що строки позовної давності за відсотками підлягають до застосування , а саме, - слід задовольнити позовні вимоги за період з 20 вересня 2013 року по липень 2016 року ( в межах заявлених позовних вимог) у сумі 2467.85 дол. США.

Що стосується заявлених позовних вимог про стягнення штрафу, то у відповідності до п. 4.3 кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.3-3.3.7, 5.2 цього Договору, позичальник зобовязаний сплати штраф у розмірі 5 процентів від суми кредиту, визначеної в п.1.1.1 Договору ( 10000 доларів США) за кожний випадок порушення. Таким чином, сума штрафу становить 12395 грн ( (10000х5% х 24,798 за курсом НБУ на час звернення до суду).

Таким чином, загальний розмір заборгованості становить 2467.85 дол. США. заборгованість по сплаті відсотків та 12395 грн.- заборгованість по сплаті штрафу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 805 грн. 07 коп. пропорційно до задволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 280, 281, 284 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 73592 грн. 74 коп., з якої: заборгованість по сплаті відсотків — 2467,85 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ - 61 197 грн. 74 коп, заборгованість по сплаті штрафу-12395 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» судовий збір у розмірі 805 грн. 07 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ О.А.ГУДЕНКО