Ухвала суду № 71955380, 30.01.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28119/17

Провадження № 1-кп/127/1836/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кашпрука Г.М.,

секретаря Коцюби І.П.,

за участю прокурора Вознюка Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, відомості про яке внесені 12.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020000000264, суд –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області 28.12.2017 року надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 135 КК України. Ухвалою суду від 29.12.2017 року дане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

Прокурор Вознюк Д.В. у підготовчому судовому засіданні просив суд постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, зважаючи на ті обставини, що під час досудового розслідування дотримані вимоги КПК України, підстав для закриття та повернення обвинувального акту він не вбачає. В судове засідання просив викликати обвинуваченого, захисника та потерпілих, їх представників.

Представник потерпілого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні не заперечував щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 135 КК України. Крім того, заявив клопотання про залучення до кримінального провадження в якості потерпілої ОСОБА_7

Потерпілий ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні підтримав думку свого представника.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не заперечували щодо проведення підготовчого судового засідання та підтримали позицію прокурора.

Також, потерпілий ОСОБА_3 заявив клопотання про залучення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до кримінального провадження в якості потерпілих.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні просили призначити даний обвинувальний акт до судового розгляду.

Заслухавши думку прокурора, потерпілих та їх представника, обвинуваченого, захисника, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні злочинів.

За змістом положень ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом.

Вимоги до обвинувального акту визначені статтею 291 КПК України, однак обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 даним вимогам не відповідає, а тому підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно з вимогами п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Разом з тим, обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 вказаним вимогам закону не відповідає.

Згідно з приписами Закону, правова кваліфікація є юридичною оцінкою вчиненого особою діяння з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначене свідчить про те, що правова кваліфікація повністю залежна від фактичних обставин кримінального правопорушення, а відтак формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не можуть суперечити правовій кваліфікації, тобто юридичній оцінці зазначених дій.

Так, не вдаючись до аналізу доказів у справі, не оцінюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого та не вирішуючи питань, що притаманні для судового розгляду, суд дослідивши виключно обвинувальний акт, вважає, що він не відповідає вимогам закону, а призначення судового розгляду за ним буде грубим порушенням прав обвинуваченого та потерпілих, оскільки формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин справи та правова кваліфікація суперечать одне одному.

Вказаних висновків суд дійшов виходячи з того, що фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулювання обвинувачення містять наступні відомості. Зокрема, "12.07.2017 року близько 00:30 год. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21140», рухаючись автодорогою Літин – Вінниця у напрямку центру міста, в районі автосалону «Тойота Центр Вінниця Преміум Моторс» у м. Вінниці, допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_11, ОСОБА_12, які у напрямку зліва направо, перебігали проїзну частину дороги у невстановленому місці. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_11 загинув на місці пригоди, а пішохід ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень помер у МКЛ ШМД м. Вінниці під час надання йому медичної допомоги. Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 573 від 29.08.2017 року та № 572 від 23.10.2017 року пішоходи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідно, під час наїзду на них, кожен отримали тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла, яка є причиною смерті обох і має прямий причинно-наслідковий зв'язок. Після вчинення наїзду на ОСОБА_11 та ОСОБА_12, водій ОСОБА_1 розуміючи, що поставив потерпілих у небезпечний для їх життя стан та усвідомлюючи, що залишає без допомоги осіб, які внаслідок отриманих травм позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження та в нічний час перебувають на проїзній частині дороги, маючи реальну можливість надати потерпілим допомогу, з метою уникнути відповідальності зник з місця пригоди".

В той же час, вищеописані дії ОСОБА_1 прокурором кваліфіковані за ч. 1 ст. 135 КК України як «завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан».

Таким чином, формулювання обвинувачення та фактичні обставин кримінального правопорушення повністю є суперечливими, оскільки при цьому є незрозумілим, які саме дії ОСОБА_1 з описаних у формулюванні обвинувачення, ставляться йому у вину, і з метою уникнення якої саме відповідальності ОСОБА_1 зник з місця скоєння ним наїзду на пішоходів.

Відтак, з обвинувального акту, що надійшов на розгляд, суд позбавлений можливості встановити, за які саме дії та яке саме обвинувачення висунуто ОСОБА_1: чи обвинувачується він у порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, чи у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, якщо такі дії спричинили смерть особи, як це зазначено у фактичних обставинах кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та у формулюванні обвинувачення, чи завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан , як на це вказує кваліфікація обвинувального акту.

Вказане унеможливлює призначення справи до судового розгляду та її розгляд судом у відповідності до вимог КПК України та порушує права обвинуваченого, потерпілих, оскільки незрозумілість обвинувачення позбавляє їх можливості захищатись від висунутого обвинувачення чи відповідно підтримувати його.

При вирішенні заявлених клопотань представника потерпілого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_3 суд прийшов до переконання про відмову у їх задоволенні, оскільки обвинувальний акт повертається прокурору, що не позбавляє вказаних осіб можливості звернутися з відповідними заявами до прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314, 315 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_6, ОСОБА_3 - відмовити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, відомості про яке внесені 12.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020000000264, повернути прокурору відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_13

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: