Постанова № 71955012, 31.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2018 р. Справа № 922/3256/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників учасників справи:

позивача – ОСОБА_1, за довіреністю №231-16 від 22.12.2017р., ОСОБА_2, за довіреністю №215-16 від 22.12.2017р.,

відповідача – ОСОБА_3, за довіреністю №31/1 від 17.01.2018р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", (вх.№12Х/1 від 02.01.2017р.) на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2017р. (м. Харків, суддя Калантай М.В., повне рішення складено 11.12.2017р.) по справі №922/3256/17,

за позовом Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_4", м. Харків,

до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Київ,

про зобов’язання припинити проїзд, -

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Завод імені ОСОБА_4" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" про зобов'язання відповідача припинити проїзд по стрілочному переводу №1-Ч та 10м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-Ч до знаку "Межа під'їзного шляху" Харківської філії приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", що розташовані за адресою: м. Харків, станція Харків-Балашовський, та належать Державному підприємству "Завод імені ОСОБА_4" на праві господарського відання.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2017р. позов задоволено.

Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" припинити проїзд по стрілочному переводу №1-Ч та 10м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-Ч до знаку "Межа під'їзного шляху" Харківської філії приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", що розташовані за адресою: м.Харків, станція Харків-Балашовський, та належать Державному підприємству "Завод імені ОСОБА_4" на праві господарського відання.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на користь Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_4" 1600,00грн. судового збору за подання позову.

Стягнуто з Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_4" на користь Державного бюджету України 800,00грн. судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2017р. по справі №922/3256/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, апелянт вважає, що господарським судом Харківської області безпідставно зроблено висновок про наявність у позивача прав на колії, якими нібито користувався відповідач; вказаний висновок суду зроблено на основі документів, які відповідно до вимог чинного законодавства не підтверджують право власності/господарського відання; судом помилково встановлено, що позивачем обрано вірний спосіб захисту прав; заявлені вимоги позивача щодо зобов’язання припинити проїзд є передчасними, необґрунтованими та такими, що призводять до порушення права відповідача на здійснення ним господарської діяльності, в тому числі шляхом укладення договору про встановлення сервітуту.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача - Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2017р. по справі №922/3256/17; позивачу встановлено строк до 22.01.2018р. на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу; встановлено, що учасники справи мають право до 22.01.2018р. подати до апеляційного господарського суду документи в обґрунтування своїх вимог та заперечень по справі; призначено справу №922/3256/17 до розгляду на "31" січня 2018 року об 11:00 год. у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, каб.№132.

Позивач надав клопотання про витребування доказів (вх.№684 від 19.01.2018р.), в якому просить витребувати у відповідача наступні докази:

- інформацію щодо належності на будь-якому праві (власності, господарського відання, оперативного управління, оренди, інше користування) ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" локомотивів ТГМ6В-0196, ТГМ-4 №487 станом на 01.08.2017р., 09.08.2017р. 10.08.2017р., 11.08.2017р. (з наданням завірених належним чином копій підтверджуючих документів);

- інформацію щодо моделей та номерів тепловозів (локомотивів) ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" що здійснюють та здійснювали протягом, 2016, 2017, 2018р.р. маневри з під'їзної колії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на станцію Харків - Балашовський через стрілочний перевод №1-4 та 10 м залізничного шляху, що належать ДП "Завод імені ОСОБА_4" на праві господарського відання, а також зі станції Харків-Балашовський на під'їзну колію ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" через стрілочний перевод №1-4 та 10 м залізничного шляху, що належать ДП "Завод імені ОСОБА_4" на праві господарського відання (з наданням завірених належним чином копій підтверджуючих документів);

- відомості щодо дат (із зазначенням часу) проїзду тепловозів (локомотивів) ПрАт і "Київ-Дніпровське МППЗТ", як резервом, так і з групою вагонів, зі станції Харків-Балашовський на під'їзну колію ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" через стрілочний перевод №1-4 та 10 м залізничного шляху, що належать ДП "Завод імені ОСОБА_4" на праві господарського відання, а також з під'їзної колії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на станцію Харків-Балашовський через стрілочний перевод №1-4 та 10 м залізничного шляху, що належать ДП "Завод імені ОСОБА_4" на праві господарського відання, протягом 2017, 2018р.р. (з наданням завірених належним чином копій підтверджуючих документів);

- повідомити, чи можливий рух тепловозів (локомотивів) ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" зі станції Харків-Балашовський на під'їзну колію ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", а також з під'їзної колії ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на станцію Харків-Балашовський без використання стрілочного переводу №1-4 і а 10 м залізничного шляху, що належать ДП "Завод імені ОСОБА_4" на праві господарського відання. Якщо, такий рух тепловозів (локомотивів) можливий, то надати інформацію щодо маршруту прямування із зазначенням місця об'їзду стрілочного переводу №1-4 та 10 м залізничного шляху, що належать ДП "Завод імені ОСОБА_4" на праві господарського відання (з наданням завірених належним чином копій підтверджуючих документів).

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№685 від 19.01.2018р.), в якому просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2017р. у справі №922/3256/17 - залишити без змін з підстав необґрунтованості доводів відповідача та спростування їх наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач надав доповнення до апеляційної скарги (вх.910 від 25.10.2018р.), в яких, зокрема, вказує на те, що спірний залізничний стрілочний перевод №1-Ч та 10 м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-Ч до знаку "Межа під'їзного шляху" знаходиться саме на земельній ділянці, відведеній відповідачу для її обслуговування, у зв'язку з чим просить долучити до матеріалів справи нові докази у справі, які були отримані після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті справи.

Позивач надав заперечення на доповнення до апеляційної скарги (вх.№1089 від 30.01.2018р.), в яких, зокрема, зазначає, що апелянтом подано доповнення до апеляційної скарги поза рамками строку на апеляційне оскарження, після його спливу більше, ніж місяць, що в свою чергу є порушенням норм чинного законодавства України. Враховуючи викладене просить відмовити в залученні вказаних доповнень до матеріалів справи.

Відповідач надав клопотання про витребування доказів (вх.№1098 від 31.01.2018р.), в якому просить витребувати у позивача наступні докази:

- інформацію щодо належності на будь-якому праві (оренди, сервітуту, інше користування) Державного підприємства "Завод імені ОСОБА_4" на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Харків, Слобідський район, ділянка 23, площею 0,3806 га;

- правовстановлюючі документи (договір, акт приймання-передачі, витяг або інформаційну довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно) щодо належності Державному підприємству "Завод імені ОСОБА_4" залізничного стрілочного переводу №1-Ч та 10 метрів залізничного шляху.

Вищевказані клопотання були оголошені сторонами в судовому засіданні 31.01.2018р.

Щодо клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи доповнень до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

По-перше, відповідно до частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Доповнення до апеляційної скарги були подані апелянтом поза межами строку на апеляційне оскарження, а отже є такими, що подані з порушенням норм процесуального законодавства України, що виключає їх прийняття судом апеляційної інстанції.

По-друге, до вказаних доповнень до апеляційної скарги були подані докази, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів встановила, що вказані докази не були подані до суду першої інстанції; об'єктивні обставини неможливості їх подання до суду першої інстанції апелянтом наведені не були; будь-яких доказів, що відповідач вчиняв дії по отриманню вказаних доказів ще в суді першої інстанції в матеріалах справи немає.

Отже, вказані документи подані із порушенням частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, що виключає їх врахування судом апеляційної інстанції.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання апелянта про врахування під час перегляду рішення суду доповнень до апеляційної скарги.

Щодо клопотання апелянта про витребування доказів, подане до суду 31.01.2018р. колегія суддів зазначає наступне.

По-перше, всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не вказано у клопотанні про заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання вказаних доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. З огляду на вказане, колегія суддів вважає вказане клопотання необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам, встановленим процесуальним законодавством.

По-друге, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження та призначення її до розгляду сторонам було встановлено строк, протягом якого вони можуть надати будь-які документи в обґрунтування своїх вимог. Вказаний строк був встановлений до 22.01.2018р. та є присічним. Однак, апелянт не скористався своїм процесуальним правом на надання відповідних заяв до вказаного строку. Будь-які інші дії, що вчиняються стороною понад встановлений строк можуть розцінюватись як дії, направленні на затягування судового процесу, що з огляду п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та практику Європейського Суду з прав людини є неприпустимим. З цих же підстав, колегія суддів відмовляє в задоволенні усного клопотання відповідача про залучення до участі третьої особи.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю підготовки письмового клопотання про призначення у справі експертизи, колегія суддів зазначає, що по-перше, така підстава для відкладення розгляду справи як оформлення клопотання, чинним процесуальним законодавством не передбачена; по-друге, вирішення питання про призначення експертизи відноситься до питань, що з'ясовуються суддею під час підготовки справи до апеляційного розгляду, у зв'язку з чим сторонам було надано присічний строк до 22.01.2018р. для надання будь-яких необхідних на їх думку документів.

Враховуючи викладене, у задоволенні зазначеного клопотання колегія суддів відмовляє.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів встановила, що вказані обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції, клопотання про витребування вказаних доказів до суду першої інстанції не подавалось та відповідно не розглядалось; будь-які докази, що відповідач вчиняв дії по отриманню вказаних доказів ще в суді першої інстанції в матеріалах справи відсутні.

Крім того, всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не вказано у клопотанні про заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання вказаних доказів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. З огляду на вказане, колегія суддів вважає вказане клопотання необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам, встановленим процесуальним законодавством, у зв'язку з чим відмовляє в його задоволенні.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 31.01.2018р. представник апелянта підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача проти вимог скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, заслухано уповноважених представників сторін, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини спору.

04.12.2013р. між ДП "Завод імені ОСОБА_4", як стороною 1, та Харківською філією Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", як стороною-2, укладено договір, предметом якого було врегулювання взаємовідносин сторін при реалізації права сумісного користування залізничним стрілочним переводом №1-Ч та 10м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-Ч до знаку "Межа під'їзного шляху" сторони-2, що розташовані за адресою: м. Харків, станція Харків-Балашовський.

Пунктом 2.1.1 Договору передбачалося, що позивач, надавши відповідачу право сумісного користування залізничним стрілочним переводом №1-Ч та 10м залізничного шляху, зобов'язався не перешкоджати відповідачу здійснювати право користування вищевказаним майном.

Згідно пункту 2.2.1 Договору відповідач був зобов'язаний забезпечувати нормальне функціонування та підтримку в належному технічному стані вказаного майна.

Пунктом 2.2.2 Договору було встановлено обов'язок відповідача здійснювати виконання та необхідне фінансування усіх необхідних в процесі експлуатації ремонтних робіт даного майна.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського апеляційною господарського суду від 13.06.2016р. у справі №922/186/16, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2016р., вищевказаний договір від 04.12.2013р. розірвано. Підставою для розірвання даного договору в судовому порядку було встановлення істотного порушення з боку ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" умов договору, що виразилося у невиконанні (неналежному виконанні) зобов'язань щодо здійснення та фінансування необхідних в процесі експлуатації майна ремонтних робіт, а також по забезпеченню нормального функціонування та підтримки в належному технічному стані такого майна.

Інші договори щодо користування вказаним майном сторонами у справі не укладалися.

Листом №2760/16 від 15.06.2016р. позивач повідомив відповідача, що до моменту виникнення нових договірних відносин правові підстави користування вищевказаним майном у ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" відсутні. Лист №2760/16 від 15.06.2016р. отримано представником відповідача, про що свідчить підпис на другому екземплярі.

В матеріалах справи, містяться листи позивача та відповідача, які свідчать про обмін сторонами пропозиціями з приводу укладення нового договору щодо користування спірним майном (договору сервітуту), однак станом на час розгляду даної справи такий договір не укладено.

Таким чином, у відповідача відсутні будь-які правові підстави щодо користування стрілочним переводом №1-Ч та 10м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-4 до знаку "Межа під'їзного шляху" Харківської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", що розташовані за адресою: м. Харків, станція Харків-Балашовський.

В той же час, відповідач продовжує користування спірним майном, шляхом здійснення систематичного самовільного проїзду по стрілочному переводу №1-Ч та 10м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-Ч до знаку "Межа під'їзного шляху" Харківської філії ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", що розташовані за адресою: м. Харків, станція Харків-Балашовський. Такий проїзд зафіксовано, зокрема, наявними у матеріалах справи актами позивача від 01.08.2017р., 09.08.2017р., 10.08.2017р. та 11.08.2017р.

Відповідач користування спірним майном не заперечує, посилаючись на неможливість транспортування вантажів залізничним транспортом від залізничної станції Харків-Балашовський Південної залізниці до підприємств-контрагентів іншим способом, що, зокрема, підтверджується листом відповідача №325 від 14.06.2016р., відзивом та запереченнями проти позову.

Посилаючись на те, що відповідач користується спірним майном без будь-яких правових підстав, чим грубо порушує права та інтереси позивача, останній звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому просить зобов'язати відповідача припинити проїзд по стрілочному переводу №1-Ч та 10м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-Ч до знаку "Межа під'їзного шляху" Харківської філії приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", що розташовані за адресою: м. Харків, станція Харків-Балашовський, та належать Державному підприємству "Завод імені ОСОБА_4" на праві господарського відання.

Оскаржуване рішення суду, яким позов задоволено, вмотивоване тим, що у відповідача відсутні будь-які підстави щодо користування стрілочним переводом №1-Ч та 10м залізничного шляху, що підтверджується тим, що договір від 04.12.2013р., який надавав відповідачу право користування спірним майном, є розірваним саме 13.06.2016р. в судовому порядку.

Колегія суддів вважає вказаний висновок вірним та обґрунтованим, зважаючи на наступні обставини.

Як вже було зазначено вище, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016р. у справі №922/186/16 (за позовом ДП "Завод ім.В.О. ОСОБА_4" до ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", за участю Військової прокуратури сил антитерористичної операції, про розірвання договору) розірвано договір від 04.12.2013р., укладений між ДП "Завод ім. В. О. Малишева" та Харківською філією ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", яким були врегульовані взаємовідносини сторін при реалізації права сумісного користування залізничним стрілочним переводом №1-Ч та 10 м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-Ч до знаку "Межа під'їзного шляху" відповідача, які розташовані за адресою: м.Харків, станція Харків-Балашовський.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2016р. у справі №922/186/16 вищевказана постанова залишена без змін.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на дату прийняття оскаржуваного рішення) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України ( в редакції, що діє на час поставлення судового рішення в суді апеляційної інстанції) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, договір від 04.12.2013р., який надавав відповідачу право користування спірним майном, є розірваним саме 13.06.2016р. в судовому порядку. Отже, саме з цієї дати таке право користування відповідача припинилося.

В матеріалах справи відсутні, та відповідачем не надані будь-які інші докази наявності у нього права щодо користування спірним майном, у тому числі на підставі відповідного договору, як і відсутні докази припинення проїзду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що як встановлено в постанові суду від 13.06.2016р. договір від 04.12.2013р. є договором сервітуту.

Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України право користування (сервітут) є одним із видів речових прав на чуже майно.

Сервітутний договір - це договір про встановлення речового права на чуже майно. Йдеться про те, що таким договором не річ передається і користування, а встановлюється право - речове право користування.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Відтак за договором від 04.12.2013р. Харківська філія ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" не набула в повному обсязі прав розпорядження майном, оскільки вказаний договір наділив останнього виключно правом користування, що в свою чергу не передбачає у останнього можливість використання вказаного майна за умови розірвання договору від 04.12.2016р. в судовому порядку.

Отже, колегія суддів зазначає про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про задоволення позову.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на безпідставність висновків суду першої інстанції про наявність у позивача права на колії, а отже права звернення з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 Правил обслуговування під'їзних залізничних колій, затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (далі - Правила) до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство).

На балансовому рахунку №103 (основні засоби) позивача обліковується залізничний шлях (інв. №000161) загальною довжиною 3600 метрів, що включає в себе, в тому числі, але не виключно, стрілочний перевод №1-Ч та 10 метрів під'їзних залізничних шляхів, що були предметом договору б/н від 04.12.2013р., укладеного між сторонами у справі, балансова вартість яких складає 758507,77 грн. Зазначене підтверджується довідкою ДП "Завод імені ОСОБА_4" №6028/16 від 24.11.2017р.

Право власності на залізничні колії (інв.№000161), в тому числі, але не виключно, стрілочний перевод №1-Ч та 10 метрів під'їзних залізничних шляхів, підтверджується витягом з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна №10-15-17466 від 12.09.2017р. та технічним паспортом залізничної під'їзної колії ДП "Завод імені ОСОБА_4" по станції Харків-Балашовський філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" №14-03-16-ТП від 2016 року.

Зокрема, згідно п. 3.7 даного Технічного паспорту власником під'їзної колії є позивач. Ділянка колії від задніх стиків хрестовини стрілочного переводу №1-Ч до знака "Межа під'їзної колії" із під'їзною колією ХФ ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" і частина стрілочного №2 від задніх стиків хрестовини до ізолюючих стиків маневрового світлофора М25 знаходиться у власності ДП "Завод імені ОСОБА_4".

Крім того, пунктом 1.4 Правил встановлено, що на кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць.

На виконання п. 1.4 Правил ДП "Завод імені ОСОБА_4" склало Інструкцію про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії ДП "Завод імені ОСОБА_4", яка примикає до станції Харків-Балашовський філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", яка затверджена філією "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" 28.10.2016р.

Згідно п.п.1.1, 1.2, 1.11 вищевказаної інструкції під'їзна колія ДП "Завод імені ОСОБА_4" примикає стрілкою №21 до ділянки колії між стрілочними переводами №7 і №33 в непарній горловині станції Харків-Балашовський. Межею під'їзної колії є постійні сигнальні знаки "Межа під'їзної колії", місце встановлення яких визначено навпроти ізолюючих стиків маневрових світлофорів М11 і М25. На даній ділянці під'їзної колії знаходяться двадцять один нецентралізований одиночний стрілочний перевід, зокрема, стрілочний перевід №1-Ч.

Крім того. Харківським апеляційним господарським судом в постанові від 13.06.2016р. по справі №922/186 встановлено, що залізничний стрілочний перевід №1-4 та 10 метрів залізничного шляху від граничного стовпчика стрілочного переводу №1-4 до знаку "Межа під'їзного шляху» знаходяться в господарському віданні та на балансі ДП "Завод імені ОСОБА_4" (стор. 10 постанови).

Отже, відповідні посилання апелянта не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Щодо посилань апелянта на те, що судом помилково встановлено, що позивачем обрано вірний спосіб захисту прав; заявлені вимоги позивача щодо зобов’язання припинити проїзд є передчасними, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст.16 Цивільного Кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено способи захисту цивільних прав інтересів, зокрема, таким способом може бути припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Припинення дій, що порушують право, як спосіб захисту, полягає у припиненні триваючого цивільного правопорушення, яке впливає на суб'єктивні права, свободи та законні інтереси особи.

Керуючись ст. 16 Цивільного Кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, судом здійснено захист прав позивача шляхом зобов'язання відповідача припинити проїзд по стрілочному переводу №1-4 та 10 м залізничного шляху.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення та підстав для його скасування не встановлено.

З огляду на викладене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2017р. по справі №922/3256/17 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2017р. по справі №922/3256/17 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 01 лютого 2018 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий