Постанова № 71954899, 25.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р. Справа№ 910/7547/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Куксова В.В.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Руденко А.С., Розумовський О.С.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш"

на рішення господарського суду міста Києва

від 27.07.2017 (повний текст рішення складено 03.08.2017)

у справі №910/7547/17 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) ОСОБА_4

2) Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дегтярьова Ангеліна Володимирівна

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 06.01.2015 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний договір укладений з метою виведення майна із власності позивача, а також без наміру створення правових наслідків, а отже, в силу ст. 234 ЦК України є фіктивним правочином та має бути визнаний судом недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.05.2017 залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Дегтярьову Ангеліну Володимирівну (далі - Дегтярьова А.В.).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2017 відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/7547/17 та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 06.01.2015 за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України, що згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2017 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Суховий В.Г., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.) прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" прийнято до провадження, призначено розгляд справи 27.07.2017.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України.

Згідно останнього розпорядження Київського апеляційного господарського суду у справі №910/7547/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/7547/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 (у складі колегії суддів: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/7547/17; призначено справу до розгляду на 25.01.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа-1 просить рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/7547/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства. Третя особа-1 вказує, що спірний договір був фактично виконаний сторонами, які не мали будь-яких інших намірів, окрім створення правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу нерухомого майна у вигляді переходу права власності на приміщення від продавця до покупця.

В судове засідання апеляційної інстанції 25.01.2018 представник відповідача, треті особи не з'явилися.

Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представника відповідача, третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

ТОВ ІЦ "Енергомаш" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 07.10.2010, набуло права власності на нежитлові приміщення - антресолі №351, №352, №353, загальною площею 279,1 кв.м. в літ. "3А-1", розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Киргизька, будинок 19, про що 19.07.2013 до Державного реєстру речових прав був внесений запис № 1737432.

26.12.2014 загальними зборами учасників ТОВ ІЦ "Енергомаш" було прийнято рішення, оформлене протоколом №02/12 від 26.12.2014, про продаж належного товариству нерухомого майна - антресолей №351, №352, №353, загальною площею 279,1 кв.м. в літ. "3А-1", розташованого за адресою: місто Харків, вулиця Киргизька, будинок 19, та уповноважено директора товариства - ОСОБА_6 на укладення та підписання відповідного договору.

06.01.2015 між ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімсен", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А.В., реєстровий №22, відповідно до якого продавець передає у власність покупця нежитлові приміщення - антресолі №351, №352, №353, загальною площею 279,1 кв.м. в літ. "3А-1", що розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Киргизька, будинок 19, а покупець набуває у власність та зобов'язується сплатити за них оговорену суму.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продаж нежитлових приміщень вчинено за загальною ціною 52311,65 грн., які покупець зобов'язується сплатити на розрахуноковий рахунок продавця за згодою сторін 06.06.2015.

Відповідно до п. 4.1 договору передача вищевказаних приміщень продавцем у користування покупця відбувається шляхом підписання акту прийому-передачі нежитлових приміщень та підписується уповноваженими на це представниками сторін упродовж 3 днів з дня підписання цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору право власності на вищезазначені нежитлові приміщення покупець набуває після державної реєстрації договору.

Сторони підтверджують, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови купівлі-продажу зазначених вище приміщень (п. 7.1 договору).

Як свідчать матеріали справи, вказаний договір від продавця підписав директор ОСОБА_6, який діяв згідно з статутом (нова редакція), зареєстрованим виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.10.2007, реєстраційний номер 14801050005021588, зі змінами №2 зареєстрованими Реєстраційною службою ГУЮ у м. Києві 22.12.2014 за №10671050022011880, а від імені покупця - директор ОСОБА_7, який діє згідно зі статутом (нова редакція), та у подальшому посвідчений та зареєстрований нотаріусом у державному реєстрі договорів за №22.

У подальшому, нерухоме майно, що є предметом спірного договору було відчужено відповідачем фізичній особі - ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 23.02.2016, реєстровий №188, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (запис № 13453560).

Позивач у позові наголошував на тому, що ним у 2014 році було отримано позов від банку про стягнення грошових коштів в сумі 42450362,92 грн та 7729458,42 дол. США, за яким у січні 2015 було порушено провадження господарським судом Харківської області у справі №922/254/15, що і зумовило укладення оспорюваного правочину з метою уникнення звернення стягнення на майно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі №922/254/15, яке набрало законної сили, позов банку до позивача та заставодававців і іпотекодавців задоволено повністю, присуджено до стягнення солідарно 4185927,38 грн та 7433746,77 дол. США заборгованості.

Крім того, позивач вказував на те, що кошти за відчужену нерухомість відповідачем не було сплачено, а також не було сплачено і позивачем сформоване податкове зобов'язання зі сплати ПДВ в сумі 1407343,00 грн, яке виникло внаслідок відчуження належного позивачу нерухомого майна, і з якого погашено лише 571126,28 грн. Внаслідок несплати податкового боргу ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт опису майна від 28.04.2015 на підставі рішення заступника начальника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.05.2014 № 2693-25 про опис майна у податкову заставу, і саме тому укладення договору купівлі-продажу було направлено на уникнення звернення стягнення в податкову заставу належного позивачу нерухомого майна.

Також позивач вказував на те, що директор позивача ОСОБА_6 на момент укладення оспорюваного правочину був і директором єдиного учасника позивача - ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш", учасником якого є ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергомаш-Проект", у статутному капіталі якого частка ОСОБА_6 складала 50%.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем станом на момент вирішення спору, оплату за придбане нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 06.01.2015 на користь позивача не здійснено.

На даний час на майно (зокрема, і на відчужене за оспорюваним договором купівлі - продажу) накладено арешт ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11.05.2017 в рамках кримінального провадження №12015220540002023 від 03.09.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 388, ч. 1 ст. 188-1, ч. 1 ст. 172, ч. 1 та ч. 5 ст. 191 та ч. 4 ст. 190 КК України, яке перебуває в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України. До того ж, ухвалою Комітернівського районного суду міста Харкова від 13.10.2015 у справі №641/10283/15к також було накладено арешт на майно (зокрема, і на відчужене за оспорюваним договором купівлі-продажу) в рамках кримінального провадження № 12015220540002023 від 03.09.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 357 ч. 1, 188-1 ч. 1, 172 ч. 1, 191 ч. 1, ст. 190 ч. 4 КК України. Кримінальне провадження порушено зокрема за фактами вчинення відносно ТОВ "Тімсен", ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" і ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" кримінальних правопорушень, передбачених наведеними статтями, зокрема щодо розтрати майна товариства, захоплення приміщень, заволодіння злочинним шляхом майном підприємств, а досудовим розслідуванням встановлено, що існують достатні підстави вважати, що нерухоме майно (зокрема і те, що є предметом оспорюваного у даній справі правочину) є предметом вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом.

Відповідності до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи зі змісту ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно з ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Як зазначено в п.24 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Аналогічна правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 по справі №6-197цс14.

Тобто, для дослідження фіктивності правочину необхідно встановити обставини щодо відсутності наміру в усіх учасників правочину створити правові наслідки та наявності умислу сторін такого правочину, що може полягати в т.ч. в настанні несприятливих наслідків для третіх осіб.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає договір купівлі-продажу, згідно з яким це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, обов'язок щодо оплати за придбане майно законодавцем повністю покладається на покупця.

За загальним правилом (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 Цивільного кодексу України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в особі колишнього керівника, відчужуючи на користь відповідача за оспорюваним договором купівлі-продажу належне ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" нерухоме майно (нежитлові приміщення - антресолі №351, №352, №353, загальною площею 279,1 кв.м. в літ. "3А-1", розташовані за адресою: місто Харків, вулиця Киргизька, будинок 19) був обізнаний про наявність судового спору стосовно стягнення з нього (як боржника за кредитним договором) заборгованості в сумі 42450362,92 грн. та 7729458,42 дол. США (з яких в подальшому присуджено до солідарного стягнення рішенням 4185927,38 грн. та 7433746,77 дол. США), а отже, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно.

Докази здійснення відповідачем оплати за придбане нерухоме майно за Договором на користь позивача в матеріалах справи відсутні, і протягом 2015-2017 років позивач не вчиняв жодних дій на стягнення вартості відчуженої нерухомості, що в сукупності свідчить про свідомий намір сторін щодо невиконання зобов'язань по такому Договору, а також про намір сторін приховати справжні наміри учасників правочину, зокрема щодо уникнення звернення стягнення на нерухоме майно, і що свідчить про те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що за змістом п. 4.1 Договору передача нерухомого майна продавцем у користування покупця та прийняття покупцем відбувається шляхом підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення. В той же час, жодних належних та допустимих доказів в розумінні приписів ст.ст.76, 77 ГПК України на підтвердження факту складання акту прийому-передачі спірного майна в порядку п.4.1 Договору учасниками процесу суду не надано.

Крім того належним та допустимим доказом в обґрунтування фіктивності оспорюваного правочину є наявність кримінального провадження №12015220540002023 від 03.09.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 388, ч. 1 ст. 188-1, ч. 1 ст. 172, ч. 1 та ч. 5 ст. 191 та ч. 4 ст. 190 КК України, яке перебуває в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України, яке порушено зокрема за фактами вчинення відносно ТОВ "Тімсен", ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш", і ТОВ "Завод енергетичного машинобудування" кримінальних правопорушень, передбачених наведеними статтями, зокрема щодо розтрати майна товариства, захоплення приміщень, заволодіння злочинним шляхом майном підприємств, а досудовим розслідуванням встановлено, що існують достатні підстави вважати, що нерухоме майно (в тому числі і те, що є предметом оспорюваного у даній справі правочину) є предметом вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що директор позивача ОСОБА_6 на момент укладення оспорюваного правочину був і директором єдиного учасника позивача - ТОВ "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш", учасником якого є ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Енергомаш-Проект", у статутному капіталі якого частка ОСОБА_6 складала 50%.

Зазначений факт було встановлено Київським апеляційним господарським судом при розгляді справи №910/4088/17 між тими ж особами та викладено в своїй постанові від 07.08.2017, яка набрала законної сили, що в силу ч.5 ст.75 ГПК України не доказується при розгляді даної справи.

Таким чином, наведені обставини свідчать про умисел обох сторін оспорюваного правочину (і продавця, в особі колишнього керівника, і відповідача, як покупця) приховати справжні наміри учасників правочину, який полягав в уникненні звернення стягнення на майно в процесі виконання судового рішення про стягнення заборгованості та виведення нерухомості з власності позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 06.01.2015 за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є порушенням положень ст.203 Цивільного кодексу України та згідно зі ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України, а тому позовна вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.01.2015 з підстав його фіктивності є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/7547/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 06.01.2015, укладений між ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тімсен", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дегтярьовою А.В., реєстровий №22.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерний центр "Енергомаш" витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1600 грн., витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1760 грн.

Матеріали справи №910/7547/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді В.В. Куксов

К.В. Тарасенко