Постанова № 71954838, 22.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р. Справа№ 911/2822/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Яремі Н.С.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.01.2018 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам КО" на рішення господарського суду Київської області від 20.11.2017 (повний текст складено 22.11.2017)

у справі № 911/2822/17 (суддя - Чонгова С.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко"

про стягнення 1 026 299,54 грн.

в с т а н о в и в:

На розгляді у господарському суді Київської області перебувала справа № 911/2822/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" про стягнення 1 026 299,54 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те що, відповідачем порушено зобов'язання за договором купівлі-продажу №16 від 15.12.2014 в частині оплати за поставлений товар у встановлений договором строк.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано належним чином оформлених доказів, які підтверджували б заявлену до стягнення суму боргу.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.11.2017 у справі № 911/2822/17 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" 1 026 299,54 грн. основної заборгованості, 15 394,49 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам КО" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" у задоволенні позову у повному обсязі. Одночасно апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що видаткові накладні оформлені з порушенням встановленої законом процедури (відсутній відтиск мокрої печатки підприємства-отримувача, відсутні посада та повноваження особи-отримувача, відсутнє посилання на реквізити довіреності, згідно якої отримані ТМЦ). Крім цього, апелянт зазначає, що позивачем не надано документів (заявок) на замовлення товару, з яких можна встановити факт замовлення відповідачем відповідного товару, його кількість, вартість, умов та строків поставки на адресу відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Куксов В.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам КО" про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено товариству з обмеженою відповідальністю "Фрам КО" сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 20.11.2017 у справі № 911/2822/17 до прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції, порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 21.12.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Куксов В.В., Іоннікова І.А.

Враховуючи перебування судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.12.2017 визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам КО" на рішення господарського суду Київської області від 20.11.2017 у справі № 911/2822/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А, розгляд справи призначено на 22.01.2018.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від представника позивача надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, в яких позивач вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII (далі - ГПК України).

Відповідно до пп. 9 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч.1, п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки, відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Участь даного представника, що не з'явився, у судовому засіданні 22.01.2018, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та про витребування додаткових доказів не надходило.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 15.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софарма Україна" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу №16 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити та передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити лікарські препарати і вироби медичного призначення (далі - товар), що поставляються на умовах, викладених нижче у даному договорі, окремими партіями в асортименті, кількості і за ціною, вказаними в накладних чи специфікації, які після підписання їх сторонами є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна на кожне найменування товару вказується продавцем в накладній чи специфікації, і погоджується сторонами в акцептованій заявці, яка включає вартість тари, упаковки, маркування, доставки і т.д. Заявка оформлюється рекомендованим листом, факсимільним зв'язком чи засобами електронної пошти.

Згідно п.3.1 договору, поставка товару за даним договором здійснюється на умовах EXW - Київська область, Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121а, згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Умови доставки - самовивіз.

Документом, підтверджуючим факт поставки партії товару продавцем та його приймання покупцем (уповноваженим представником покупця), є належним чином оформлена товарно-транспортна накладна/накладна на товар. Обов'язки продавця по поставці партії товару вважається виконаним з моменту підписання уповноваженим представником покупця відповідної товарно-транспортної накладної/ накладної(п.3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, право власності на товар, що поставляється за договором, та ризик його випадкового знищення або пошкодження (порчі) переходить до покупця в момент виконання продавцем своїх обов'язків по поставці товару та підписання уповноваженим представником покупця товарно-транспортної накладної/накладної.

Згідно п. 4.1 договору, оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України (гривні), банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця, вказаний в даному договорі

Оплата за поставлений товар здійснюється на умовах передплати чи відстрочки платежу. Умови оплати по кожній окремій партії товару зазначається у відповідному рахунку чи накладній, а також погоджується в заявці(п.4.2 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, кількість та партії товару, що поставляється, визначається в накладних на кожну окрему партію товару, що поставляється.

У разі виявлення внутрішньої недостачі товару, покупець зобов'язаний негайно направити продавцю письмове повідомлення щодо виявленої недостачі, але в будь якому випадку не пізніше 5-ти (п'яти) робочих днів від дати виявлення внутрішньої недостачі, зазначеної в товарно-транспортній накладній/накладній.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015. В частині виконання зобов'язань, які виникли в період дії договору до повного виконання взаємних зобов'язань сторін за договором (п. 10.1 договору).

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами укладено ряд додаткових угод. Зокрема, додатковою угодою № від 07.12.2015 сторонами продовжили строк дії договору №16 від 15.12.2014 до 31.12.2016 включно.

Додатковою угодою № 8 від 16.08.2016 до договору погодили у відповідності до п. 2.3 договору №16 від 15.12.2014 продавець надає покупцю знижку в розмірі 394 058,27грн у тому числі ПДВ 7%. Знижка надається шляхом підписання акту про корегування ціни заборгованості з обов'язковим корегуванням податкових накладних.

Додатковою угодою № 9 від 05.12.2016 сторони погодили продовжити строк дії договору №16 від 15.12.2014 до 31.12.2017 включно.

Так, на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 026 299, 54, що підтверджується видатковими накладними №18 від 18.01.2017, №19 від 18.01.2017, №34 від 26.01.2017, № 34 від 26.01.2017.

Вказаний товар прийнятий представниками відповідача на підставі виданих відповідачем довіреностей, що містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що відповідно до рахунків на оплату № 103 від 16.03.2017, 104 від 16.03.2017, №105 від 16.03.2017 та №106 від 16.03.2017 на загальну суму 1 026 299,54грн, отриманих відповідачем 22.03.2017, строк оплати був встановлений до 23.03.2017, проте, відповідачем розрахунок за поставлений товар не проведено.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити заборгованість за поставлений товар.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 2 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції встановлено, товар за вищезазначеними видатковими накладними отриманий відповідачем. Відповідачем заборгованість за договором купівлі-продажу №16 від 15.12.2014 не погашена, доказів оплати отриманого останнім товару не надано. Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №16 від 15.12.2014, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 1 026 299,54 грн. основного боргу є обґрунтованою.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо неналежного оформлення видаткових накладних, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необгрунтованими, оскільки видаткові накладні містять підпис особи, що прийняла товар, повноваження якої підтверджуються відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. Відсутність у спірних накладних такого реквізиту, як посада одержувача товару не звільняє відповідача від виконання ним грошового зобов'язання за поставлений товар.

Твердження скаржника, що покупцем не було надано заявки на замовлення товару та судом першої інстанції вони не досліджувалися, а тому на думку відповідача не можна визначити в які строки та на яких умовах повинна бути здійснена поставка, судова колегія вважає помилковим, оскільки відсутність документів на замовлення відповідного товару за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію, як поставка товару. При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що відповідачем було прийнято товар поставлений позивачем без будь-яких зауважень. Доказів відмови відповідача від отримання товару матеріали справи не містять.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний суду України у своїй постанові від 29.04.2015 у справі №3-77гс15.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2017, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам КО" слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2017 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам КО" на рішення господарського суду Київської області від 20.11.2017 року по справі № 911/2822/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.11.2017 року по справі № 911/2822/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника.

4. Матеріали справи № 911/2822/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко

Дата складання повного тексту постанови 29.01.2018 року