Постанова № 71954620, 16.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2018 р. Справа№ 910/13112/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

При секретарі судового засідання: Подоляка Р.Ю.

без виклику сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі № 910/13112/17 (суддя: Босий В.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна

телерадіокомпанія України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення 90 612, 23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ера» про стягнення 90 612,23 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва 09.10.2017 року у справі № 910/13112/17 позовні вимоги ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ера» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» заборгованість у розмірі 84 253,24 грн., пеню у розмірі 5 629,35 грн., 3 % річних у розмірі 729,23 грн. та судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Телерадіокомпанія «ЕРА» звернулося до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 року у справі № 910/13112/17 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Телерадіокомпанія «ЕРА» відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано наявність арешту коштів відповідача, що унеможливило своєчасний розрахунок відповідача з контрагентами, в тому числі з відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 12.12.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017розгляд справи відкладено на 16.01.2018.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Враховуючи предмет спору та відсутність клопотань сторін про розгляд справи з викликом сторін, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

28.04.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та ТОВ «Телерадіокомпанія «Ера» (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6189 (надалі - «Договір»).

відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно) загальною площею 948,71 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42 на 2-му, 11-му, 17-му та 21-му поверхах 24-поверхового будинку адміністративно-громадського призначення, що перебуває на балансі Національної телекомпанії України, код ЄДРПОУ 23152907 (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2011 і становить 6 252 700,00 грн. без урахування ПДВ.

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42 від 28.04.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення (далі - майно) загальною площею 948,71 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 42 на 2-му, 11-му, 17-му та 21-му поверхах 24-поверхового будинку адміністративно-громадського призначення.

Надалі, сторонами укладались договори про внесення змін до Договору, відповідно до яких актами приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 30.04.2014, від 31.10.2015 та від 15.03.2016 орендарем повернуто орендодавцю частину орендованого за Договором нерухомого майна.

14.09.2016 між сторонами укладено Договір № 6189/04, відповідно до умов якого пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції: «орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державного майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунки) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - березень 2016 р.: 16 573,25 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2016 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місць на індекс інфляції.

Пунктом 6 Договору № 6189/04 від 14.09.2016 договір оренди № 6189 від 28.04.2012 продовжено на 2 (два) роки, до 28 квітня 2018 року включно.

Відповідно до п.п. 3.6, 5.3 Договору орендар взяв на себе зобов'язання вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, розподіляючи розмір оплати 50% - на користь балансоутримувача, 50 % - до державного бюджету. Орендна плата сплачується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати орендованої плати за Договором у період з грудня 2016 року по червень 2017 року, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 84 253,24 грн.

Як правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції, вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі майна в оренду та користування ним відповідачем, вказаний факт відповідачем не заперечуєтсья.

Крім того, матеріали справи містять докази передачі відповідачу рахунків-фактур за заявлений період на суму 84 253,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 3.6, 5.3 Договору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 84 253,24 перед позивачем за період з грудня 2016 по червень 2017 на підставі Договору, а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 84 253,24 грн. за фактичне користування об'єктом оренди на підставі Договору у період з грудня 2016 року по червень 2017 року. Відповідачем вказана заборгованість не спростована. Доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про стягнення з ТОВ «Телерадіокомпанія «Ера» заборгованості у розмірі 84 253,24 грн. є законними, обґрунтованим та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 629,35 грн. та 3 % річних у розмірі 729,64 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 10.02.2017 по 01.08.2017.

Враховуючи, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, позивачем неправомірно нараховується пеня за період, який починається з останнього дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеного вбачається, що відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 729,64 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та, в межах позовних вимог, пеню у розмірі 5 629,35 грн. за прострочення виконання зобов'язання за період з 11.02.2017 по 01.08.2017.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що арешт коштів відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання обов'язку за Договором, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ЕРА» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі № 910/13112/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі № 910/13112/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13112/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст складено та підписано 25.01.2018.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

А.Г. Майданевич