Рішення № 71954382, 30.01.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Черкаси Справа № 925/1545/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого – судді Довганя К.І., із секретарем Олексенко Т.В. за участю представників: позивача – не з’явився, відповідача – не з’явися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Лімекс Інвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "Христинівка - продтовари" про стягнення 23027 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 23027 грн. 80 коп. понесених матеріальних збитків у вигляді витрат на транспортування продукції за договором поставки №130 від 13.12.2016р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що на умовах укладеного з відповідачем договору придбав олію соняшникову, яку в подальшому поставив іншій особі. Однак при прийнятті товару була виявлена невідповідність його по якості, а сам товар повернуто відповідачу. При цьому позивач поніс витрати на оплату транспортування цього товару, які вважає своїми збитками.

У письмовому відзиві на позов відповідач не заперечував вказані позивачем обставини, однак послався на пропуск останнім строку позовної давності для звернення з даним позовом та просив у позові відмовити.

Позивач свого представника в судове засідання не направив. Відповідач надіслав до суду листа, у якому просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача за наявними матеріалами в порядку ст. 202 ГПК України.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.

13 грудня 2016 року між приватним підприємтсвом "Лїмекс Інвест" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Христинівка-продтовари" (відповідач) було укладено договір поставки №130 (надалі - Договір), відповідно до п 1.1 якого, товариство з обмеженою відповідальністю "Христинівка-продтовари" (надалі - Постачальник) зобов'язується передати у власність приватному підприємству "Лімекс Інвест" (надалі - Покупець) олію соняшникову нерафіновану першого гатунку, а останній, в свою черту, прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

При цьому, відповідно до п. 2.17 Договору ціна за продукцію визначається згідно підписаних накладних, які є невід'ємною частиною договору. Покупець зобов'язаний приняти продукцію згідно цін, визначених в Специфікаціях до даного Договору та згідно кількості за даними вагової книги Продавця (п. 2.4 Договору).

Крім цього, було укладено Договір між ПП "Лімекс Інвест"' та товариством з обмеженою відповідальністю «Експансія» на продаж олії, яку позивач придбав у відповідача.

Відповідно до Специфікації №1 до Договору поставки №130 від 13.12. 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Христинівка-продтовари" як Постачальник, та приватне підприємтсво "Лімекс Інвест" як Покупець домовились про поставку 23,00 т. олії соняшникової рафінованої загальною вартістю 496 800,00 грн. (ціна за 1 МТ у т. ч. ПДВ становить 21600,00 грн.) на умовах FCA за адресою: Черкаська область, м. Христинівка, вул. Пушкіна, 113.

14 грудня 2016 року відповідачем було здійснено продаж позивачу олії соняшникової у кількості 23,74 т за ціною 12 600,00 за тону Продукції на загальну вартість 512 784 грн. (в т, ч. з ПДВ, де ПДВ становить 85 464,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною №539 від 14.12.2016 року.

В той же день 14 грудня 2016 року Продукція була відправлена до м. Чорноморськ, що підтверджується товаро транспортною накладною №761 від 14 грудня 2016 року.

Проте, в місці відвантаження дана Продукція не була прийнята зважаючи на невідповідну якість.

В результаті здійснення оцінки поставленої Продукції належній якості, проведеної виморювальною лабораторією контролю якості сировини ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат" було виялено, що вона не відповідає першому сорту ДСТУ 4492:2005, що підверджується Протоколом №11141 від 14.12.2016 року, на підставі якого було складено Акт повернення автотранспорту від 15.12.2016 року з відмовою прийняття Продукції та повернення її ТОВ "Христинівка-продтовари".

Таким чином, продукція повернулася за місцем її відвантаження ТОВ "Христинівка-продтовари" за адресою: м. Христинівка, вул. Пушкіна, 113, що відтверджується товарно-транспортною накладною №9 від 15.12.2016 року та видатковою накладною (повернення) №ВП-0000009 від 15.12.2016 року.

Загальна вартість транспортних витрат на перевезення олії соняшникової по маршруту м. Христинівка - м. Чорноморськ - м. Христинівка становила 23027,80 грн (в т. ч. з ПДВ 3 837,97 грн).

Вартість транспортних витрат за маршрутом м. Христинівка - м. Чорноморськ становила 11 523,60 грн., відповідно до Акту виконаних робіт №Дк0000053 від 15.12.2016 року. Вартість робіт за транспортування Продукції за зворотнім маршрутом м. Чорноморськ - м. Христинівка також становила 11 523,60 грн., відповідно до Акту виконаних робіт №Дк0000061 від 16.12.2016 року.

У зв'язку з тим, що ТОВ "Христинівка-продтовари" була поставлена продукція неналежної якості, така, що не є першого гатунку, відповідно до ДСТУ 4492:2005, ПП "Лімекс Інвест" понесло матеріальні збитки за транспортування Продукції за зворотнім маршрутом м. Чорноморськ - м. Христинівка у розмірі 11 523,60 грн, які не були відшкодовані іншою стороною.

Відповідно до п. 2.3 Договору Постачальник зобов'язується забезпечити передачу Продукції Покупцю на умовах і в терміни дії даного Договору, гарантує належну якість Продукції відповідно вимогам нормативних документів.

Відповідно до п. 6.1 якість Продукції, що поставляється повинна відповідати нормативно-технічним документам, ГОСТ (ДСТУ), ТУ та стандартам, встановленим для Олії соняшникової нерафінованої першого гатунку, підтверджуватись відповідними сертифікатами.

Відповідно до п. 5.1 Договору відповідальність за нанесені матеріальні збитки несе винна сторона.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 655, 673, 690, 712 ЦК України містять такі положення.

Господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати:

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Витрати покупця у зв'язку із зберіганням товару, його реалізацією або поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Крім того, ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Ст. 224 ГК України передбачено, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами частини 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання

другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В той же час, суд враховує приписи ст. 269 ГК України, якими встановлено, що позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Також ст.ст. 256, 257, 258. 260. 261, 267 ЦК України містять наступні приписи.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Оцінивши доводи позивача та виходячи із приписів наведеного вище законодавства суд при ходить до наступних висновків.

Господарські зобов’язання виникли між сторонами на підставі укладеного ними договору від 13.12.2016 №130. Цей договір з урахуванням правового статусу сторін, порядку його укладення та змісту, за своєю правовою природою є договором поставки.

Позивач довів, а відповідач не заперечив факту неналежного виконання цього договору останнім в частині поставки продукції неналежної якості та завдання цим позивачу збитків.

Позивач виявив факт поставки неналежної якості та завдання йому збитків не пізніше 16 грудня 2016 р., коли повернув продукцію відповідачу.

З даним позовом позивач звернувся до суду 01.12.2017, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого Законом. Доводів про поважність причин такого пропуску позивач суду не подав.

Відповідач заявив про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.01.2018р.

СУДДЯ К.І. Довгань