Постанова № 71954322, 29.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. Справа№ 910/17614/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Малайдах А.І.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Стилик О.Ю. (повноваження згідно протоколу)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2017 р.

у справі №910/17614/17 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова»

до Державного підприємства «Енергоринок»

про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Енергоринок» про визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання зобов'язань по договору №312/01 від 01.02.2001 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2017 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника позивача, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», вводяться в дію зміни до відповідних процесуальних законів. Зокрема, відповідно до п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, який набрав чинності з 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З урахуванням викладеного, розгляд апеляційної скарги ТОВ Фірма «Технова» здійснено за приписами ГПК України в новій редакції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.02.2001 р. між ТОВ Фірма «Технова» та ДП «Енергоринок» було укладено договір №312/01 від 01.02.2001 р., відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується продавати, а відповідач зобов'язується купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 4.2. договору, платежі за отриману відповідачем у позивача електроенергію здійснюються кожного банківського дня з розподільного рахунку відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджується НКРЕ.

Відповідно до п. 1.7 Алгоритму розподілу коштів з поточного рахунка із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, що затверджений постановою НКРЕ від 30 грудня 2015 року №3247, відповідач до 15 числа (включно) розрахункового місяця зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок з виробниками електричної енергії (крім виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, енергопостачальників, що здійснюють продаж закупленої відповідно до розпорядження № 1188-р електричної енергії оптовому постачальнику електричної енергії, виробників електричної енергії, що провадять діяльність на неконтрольованій території, визначених центральним органом виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, відповідно до постанови № 263), НЕК «Укренерго» відповідно до їх фактичної товарної продукції попереднього розрахункового періоду, забезпечивши їм рівний відсоток оплати товарної продукції попереднього розрахункового періоду з урахуванням коштів, що перераховували згідно з окремими рішеннями Уряду, постановами НКРЕ, НКРЕКП за електричну енергію відповідного розрахункового періоду.

Як зазначає позивач у позові, за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. у відповідача виникла заборгованість за отриману у позивача електроенергію.

Також позивач вказує, що відповідач визнав наявність заборгованості за договором перед позивачем, підписавши акти звірки розрахунків за придбану на ОРЕ електроенергію. Так, відповідно до акта звірки розрахунків №07/524-656 від 19.01.2017 р. заборгованість за придбану ОРЕ електричну енергію за спірним договором за зазначений період з врахуванням часткової оплати становить 202352683,99 грн.

З огляду на вищевикладені обставини, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання дій відповідача протиправними щодо невиконання зобов'язань по договору №312/01 від 01.02.2001 р.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог пояснив, що ДП «Енергоринок» жодним чином не може впливати, ні на перерахування коштів та їх обсяг, ні на встановлення алгоритму, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму, яким визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання. ДП «Енергоринок» в своїй діяльності не має права підміняти уповноважений державний орган (НКРЕКП) та приймати на власний розсуд рішення щодо розпорядження спірними коштами, оскільки такі дії виходять за межі відведених йому законодавством функцій (повноважень), не відповідають його статутним цілям та умовам ліцензії.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до акта звірки розрахунків ДП «Енергоринок» з позивачем за куповану на ОРЕ електричну енергію станом на кінець дня 31.08.2017 р., заборгованість відповідача перед позивачем за період 2014-2016 p.p. складає 202352683,99 грн., при цьому ДП «Енергоринок» перерахувало позивачу авансових платежів за 2017 та 2018 роки у сумах 97379000,00 грн. та 80000000,00 грн. відповідно (а.с. 29-38 т. 1).

При цьому, ДП «Енергоринок» не оспорює заборгованість перед позивачем, однак, наголошує, що її погашення можливо виключно на підставах та в межах законодавчо встановленого механізму, який ДП «Енергоринок» жодного разу не порушило, натомість позивачем не доведено допущення порушення відповідачем порядку здійснення розрахунків, з урахуванням розподілу коштів в обсягах, які визначаються відповідно до алгоритму.

Водночас відповідач вказує на невірно обраний спосіб захисту позивачем своїх порушених прав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1, 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Змістом ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визначено спосіб захисту порушеного права. Викладені у вказаних статтях способи захисту порушеного права не є вичерпними, зі змісту вищезазначених статей вбачається, що порушене право та законний інтерес можуть бути захищені також іншими способами, встановленими договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Аналогічний припис містить ч. 2 ст. 20 ГК України а саме, що права суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, законодавець визначив, що цивільне право або охоронюваний законом інтерес можуть бути захищені судом не будь-яким способом, а тільки тим, що передбачений договором, законом чи судом у визначених законом випадках. Натомість, предмет позову про визнання дій щодо невиконання зобов'язань по договору протиправними - не передбачений як спосіб захисту чинним законодавством, що позбавляє суд можливості захистити права позивача у спосіб, що не передбачений законом.

Позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами, обґрунтовуючи, що відповідач вчиняє дії, що порушують права позивача, та висунути вимоги щодо припинення таких дій.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач не позбавлений права звернутися з позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідача за спірним договором, у разі порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Всі інші підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у позовній заяві, оцінюються колегією суддів критично як такі, що не спростовують викладених вище судом висновків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання зобов'язань за договором №312/01 від 01.02.2001 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технова» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2017 р. у справі №910/17614/17 залишити без змін.

Справу №910/17614/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк