Рішення № 71953620, 29.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.2018 Справа № 905/2858/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Бикової Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у підготовчому провадженні

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства “Краматорське автотранспортне підприємство 11410” (ЄДРПОУ 03113905, адреса: 84313, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6)

до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 25953617, адреса: 84333, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 23)

про: стягнення 2 965 053,14 грн.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 – довіреністю № 01/334 від 21.04.2017

від відповідача: ОСОБА_2 – довіреність № 01-14/20 від 02.01.2018

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство “Краматорське автотранспортне підприємство 11410” звернулось до господарського суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про стягнення заборгованості за компенсаційними виплатами за пільговий проїзд у розмірі 2965053,14 грн. (два мільйони дев’ятсот шістдесят пять тисяч п’ятдесят три гривні 14 коп.)

Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення з боку відповідача грошових зобовязань за договором № 130 від 28.01.2015 про компенсацію за пільгові перевезення автотранспортом окремих категорій громадян, заборгованість за послуги, надані у 2015 році склала 2 965 053,14 грн., а направлена позивачем претензія про погашення вказаного боргу залишилась без виконання відповідачем з підстав відсутності відповідних бюджетних асигнувань на покриття заборгованості за компенсаційними виплатами. До теперішнього часу відповідач заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Нормативно вимоги обгрунтовані положеннями статей 7, 29, 31, 37 Закону України «Про автомобільний транспорт», 193, 218 Господарського кодексу України та 525, 526, 530, 617 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду: договір про компенсацію за пільгові перевезення автотранспортом окремих категорій громадян № 130 від 28.01.2015, акти звіряння заборгованості, акти звіряння про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд, звіти про перевезення пасажирів автомобільним транспортом, платіжне доручення № 46 від 29.12.2015 на суму 163 543,00 грн., виписку банку про рух коштів від 30.12.2015, лист №01-08/3580 від 10.05.2017, претензію №01/317 від 10.04.2017 з доказами направлення.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність видатків державного бюджету на компенсацію пільгового проїзду окремих категорій громадян за рахунок субвенцій місцевому бюджету на 2015 - 2018 роки. При цьому відповідач зазначає, що власних додаткових надходжень, окремого рахунку та додаткового фінансування Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради не має.

В обґрунтування заперечень надано суду: листування від 12.01.2018 № 01-14/313, від 07.04.2017 № 01/08-2766, від 31.03.2017 № 01/08-5513, від 05.12.2017 № 01-16-03/641, від 27.04.2017 № 01-08/6311, від 15.11.2017 № 01/08-8517, від 19.06.2017 № 01-08/4582, 08.06.2016 № 01/08-7963, від 31.03.2017 № 01/08-2543, статутні документи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним акціонерним товариством “Краматорське автотранспортне підприємство 11410” (позивачем), як виконавцем, та Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (відповідачем), як замовником, укладено договір на компенсацію за пільгові перевезення автотранспортом окремих категорій громадян №130 від 28.01.2015.

За умовами цього договору Виконавець зобов’язався здійснювати пільгові перевезення автотранспортом окремих категорій громадян, а Замовник зобов’язався відшкодовувати Виконавцю витрати, пов’язані с забезпеченням вказаних перевезень, в межах кошторисних асигнувань.

Виконавець зобов'язаний виконувати пільгові перевезення окремих категорій громадян, визначених ч.5 ст. 102 Бюджетного кодексу України, на автобусних маршрутах загального користування, а також складати акти звірки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд, а саме: розрахункові акти, які надавати Замовнику до 25 числа кожного звітного місяця, і кошторисні (смітні) акти, які надавати Замовнику у перший робочий день місяця, наступного за звітним (п. 2.1, п. 2.3 договору).

Замовник зобов'язаний відшкодовувати витрати Виконавця, пов’язані з забезпеченням перевозок пільгових категорій населення, в обсягу субвенції, передбаченого Законом України «О Державним бюджетом України на 2015 рік» і бюджетним кодексом України. (п 3.1 договору). Замовник надає Виконавцю оплату компенсацій по пільговим перевезенням окремих категорій громадян пропорційно річним плановим призначенням відповідно з протоколами засідань робочої групи по розподілу субвенцій з Державного бюджету на фінансування державної програми соціального захисту населення (п. 3.2 договору).

За невиконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства (п.4.2 договору).

У розділі 6 цього договору сторони встановили строк його дії з моменту підписання, з 01.01.2015 по 31.12.2015 включно, та обумовили, що у випадку не виконання зобов’язань за цим договором, він вважається пролонгованим на строк, необхідний для проведення розрахунків, але не більше ніж до 31.12.2016.

Договір № 130 від 28.01.2015 підписаний обома сторонами без зауважень.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України "Про автомобільний транспорт".

Приписами статті 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (ч.1 ст.29 цього Закону).

Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати (ч.1 ст.31 Закону).

Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.1 ст.42 Закону).

Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень (ч.ч.1, 2, 4 ст. 37 Закону).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону (ч.2 ст.29 Закону).

Умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - "Порядок").

У розумінні пунктів 2, 2-1 Порядку розпорядниками коштів місцевих бюджетів щодо розрахунків з постачальниками послуг визначені управління праці та соціального захисту населення, зокрема, таким розпорядником є і відповідач.

У пункті 1 Порядку, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, визначається механізм фінансування компенсаційних виплат також й за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міста Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (п.2 Порядку).

Згідно зі ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що позивач, як Виконавець, повністю виконав свої зобов’язання щодо пільгового перевезення автотранспортом окремих категорій громадян, що підтверджується наявними у справі звітами про перевезення пасажирів за період з 26.12.2014 по 25.12.2015, актами про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд за вказаний період та актами звіряння заборгованості за період з січня 2015 по грудень 2015 року. Загальна сума прийнятих відповідачем до обліку коштів за договором становить 3 241 846,10 грн. (три мільйони двісті сорок одна тисяча вісімсот сорок шість гривень 10 коп.)

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив лише часткове відшкодування витрат за пільгові перевезення, що були здійснені позивачем у 2015 році. Платіжним дорученням № 46 від 29.12.2015 на суму 163 543,00 грн. відповідач перерахував позивачу заборгованість за листопад 2015 року, а згідно банківської виписки про рух коштів позивача на 30.12.2015 відповідач перерахував 113 267,96 грн. за грудень 2015 року.

Залишились несплаченими 2 965 053,14 грн. (два мільйони дев’ятсот шістдесят п’ять тисяч п’ятдесят три тисячі 14 коп.)

Згідно актів звіряння заборгованості на 01.02.2016 та на 01.03.2017, підписаних обома сторонами, заборгованість відповідача минулих років перед позивачем склала 2 965 053,14 грн. (два мільйони дев’ятсот шістдесят п’ять тисяч п’ятдесят три тисячі 14 коп.)

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією від 10.04.2017 № 01/317 про сплату боргу у розмірі 2 965 053,14 грн. та отримав від відповідача відмову в її задоволенні.

У листі-відповіді від 10.05.2017 № 01-08/3580 відповідач вказував на те, що вказана заборгованість виникла через не повне фінансування пільг за рахунок державного бюджету місцевому бюджету, а прийнятий Верховною Радою України Державний бюджет на 2016 та 2017 рік не містив видатків на компенсацію пільгового проїзду окремих категорій громадян за рахунок субвенцій державного бюджету місцевому бюджету і асигнувань на покриття заборгованості за 2015 рік передбачено не було.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Поряд з цим, нормою ч.1 ст.212 ЦК України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Втім, враховуючи, що умова договору від 28.01.2015 про здійснення замовником покриття витрат перевізника щодо наданих пільг після надходження сум субвенції з Державного бюджету на розрахунковий рахунок замовника, стосується лише виникнення обов'язку останнього, при цьому ніяким чином не обумовлюючи виникнення відповідного обов'язку позивача з надання послуг перевезення, та не відповідає критерію невідомості щодо можливості настання таких обставин, оскільки, укладаючи договір з такою умовою сторони припускали і розраховували саме на належне виконання свого обов'язку замовником та здійснення ним оплати пільгових перевезень, така умова не є відкладальною у розумінні ч.1 ст.212 ЦК України, а отже компенсація витрат на пільгові перевезення, за відсутності конкретного строку оплати відповідних сум в договорі, мала б бути здійснена відповідачем за правилами ч.2 ст.530 ЦК України, тобто, в семиденний строк після отримання від перевізника вимоги.

Отже, враховуючи існування у відповідача заборгованості за договором від 28.01.2015 в сумі 2 965 053,14 грн. (два мільйони дев’ятсот шістдесят п’ять тисяч п’ятдесят три тисячі 14 коп.), яка не заперечується останнім, надсилання позивачем претензії від 10.04.2017 № 01/317 з вимогою сплатити вказану суму та невиконання відповідачем цих вимог в семиденний строк, свідчить, що строк виконання спірного зобов'язання настав.

Згідно вимог статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні положення містить частина друга статті 218 Господарського кодексу України.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446).

З огляду на встановлені судом обставини, норми чинного законодавства та відсутність документального підтвердження погашення відповідачем заборгованості за договором № 130 від 28.01.2015, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 2 965 053,14 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача суд відхиляє з огляду на вищевикладене.

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, тому судові витрати, пов’язані з розглядом цієї справи, покладаються на відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 73 - 80, 129, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні Приватного акціонерного товариства “Краматорське автотранспортне підприємство 11410 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 2 965 053,14 грн.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 03113905, адреса: 84313, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6) на користь Приватного акціонерного товариства “Краматорське автотранспортне підприємство 11410” (ЄДРПОУ 03113905, адреса: 84313, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6) борг у сумі 2 965 053,14 грн. (Два мільйони дев’ятсот шістдесят п’ять тисяч п’ятдесят три грн. 14 коп.) та судовий збір у сумі 44 475,80 грн. (Сорок чотири тисячі чотириста сімдесят п’ять грн. 80 коп.)

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

5. Повний текст рішення підписано 02.02.2018.

Суддя Н.В. Величко