Рішення № 71953482, 31.01.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.2018р. Справа №905/2147/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", м.Київ

до відповідача Державного підприємства "Селидіввугілля", м.Селидове

про стягнення заборгованості в сумі 39899,05 грн.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.С. Тарапата

Суддя І.К. Чорненька

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквівес", м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Селидіввугілля", м.Селидове, про стягнення заборгованості в сумі 39899,05 грн., у тому числі основний борг в сумі 39102,00 грн., три проценти річних в сумі 131,77 грн. та інфляція в сумі 665,28 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент надходження заяви) позивач заявою, що надійшла до суду 24.10.2017р., збільшив позов, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 822864,57 грн., у тому числі основний борг в сумі 821346,00 грн., три проценти річних в сумі 1518,57 грн. та інфляція в сумі 665,28 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань на договором поставки №Т1/19-2017 від 20.03.2017р. в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, специфікацію до договору, рахунки на замовлення №Е-701 від 26.06.2017р., №Е-702 від 26.06.2017р., №Е-703 від 26.06.2017р., №Е-1251 від 18.07.2017р., №Е-893 від 20.04.2017р., видаткові накладні, довіреність на отримання матеріальних цінностей, товаро-транспортну накладну, акти приймання-передавання ресурсів від 28.06.2014р.

Відповідач в письмових поясненнях №-1-1996 від 30.11.2017р. визнав частково заборгованість в сумі 39102,00 грн. за накладною №E-702 від 26.06.2017р. Щодо заборгованості, що перевищує зазначено суму, відповідач заперечив, посилаючись на відсутність останньої за даними бухгалтерського обліку підприємства.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)” внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017р.

Згідно п.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 18.12.2017р. призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

10.01.2018р. від відповідача до суду надійшов відзив №1-22 від 04.01.2018р. на заяву про збільшення позовних вимог, згідно якого відповідачем підтверджено наявність заборгованості перед позивачем за договором №Т1/19-2017 від 20.03.2017р. в сумі 821343,00 грн. Щодо заборгованості, що перевищує зазначену суму, відповідач заперечує, посилаючись на відсутність останньої за даними бухгалтерського обліку підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

20.03.2017р. між сторонами був підписаний договір поставки №Т1/19-2017, за умовами якого позивач (постачальник) зобов’язався передати у власність покупця товар, зазначений у специфікаціях, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити такий товар. Найменування (номенклатура, асортимент) товару насоси ЦНС в асортименті – 11 од. (п.п.1.1, 1.2 договору).

Згідно з п.3.1 договору ціна останнього складає 1485787,00 грн., у тому числі ПДВ -247631,17 грн.

Відповідно до п.5.1 договору постачання узгодженої партії товару здійснюється в міру необхідності, згідно з заявкою покупця. Строк поставки (термін) поставки протягом 5 (п’яти) робочих днів з моменту отримання постачальником замовлення.

Вантажоодержувачами товару є відокремлені підрозділи покупця, які зазначаються у специфікації до договору. Постачання товару здійснюється автотранспортом постачальника та/або за рахунок його коштів (п.п.5.2-5.3 договору).

Датою поставки товару покупцю вважається дата, що вказана на товаросупроводжувальних документах, наданих покупцю постачальником (п.5.4 договору).

На виконання умов договору між сторонами підписана специфікація від 27.03.2017р., в якій сторони погодили найменування продукції – насоси ЦНС у кількості 11 одиниць на суму 1485787,00 грн. У п.2 специфікації сторонами погоджено відокремлені підрозділи відповідача, що є вантажоодержувачами.

Договір №Т1/19-2017 від 20.03.2017р. набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017р., а в частині виконання зобов’язання сторонами – до повного та належного їх виконання.

Як встановлено, згідно актів прийому-передачі ресурсів від 28.06.2017р., видаткових накладних від 26.06.2017р., 18.07.2017р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар за договором №Т1/19-2017 від 20.03.2017р. на 821346,00 грн.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму відповідачем не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.1 договору №Т1/19-17 від 20.03.2017р. розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 90 календарних днів з моменту постачання товару.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар в сумі 821346,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

Відповідач у відзиві, що надійшов до суду 10.01.2018р. підтвердив наявність несплаченого боргу перед позивачем в сумі 821346,00 грн. за договором №Т1/19-17 від 20.03.2017р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення з відповідача три проценти річних за період з 06.08.2017р. по 20.10.2017р. в розмірі 1518,57 грн. та інфляцію за червень-липень 2017р. в розмірі 6265,28 грн.

Як встановлено, позивачем припущено помилку при нарахуванні трьох процентів річних на суму 39102,00 грн., враховуючи, що прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання зі сплати даної суми розпочалося з 26.09.2017р. Таким чином, нарахування трьох процентів річних за період з 06.08.2017р. по 15.09.2017р. є неправомірним.

За таких обставин, внаслідок проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 1386,80 грн.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що відповідач мав сплатити вартість отриманої від позивача продукції протягом 90 календарних днів з моменту постачання товару, виходячи з того, що товар був поставлений позивачем у червні та липні 2017р., нарахування інфляції за червень-липень 2017р. є неправомірним.

При цьому, посилання відповідача на відсутність у бухгалтерському обліку підприємства трьох процентів річних та інфляції суд до уваги не приймає, враховуючи, що вказані обставини не мають значення при вирішенні питання щодо стягнення даних сум.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 131,77 грн. та інфляції в сумі 665,28 грн. є неправомірним, виходячи з того, що відповідач підтвердив наявність несплаченого боргу перед позивачем в сумі 821346,00 грн., позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 822732,80 грн., у тому числі основний борг в сумі 822732,80 грн. та три проценти річних в сумі 1386,80 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, враховуючи, що позивачем при збільшенні позову було надлишково сплачено судовий збір, останній в сумі 1860,93 грн. згідно із п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес", м.Київ до Державного підприємства "Селидіввугілля", м.Селидове про стягнення заборгованості в сумі 822864,57 грн., у тому числі основний борг в сумі 821346,00 грн., три проценти річних в сумі 1518,57 грн. та інфляція в сумі 665,28 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Селидіввугілля" (85400 м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (02094 м.Київ, вул.Г.Хоткевича, 1, оф.199, р/р26006962498964 відділення №5 філії ПАТ “ПУМБ”, МФО 334851, ЄДРПОУ 37502259) основний борг в сумі 821346,00 грн. та три проценти річних в сумі 1386,80 грн., всього заборгованість в сумі 822732,80 грн., судовий збір в сумі 12340,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Еквівес" (02094 м.Київ, вул.Г.Хоткевича, 1, оф.199, р/р26006962498964 відділення №5 філії ПАТ “ПУМБ”, МФО 334851, ЄДРПОУ 37502259) з державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір в сумі 1860,93 грн.

В судовому засіданні 31.01.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 31.01.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя С.С. Тарапата Суддя І.К. Чорненька