Ухвала суду № 71953438, 02.02.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

0000000000вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

"02" лютого 2018 р. Cправа № 902/48/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши матеріали

за позовом: Шаргородської міської ради, код ЄДРПОУ 04326253 (23500, м. Шарород Вінницької області, вул. Поштова, 13)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю по агропромисловому будівництву "Шаргород Райагробуд", код ЄДРПОУ 03582675 (23500, м. Шаргород Вінницької області, вул. Героїв Майдану, 302)

про зобов'язання вчинити дії шляхом передачі гуртожитку у власність територіальної громади м. Шаргород, -

В С Т А Н О В И В :

30.01.2018 р. до суду надійшла позовна заява Шаргородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю по агропромисловому будівництву "Шаргород Райагробуд" про зобов'язання вчинити дії шляхом передачі гуртожитку у власність територіальної громади м. Шаргород.

Розглянувши дану позовну заяву, суд приходить до висновку, що остання підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Таким чином розглядаючи вказаний позов суд здійснює судочинство відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи згідно з приписами ч.3 ст.3 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017р..

В свою чергу, Закон України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

При цьому, приписами ч.1 ст.4 цього Закону визначено, що реалізація мешканцями гуртожитку права на житло шляхом приватизації жилих приміщень у гуртожитках, а саме громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Механізм набуття таких об'єктів нерухомості як гуртожитки територіальними громадами, визначений у ст. 14 "Особливості передачі гуртожитків у власність територіальних громад" Закону, в т.ч. визначено, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону в один із таких способів: 1) на безкомпенсаційній основі всі гуртожитки передаються: а) за згодою власника гуртожитку - за його рішенням; б) без згоди власника гуртожитку - за рішенням суду.

Приписами ст. 25 Закону встановлено судовий порядок вирішення спорів щодо забезпечення майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків, а саме у ч.1 спори, пов'язані з порушенням майнових прав територіальних громад та власників гуртожитків, на які поширюється дія цього Закону, незалежно від форми власності розглядаються та вирішуються в судовому порядку, якому може передувати (за згодою сторін) досудовий (договірний) розгляд, що здійснюється відповідно до законодавства у ч. 2. спори про порушення майнових прав територіальних громад розглядаються судами за позовами органів місцевого самоврядування.

Таким чином, передача в будь-який спосіб визначений ст. 14 Закону гуртожитку передбачає набуття у власність територіальної громади такого об'єкту для подальшої реалізації мешканцями прав приватизації.

З огляду на це даний спір судом визнається майновим.

Відповідно до абз. 1 п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7, ст. 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається Законом України "Про судовий збір".

Положеннями п. 2.2.1 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року № 7 передбачено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Отже, у поданій позовній заяві заявлено вимогу майнового характеру, а тому судовий збір з позовних вимог про передачу спірного гуртожитку ТОВ по агропромисловому будівництву "Шаргород райагробуд" в комунальну власність територіальної громади міста Шаргород в особі Шаргородської міської ради визначається з урахуванням вартості майна, як об'єкту набуття позивачем - тобто вимоги зі спору майнового характеру.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 1762,00 грн.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762,00 грн).

Тобто, виходячи з вартості майна відповідно до Закону України "Про судовий збір", позивачем має бути обрахований та сплачений судовій збір.

Однак, зі змісту прохальної частини позовної заяви не вбачається визначення позивачем вартісних показників об'єкта майна.

Пленум Вищого господарського суду України у п.2.7 постанови №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснив, що одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір.

А тому, подане позивачем платіжне доручення № 51 від 25.01.2018р. про сплату судового збору в сумі 1762,00 грн. не може бути прийнято судом на підтвердження достатньої сплати судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким чином, позивачем в порушення вимог п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Також згідно ч.ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи відсутність в позовній заяві відомостей про вартість спірного об'єкту нерухомого майна, у суду така можливість відсутня.

Також у відповідності до п.п.9, 10 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 р., що набрала чинності з 15.12.2017 року) позовна заява повинна містити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак, подана до суду позовна заява № 02-12/51 від 29.01.2018 р., в порушення вказаних вимог ст.162 Господарського процесуального кодексу України, не містить відомостей про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи та підтвердження про те що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

З урахуванням встановлених недоліків, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху на підставі ч.1 ст.174 ГПК України із встановленням 10-деннного строку з дня вручення копії даної ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду документів, які підтверджують сплату (доплату) судового збору виходячи з того, що заявлена вимога про передачу гуртожитку є майновою, письмових відомостей, про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи та інформації про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та документів відповідно до вимог п.п. 9, 10 ч.3 ст.162, п.2 ч.1 ст.164, ч.1 ст.172 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу позивача на те, що за умовами ч. 3, 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Керуючись ст.ст. 162, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву № 02-12/51 від 29.01.2018 р. Шаргородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю по агропромисловому будівництву "Шаргород Райагробуд" про зобов'язання вчинити дії шляхом передачі гуртожитку у власність територіальної громади м. Шаргород залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

4. За приписами ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала про залишення позовної заяви без руху оскарженню не підлягає.

5. Копію ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дата складання повного тексту ухвали 02.02.2018 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - Шаргородській міській раді (23500, м. Шарород Вінницької області, вул. Поштова, 13)

3 - Товариству з обмеженою відповідальністю по агропромисловому будівництву "Шаргород Райагробуд" (23500, м. Шаргород Вінницької області, вул. Героїв Майдану, 302)