Постанова № 71952863, 01.02.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/195/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/15184/14

01 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Слюсар Т.А.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Павлюк Антоніни Анастасіївни на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року, ухвалене під головуванням судді Грегуль О.В., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

16 вересня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просило, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту № 11030944000 в розмірі 596 327,96 грн. і за договором про надання споживчого кредиту № 11031623000 в розмірі 167 431,69 грн., а всього 763 758,96 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 19817 від 28 серпня 2006 року - квартиру АДРЕСА_1, шляхом передачі предмета іпотеки іпотекодержателю та визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що відповідач свої зобов'язання позичальника за кредитним договором не виконує належним чином, регулярних платежів в рахунок погашення боргу не здійснює, в зв'язку чим має непогашену заборгованість в сукупному розмірі 763 758,96 грн.. Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», на підставі укладеного з первісним кредитором Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» договору купівлі - продажу прав вимоги від 08 грудня 2011 року, набуло всіх прав і обов'язків кредитора за підписаними з ОСОБА_4 кредитними договорами і договорами забезпечення, про що повідомило боржника листом, одночасно зазначивши про необхідність погашення існуючого боргу. Так як ОСОБА_4 вимогу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» не виконав, заборгованість не погасив, в силу положень договору іпотеки № 19817 банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки в один із способів, передбачених договором. Враховуючи, що умовами договору іпотеки № 19817 передбачено можливість звернення стягнення на іпотечне майно шляхом передачі у власність іпотекодержателю, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» просило суд визнати за ним право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Павлюк Антоніна Анастасіївна подала апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи, а висновки суду обставинам справи не відповідають. Зазначила, що судом не було обґрунтовано з посиланням на норми закону та обставини справи мотиви прийнятого рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що допущена в позовній заяві описка при написанні прізвища відповідача не може мати визначального значення при вирішенні спору, оскільки це суперечить положенням статей 212, 214 ЦПК України, відповідно до яких, під час розгляду справи, суд повинен встановити всі обставини, що мають значення для справи та, застосувавши відповідні норми матеріального права, прийняти рішення по суті заявлених вимог. Посилалася на те, що, встановивши неправильне написання прізвища ОСОБА_4, суд повинен був на стадії вирішення питання про відкриття провадження залишити позов без руху та надати Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» строк на усунення недоліків, а не відмовляти в позові по суті з таких підстав.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ПавлюкАнтоніни Анастасіївни задоволено частково, заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року змінено в частині правового обґрунтування підстав відмови у позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 червня 2015 року касаційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Маляра Максима Васильовича задоволено частково, рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Павлюк Антоніни Анастасіївни задоволено частково, заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 13 січня 2016 року касаційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково, рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Павлюк Антоніни Анастасіївни задоволено частково, заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 листопада 2016 року касаційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково, рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2016 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Павлюк Антоніни Анастасіївни задоволено частково, заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року касаційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково, рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2017 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК Українив редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В судовому засіданні представник позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Астаф"єва Іванна Віталіївна повністю підтрималадоводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутність.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 11030944000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 32 000,00 доларів США, що на день укладення договору за офіційним курсом НБУ було еквівалентно 161 600,00 грн., з кінцевим строком повернення до 28 серпня 2027 року, та під процентну ставку річних, яка визначається у відповідності до розділу 1.3 договору.

Також, 28 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 11031623000, відповідно до умов кого банк надав позичальнику кредит в розмірі 10 000,00 доларів США, що на день укладення договору за офіційним курсом НБУ було еквівалентно 50 500,00 грн., з кінцевим строком повернення до 28 серпня 2013 року, та під процентну ставку річних, яка визначається у відповідності до розділу 1.3 договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11030944000 та кредитним договором № 11031623000, 28 серпня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 19817.

Відповідно до п. 1.4 договору, предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі - проваджу квартири від 28 серпня 2006 року та на підставі договору дарування частини квартири від 28 серпня 2006 року. Ринкова вартість квартири, що передається в іпотеку, згідно висновку експерта про ринкову вартість квартири від 31 червня 2006 року, виконаного ПП «Центр незалежної оцінки «АкоЕксперт», становить 310 400,00 грн..

Згідно п. 4.1 договору іпотеки № 19817, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем: у випадках, зазначених в пунктах 2.11. - 2.1.2 цього договору (у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором; у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором); у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом; у разі прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи - іпотекодавця; у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

В пункті 4.2 договору іпотеки № 19817 сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя визначений в розділі 5 договору іпотеки № 19817.

Як передбачено в пунктах 5.1, 5.2 цього розділу, у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1 договору іпотеки, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю рекомендованим листом повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. В такому повідомленні зазначається, який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені частиною 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку», буде застосовуватися іпотекодержателем.

В пункті 5.3 договору іпотеки № 19817 встановлено, що, у разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, як способу задоволення вимог іпотекодержателя, право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в пункті 5.1 цього договору.

08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», яке є правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло всі права вимоги в якості кредитодавця по відношенню до позивальника, що випливають з кредитних договорів, а також усі права по відношенню до осіб, що надають забезпечення, за відповідними договорами забезпечення.

Як встановлено з актів прийому - передачі документації від 24 лютого 2012 року, на підставі договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» набуло права вимоги за кредитними договорами № 11030944000 та № 11031623000, укладеними з ОСОБА_4, та за укладеним на їх забезпечення договором іпотеки № 19817.

Як вбачається з довідки від 05 серпня 2008 року за підписом начальника управління супроводження операцій фізичних осіб Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_4 належним чином свої зобов'язання позичальника за кредитним договором № 11030944000 не виконував, в зв'язку з чим, станом на 05 серпня 2008 року, за ним рахується заборгованість в розмірі 48 491,39 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 596 327,27 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту - 29 332,67 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 360 721,18 грн., з яких прострочена заборгованість 9 395,77 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 115 545,34 грн.; заборгованість по відсоткам - 19 158,72 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 235 606,1 грн., з яких прострочена заборгованість 5 326,51 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 65 503,24 грн..

Як вбачається з довідки від 05 серпня 2008 року за підписом начальника управління супроводження операцій фізичних осіб Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_4 належним чином свої зобов'язання позичальника кредитним договором № 11031623000 не виконував, в зв'язку з чим, станом на 05 серпня 2008 року, за ним рахується заборгованість в розмірі 130615,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 167431,69 грн., з них: заборгованість по тілу кредиту 7 392,58 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 90 910,93 грн., заборгованість по відсоткам - 6 222,42 доларів США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 76 520,77 грн..

13 серпня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» направило ОСОБА_4 лист - вимогу вих. № 31.4-08/7873/14 від 11 серпня 2014 року, в якому зазначило про необхідність погашення поточної заборгованості за кредитним договором № 11030944000 та кредитним договором № 11031623000, а також повідомило, що, у разі невиконання цієї вимоги, банк, в силу положень ст.ст. 36-38 Закону України «Про іпотеку», має право звернути стягнення на предмет іпотеки одним із передбачених способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання та/або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу.

Вказана вимога позичальником ОСОБА_4 виконана не була, станом на дату розгляду справи кредитна заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» відповідачем не погашена.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі майна у власність іпотекодержателю, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» посилалося на те, що відповідач належним чином свої зобов'язання позичальника не виконує, регулярних платежів в рахунок погашення боргу не здійснює та має прострочену заборгованість, що, в силу положень Закону України «Про іпотеку», є підставою для звернення стягнення на передане в якості забезпечення кредитного договору іпотечне майно.

Відмовляючи Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір іпотеки було укладено з «Чупріковим Дмитром Євгеновичем», а позовні вимоги банком пред'явлено до громадянина «Чуприкова Дмитра Євгеновича», з яким у позивача немає договірних зобов'язань, що свідчить про безпідставність заявленого позову.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам закону та дослідженим судом доказам, з наступних підстав.

Так, стаття 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 7 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. (стаття 35 Закону України «Про іпотеку»)

Як вбачається з наявних в матеріалах справи та досліджених судом доказів, у позичальника ОСОБА_4, який також є іпотекодавцем, наявна непогашена заборгованість за кредитним договором № 11030944000 в розмірі 48 491,39 доларів США (за офіційним курсом НБУ еквівалентно 596 327,27 грн.) та за кредитним договором № 11031623000 в розмірі 130615,00 доларів США (за офіційним курсом НБУ еквівалентно 167431,69 грн.), вимогу про погашення заборгованості ним не виконано, що, в силу положень ст. 33 Закону України «Про іпотеку», є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1, з метою погашення заборгованості за основним зобов'язанням.

Суд першої інстанції вищезазначеним обставинам справи належної оцінки не надав, положення Закону України «Про іпотеку» не врахував, долучені до позовної заяви докази не дослідив, природу існуючих між сторонами правовідносин не з'ясував, в зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, пославшись виключно на допущення позивачем орфографічної описки в написанні прізвища відповідача ОСОБА_4.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

В пункті 4.2 договору іпотеки № 19817 також було встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові Пленуму № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», у кредитних правовідносинах право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором ( дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки) належить виключно позивачеві (частина 1 ст. 20 ЦК, ст.ст. 3, 4 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачає за сторонами іпотечного договору право вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з положеннями ч. 3 зазначеної статті, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, виступає договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

З урахуванням положень ст.ст. 33, 36, 38 Закону України «Про іпотеку», варто розуміти, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у визначний цими статтями спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки, цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому, в разі встановлення такого пособу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини 2 статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. (пункт 39 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин»)

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору іпотеки № 19817 сторонами, в якості способу звернення стягнення на предмет іпотеки, було передбачено можливість набуття іпотекодержателем права власності на іпотечне майно, у разі невиконання іпотекодавцем, який також є позичальником, основного зобов'язання.

Наявними у справі доказами підтверджується, що ОСОБА_4 належним чином свої зобов'язання позичальника і іпотекодавця не виконує, вимогу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про погашення боргу ним залишено поза увагою, що варто розцінювати і як відмову від виконання умов договору іпотеки, а тому, у нового іпотекодержателя Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» існують обґрунтовані підстави вимагати застосування такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки як визнання права власності на нього.

Ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх зобов'язань свідчить про неможливість врегулювання спору між сторонами в позасудовому порядку, що призводить до тривалого порушення права кредитора Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» отримати задоволення своїх грошових вимог за рахунок іпотечного майна, як це передбачено положеннями Закону України «Про іпотеку» та договору іпотеки № 19817, а тому обґрунтовує необхідність звернення до суду з відповідними вимогами.

Таким чином, оскільки такий спосіб захисту порушеного права Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», як визнання за ним права власності на нерухоме майно, передбачений у застереженні до договору іпотеки і його застосування відповідає змісту порушеного права кредитора, характеру цього порушення та наслідкам, що ним спричинені, його варто розцінювати як ефективний спосіб захисту порушеного права, що є складовою поняття справедливого судового розгляду ( ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що порушене право Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на отримання задоволення своїх вимог кредитора за рахунок іпотечного майна підлягає захисту у спосіб, обраний іпотекодержателем та передбачений умовами договору іпотеки № 19817, а саме: шляхом передачі квартири за адресою: АДРЕСА_1, у власність Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та визнання права власності на це майно за рішенням суду, оскільки доводи позивача про порушення його прав кредитора знайшли підтвердження в ході розгляду справи, а в позасудовому порядку захистити своє право позивач реальної можливості не має.

Як закріплено в ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно наявного в матеріалах справи Звіту про оцінку від 05 квітня 2016 року, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Професіонал», ринкова вартість предмета оцінки - двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, площею 43, 00 кв.м., станом на 05 квітня 2016 року, складає 828 267,00 грн..

Таким чином, оскільки інших відомостей щодо ринкової вартості іпотечного майна сторонами суду надано не було, колегія суддів, при визначенні вартості предмета іпотеки, виходить зі Звіту про оцінку від 05 квітня 2016 року, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Професіонал».

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Павлюк Антоніни Анастасіївни є обґрунтованими, заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому, підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», та, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором про надання споживчого кредиту № 11030944000 в розмірі 596 327,96 грн. і за договором про надання споживчого кредиту № 11031623000 в розмірі 167 431,69 грн., всього 763 758,96 грн., звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 19817 від 28 серпня 2006 року, шляхом передачі предмета іпотеки іпотекодержателю та визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43, 00 кв.м., житловою площею 27.2 кв.м., ринкова вартість якої, згідно Звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Професіонал» про оцінку від 05 квітня 2016 року, складає 828 267,00 грн..

Разом з тим, як встановлено Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Квартира АДРЕСА_1 була передана в іпотеку як забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за договорами про надання споживчого кредиту № 11030944000 та № 11031623000, кредитні кошти за яким надавалися в іноземній валюті.

За умовами договору іпотеки № 19817, після передачі квартири в іпотеку вона залишалася у володінні і користуванні ОСОБА_4.

З огляду на викладене, оскільки Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» не спростовано тієї обставини, що відповідачем передано в іпотеку своє житло на забезпечення виконання кредитних зобов'язань в іноземній валюті, вбачаються підстави застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який не допускає примусове відчуження такого майна на період своєї дії.

Крім цього, враховуючи, що судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, вирішенню також підлягає питання щодо відшкодування судових витрат.

Так, згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В ході розгляду даної справи Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було понесено судові витратив сукупному розмірі 21 193,2 грн., з них: 4654,00 грн. - за подання позову; 1827,00 грн. - за подання апеляційної скарги; 2557,8 грн. - за подання касаційної скарги від 20 січня 2015 року; 4384,8 грн. - за подання касаційної скарги від 19 жовтня 2015 року; 4384,8 грн. - за подання касаційної скарги від 14 червня 2016 року; 4384,8 грн. - за подання касаційної скарги від 17 лютого 2017 року.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, вказана сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України " Про іпотеку", Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст.16, 575 ЦК України, ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Павлюк АнтоніниАнастасіївни задовольнити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за договором про надання споживчого кредиту № 11030944000 в розмірі 596 327,96 грн. і за договором про надання споживчого кредиту № 11031623000 в розмірі 167 431,69 грн., а всього 763 758,96 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 19817 від 28 серпня 2006 року - квартиру АДРЕСА_1, шляхом передачі предмета іпотеки іпотекодержателю та визнання за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43, 00 кв.м., житловою площею 27.2 кв.м., ринкова вартість якої, згідно Звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Професіонал» про оцінку від 05 квітня 2016 року, складає 828 267,00 грн., що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_4.

Зупинити виконання рішення на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) у відшкодування витрат 21 193,20 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2018 року.

Головуючий: Судді: