Постанова № 71952760, 25.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1258/2018 Головуючий у 1-й інстанції - Виниченко Л.М.

755/8878/15-ц Доповідач Чобіток А.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України,треті особи: ОСОБА_2,Приватне акціонерне товариство «Український страховий дім» про відшкодування шкоди,завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2015року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 23 131грн. 29коп. відшкодування матеріальної шкоди, 1200 грн. витрат на проведення незалежної експертизи та 76грн. 98коп. витрат за надсилання телеграми. Зазначав, що 20 січня 2015р. з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «ВАЗ 21011», реєстраційний номер НОМЕР_4, сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений його автомобіль «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_1. 25 лютого 2015 року він звернувся до відповідача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та надав документи, необхідні для виплати страхового відшкодування. Відповідно до висновку від 06 березня 2015 року вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням його транспортного засобу, становить 23 131 грн. 29 коп., але 13 березня 2015 року відповідачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Посилаючись на неправомірність такої відмови , оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована, внаслідок чого відшкодувати завдану шкоду повинен відповідач згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачапросить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, так як належних доказів у підтвердження того, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2була застрахована не надано.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник МТСБУ зазначив, що згідно із довідкою ДАІ, отриманої на запит МТСБУ, отриманої від МВС Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві встановлено, що транспортний засіб «ВАЗ 21011», реєстраційний номер НОМЕР_4, яким на момент ДТП керував ОСОБА_2, був забезпечений Полісом № АІ/3303261, виданим ПрАТ «Український страховий дім», строком дії до 06.10.2015 року, у зв'язку з чим підстави відшкодування шкоди позивачу МТСБУ відсутні.

При розгляді даної справи судом першої інстанції встановлено, що 20 січня 2015 року на вул. Зодчих, 23-а у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ВАЗ- 21011», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та «КІА», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, і на нього накладеного адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн..

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження по оцінці транспортного засобу від 06 березня 2015 року, вартість відновлювальних робіт автомобіля «КІА» становить 23 131 грн. 29 коп..

25 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

13 березня 2013 року МТСБУ відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 56420300 ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, транспортний засіб марки «ВАЗ-21011», яким у момент ДТП керував ОСОБА_4, належить ОСОБА_5, а цивільно-правова відповідальність водія вказаного автомобіля була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування AI 3303261, виданого ПрАТ «Український страховий дім», який діяв з 06 жовтня 2014 року.

Згідно із даними центральної бази МТСБУ, бланк поліса серії AI 3303261 не використаний, а страховик ПрАТ «Український страховий дім» з 03.10.2014 року позбавлений права укладати договори страхування.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача , обговоривши її доводи, обставини справи, Апеляційний суд міста Києва, який діє відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, ч. 4 ст. 147 та п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вважає , що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України у редакції 2004 року , законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Український страховий дім» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, а тому підстав для стягнення страхового відшкодування з відповідача немає, оскільки поліс серії AI 3303261 у визначеному законом порядку недійсним не визнаний .

Проте суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до нього суд прийшов з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим колегія суддів приймає аргументи апеляційної скарги позивача .

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 56420300 ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, транспортний засіб марки «ВАЗ-21011», яким у момент ДТП керував ОСОБА_4, належить ОСОБА_5, а цивільно-правова відповідальність водія вказаного автомобіля була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування AI 3303261, виданого ПрАТ «Український страховий дім», який діяв до 06 жовтня 2015 року .

Згідно із даними централізованої бази МТСБУ, транспортний засіб з реєстраційним номером 84499 КВ станом на 20 січня 2015 року застрахований не був, а поліс серії AI № 3303261 обліковувався за ПрАТ «Український страховий дім», але значиться, як не використаний.

Крім того, згідно з повідомленням МТСБУ ПрАТ «Український страховий дім» позбавлений права укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з 03 жовтня 2014 року.

Загальний порядок здійснення страхового відшкодування на території України визначається Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Відповідно до ст. 49.1. вказаного закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який: має ліцензію на здійснення даного виду страхування; є членом МТСБУ.

Статтею 52.4. закону встановлено, що страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності.

Частиною 2 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи наявні у матеріалах справи відомості про те, що ПрАТ «Український страховий дім» припинило своє членство в МТСБУ з 03 жовтня 2014 року, а виданий страховику бланк полісу обліковується, як не використаний, суд повинен був дослідити та перевірити правомірність укладення договору обов'язкового страхування за полісом серії AI № 3303261.

Разом з тим, вказані дії судом вчинені не були, а відповідачем не було надано доказів укладення такого договору до виключення страховика із членів МТСБУ, при цьому, відповідач обмежився тільки посиланням на відомості, які наявні у довідці ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві, про пред'явлення ОСОБА_2 на місці ДТП вищезазначеного полісу, а сам поліс суду не надавався.

Слід зазначити, що вказана довідка не містить даних ким і коли був укладений договір з боку страховика, чи внесений страхувальником страховий платіж, від чого залежить набуття чинності даного договору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для висновку про те, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 21011», реєстраційний номер 844 99КВ, була застрахована у встановлений законом спосіб , внаслідок чого саме ПрАТ «Український страховий дім» повинен нести відповідальність за виплату позивачу страхового відшкодування.

Доданий відповідачем до касаційної скарги Поліс № АІ/3302627 від 07.09.2014 року, за відомостями якого цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ «Український страховий дім», суд апеляційної інстанції не визнає письмовим доказом на підтвердження позиції відповідача, оскільки зазначений доказ надано у формі світлокопії без його засвідчення належним чином в порядку , встановленому чинним законодавством. Оригінал вказаного полісу не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у Довідці про дорожньо-транспортну пригоду № 56420300 ВДАІ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві зазначено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована відповідно до полісу обов'язкового страхування AI 3303261, виданого ПрАТ «Український страховий дім», строком дії до 06 жовтня 2015 року.

Однак надана відповідачем світлокопія полісу має номер АІ/3302627 від 07.09.2014 року.

Діяльність, основні завдання та порядок здійснення регламентних виплат, що здійснюються МТСБ України, містяться у розділі IV Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 вищезазначеного Закону передбачається, що МТСБ України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7. статті 1 цього закону, та майну, яке заходилося в такому транспортному засобу.

Оскільки ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції , відповідачем не було надано належних та достатніх доказів, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ 21011», реєстраційний номер НОМЕР_4, була застрахована у встановлений законом спосіб, суд апеляційної інстанції вважає, що страхове відшкодування відповідно до ст. 41 закону повинно виплатити Моторне (транспортне) страхове бюро України.

При цьому, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідно до статті 1.7. закону забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована, а цивільно-правова відповідальність позивача застрахована СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу обов'язково страхування AI 0550872 від 31 березня 2014 року, який був чинним до 20 березня 2015 року, що не було спростовано відповідачем.

Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом статті 34 закону страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника ( працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

З матеріалів справи вбачається, що страховик у визначений законом строк не здійснив необхідні дії для визначення розміру страхового відшкодування, тому позивач правомірно на власний розсуд визначив експерта, який здійснив розрахунок завданого йому матеріального збитку у зв'язку із пошкодження автомобіля.

У підтвердження розміру завданої йому матеріальної шкоди, позивач надав висновок № 04/02 від 06 березня 2015 року по оцінці транспортного засобу, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 23 131 грн. 29 коп..

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказаний висновок є належним доказом, оскільки він складений експертом ОСОБА_6, який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво експерта, та не оспорений відповідачем.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування матеріального збитку у сумі 23 131грн. 29 коп. та 1200 грн. витрат, понесених позивачем на оплату послуг експерта (с.с.17).

Оскільки нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язку страховика відшкодувати потерпілій особі понесені нею витрати на виклик зацікавлених осіб на огляд автомобіля, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 76 грн. 98 коп., витрачених позивачем на відправлення телеграм, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України позивачу підлягає відшкодуванню понесені ним витрати на сплату судового збору за подачу позовної заяви у сумі 244 грн. 08 коп. та апеляційної скарги у сумі 268 грн. 51 коп..

Судом першої інстанції неповно були встановлені обставини справи, не оцінені надані сторонами докази, неправильно застосовані норми матеріального права, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючих ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2015 рокускасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України ( м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131)на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3) у відшкодування матеріальної шкоди 23 131 грн.29 коп., 1200 грн. витрат на проведення дослідження, 512 грн. 57коп. судового збору, а всього 24 843 грн. 86 коп..

В іншій частині позовнівимоги залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і на підставі ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - Судді -