Ухвала суду № 71952753, 25.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Паленика І.Г., Масенко Д.Є.

з участю секретаря Сівошко Ф.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги директора Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Райдужний район» ОСОБА_1 та захисника Сергієнко П.В., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 . на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Гончарука А.П., погоджене прокурором Киівської місцевої прокуратури №4 Форманюка В.В. та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №12017101040006222 внесеного 05 травня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 356 КК України, на не завершене та завершене самовільне будівництво, що знаходиться на земельних ділянках розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери НОМЕР_1) і будь-яким іншим фізичним та юридичним особам користуватись та розпоряджатись таким майном..

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя погодився з доводами клопотання органу досудового розслідування про те, що майно могло бути отримане кримінально-протиправним шляхом та може бути використане як доказ у кримінальному провадженні №12017101040006222 та з метою збереження речового доказу дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання у відповідності вимог ст. 170 КПК України.

В апеляційних скаргах директор обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Райдужний район» ОСОБА_1 та захисник Сергієнко П.В., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 просять ухвалу скасувати, постановивши нову, якою відмовити у задоволенні клопотання органу досудового розслідування. Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційних скаргах, апелянти вказують на те, що слідчий суддя не врахував відсутність правової підстави та мету відповідно до положень статті 170 КПК України та необхідності арешту майна, а також можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні. Крім того, слідчим суддею не обґрунтовано зазначено, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Висновки слідчого судді в оскаржуваній ухвалі є припущеннями та домислами, які ґрунтуються тільки на жодним чином не доведеній процесуальній позиції органу досудового розслідування . Крім того апелянти посилаються на те, що земельні ділянки належать на праві приватної власності ОСОБА_3, ОСОБА_6, на підставі договору купівлі продажу, який зареєстровано в Державному земельному кадастрі, на що увагу слідчий суддя не звернув, як і не врахував ту обставину, що будівництво об'єктів здійснюється на законних підставах з огляду на діючу зареєстровану декларацію про початок виконання будівельних робіт.

В судове засідання апеляційної інстанції учасники процесу не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, проте, причину неявки суду не повідомили.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судової справи за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З ухвали слідчого судді вбачається, що Дніпровським УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 05.05.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017101040006222 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

За матеріалами клопотання органу досудового розслідування встановлено, що в Дніпровському районі м. Києва по вулиці Райдужна 56, 58, 60 на землях індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва проводиться будівництво багатоквартирного житлового будинку, етажність якого згідно декларації про початок будівельних робіт зареєстрованої департаментом з питань державної реєстрації архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 11.11.2016 3 073/09/01-1111/4 складає 8 поверхів, плюс мансарда, плюс підвал. Замовником зазначеного будівництва є Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Райдужний район», підрядником ТОВ «Будівельна компанія «С.К.С.».

Вказані земельні ділянки відповідно до цільового призначення відносяться до території житлової садибної забудови. У відповідності до п.3.19 ДБН 360-92 поверховість садибної забудови не повинна перевищувати 4-х поверхів.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що всупереч встановленому порядку, у цей час, здійснюється проведення будівництва в Дніпровському районі м. Києва на земельних ділянках індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери НОМЕР_1), будівництво житлового комплексу "IL Patio", яке є самочинним.

Зважаючи, що на даний час у органа досудового розслідування є всі підстави вважати, що в діях осіб, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, слідчий суддя наклав арешт на вищезазначене майно з метою його збереження.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні органу досудового розслідування доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи органу досудового розслідування, досліджені матеріали провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно у кримінальному провадженні №12017101040006222 з тих підстав, що вони є речовими доказами в даному кримінальному провадженні та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що не завершене та завершене самовільне будівництво, що знаходиться на земельних ділянках розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (кадастрові номери НОМЕР_1) може бути передане або відчужено та арешт на це майно слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав. Також колегія суддів зважує і на ту обставину, що 27.09.2017 року постановою органу досудового розслідування майно визнано речовими доказами.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Тому, посилання апелянтів на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав.

При цьому слід зауважити, що до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтами не надано та колегією суддів не встановлено.

Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Доводи апеляційних скарг щодо порушень судом норм КПК України також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційних скаргах обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 98, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Гончарука А.П., погоджене прокурором Киівської місцевої прокуратури №4 Форманюка В.В. та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №12017101040006222 внесеного 05 травня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 356 КК України, - залишити без змін, а апеляційні скарги директора Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Райдужний район» ОСОБА_1 та захисника Сергієнко П.В., який діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Масенко Д.Є. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/58/2018 Категорія ст. 172 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інст.. Бірса О.В.

Доповідач: Глиняний В.П.