Рішення № 71950632, 26.01.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Глібко О. В.

Справа № 644/6148/17

Провадження № 2/644/402/18

26.01.2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючого – судді Глібко О.В., при секретарі - Шпиця Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Четверта Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5. На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є рідною сестрою ОСОБА_5, померлого 18 грудня 2016 року у м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з ? частини домоволодіння Літ. «А-1», загальною площею 62,8 кв. м., житловою 33,3 кв.м., з надвірними будівлями: прибудова літ. а,а?, тамбур літ. а?, ганок літ а?, льох літ. Г,Т, сарай літ. Д,3, вбиральня літ. В, літній душ літ. К, огорожа №8,9,10,11,12, Дв. Водопровід № 3, яма вигрібна № 13, вимощення № ?, що розташовані за адресою: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_6, 20. За життя ОСОБА_5 заповіту не залишив, інших спадкоємців які бажали би прийняти спадщину не має. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину позивачка звернулася до 4-ої Харківської державної нотаріальної контори. В зв'язку з тим, що на час смерті ОСОБА_5 зареєстрованою адресою місця проживання була тимчасово окупована територія Автономної республіки Крим, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину в зв'язку з неможливістю встановити місце відкриття спадщини.

Представник позивачки надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи сповіщався судом завчасно та належним чином, про причини не явки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи сповіщався судом завчасно та належним чином, про причини не явки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи сповіщався судом завчасно та належним чином, про причини не явки суд не повідомила.

Представник третьої особи, 4-ї Харківської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, просив розглядати справу у їх відсутність, про що надав заяву.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Судовим розглядом встановлені наступні юридично значимі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є рідними брат та сестра, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 (ЯС № 956119 від 23.10.1948 року) та ОСОБА_5 (ЯК № 272900 від 9.01.1955 року), довідкою Жовтневого відділу реєстрації актів цивільного стану № 305/03-44 від 29.03.2007 року. (а.с.16)

18 грудня 2016 року ОСОБА_5 помер в м. Євпаторія, Автономної Республіки Крим, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ № 607206 від 26 вересня 2017 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у м. Харкові (а.с.19).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.09.2017 року, встановлено факт смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 18.12.2016 року у м. Євпаторія АР Крим, який проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 24, кв. 26. (а.с.9-10)

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається з 1/4 частини житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_6, 20. (свідоцтво про право на спадщину від 1.11.1991 року, виданого 4-ю Харківською нотаріальною конторою, р.н. 2-3941)

З відповіді 4-ї Харківської державної нотаріальної контори від 14.07.2017 року № 3494/02-14 вбачається, що з заявою про прийняття спадщини звернулась позивач ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надали до нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини (а.с.75).

Дані про відсутність заповітів, спадкових договорів від імені ОСОБА_5, факту звернення інших спадкоємців з заявами про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, підтверджуються інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно Закону України " Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 року № 1207-VII, тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим.

Як передбачено ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Зі змісту ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» вбачається, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює юридичних наслідків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (надалі за текстом - ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права, яка викладена у висновках ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «laizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих та такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а де становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має при вирішенні питання щодо прав позивачки як спадкоємця ОСОБА_5 встановлення місця відкриття спадщини та її прийняття спадкоємцем померлого, рішення суду у справі суд обґрунтовує з дотриманням вимог статті 213 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території, та даних органів нотаріату щодо відсутності даних про звернення за спадщиною інших спадкоємців ОСОБА_5 крім позивачки ОСОБА_1

Відповідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

Частинами 1 та 2 ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею другої черги після смерті ОСОБА_5, у встановленому законом порядку звернулася із заявою про прийняття спадщини, а тому її вимоги щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 1/4 частину житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_6, 20 є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 247, 263-265, 280, 284, ЦПК України, ст.ст. 1258, 1261, 1262, 1269, 173, 1274 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрована та проживає: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_6, б. 20) до ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків; номер і серія паспорта – невідомі, останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, 1-й в’їзд ОСОБА_6, б. 20), ОСОБА_3 (номер і серія паспорта: ЕС 366193, місце реєстрації проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, 1-й в’їзд ОСОБА_6, б. 20), ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків; номер і серія паспорта – невідомі, останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, 1-й в’їзд ОСОБА_6, б. 20), третя особа – Четверта Харківська державна нотаріальна контора (ЄДРПОУ 02900653, місцезнаходження: м. Харків, вул. Біблика, б. 57), про визнання права власності в порядку спадкування за законом– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5, померлого 18.12.2016 року, право власності на 1/4 частину домоволодіння літ. «А», загальною площею 62,8 кв.м., житловою площею 33,3 кв.м., з надвірними будівлями: прибудова літ. а,а3, тамбур літ. а1, ганок літ. а2, льох літ. Г,Т, сарай літ. Д,3, вбиральня літ. В, літній душ літ. К, огорожа № 8, 9, 10, 11, 12, Дв. Водовідвід №3, яма вигрібна № 13, вимощення №І, що розташовані за адресою: м. Харків, 1-й в’їзд ОСОБА_6, б. 20.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Харківської області.

У відповідності до п. 15.5 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціювання Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 01.02.2018 року.

Суддя: О. В. Глібко