Ухвала суду № 71950591, 01.02.2018, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/5813/17

Провадження № 2-а/644/60/18

01.02.2018

УХВАЛА

Іменем України

01 лютого 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бугери О.В.

за участю секретаря Ілова А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника 3-ї особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Орджонікідзевського районного суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_3 про визнання протиправними дій (бездіяльності), прийнятих суб’єктом владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії, 3-я особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на боці відповідача – Харківська міська рада,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачем подано до суду відповідний адміністративний позов, в якому позивач виклав позовні вимоги в п.7, 8, а саме просить суд визнати незаконними дії – бездіяльність заступника директора Департаменту територіального контролю ОСОБА_3 щодо не пересилання за належністю відповідному територіальному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення та такими, що порушують вимоги ст.7 ч.3 Закону України «Про звернення громадян». Зобов’язати заступника директора Департаменту територіального контролю ОСОБА_3 вчинити направлення його звернення від 10.01.2017 року за належністю, про що надати інформацію у супровідному листі. Стягнути з заступника директора Департаменту територіального контролю ОСОБА_3 судові витрати. В обґрунтування позову зазначено, що ним було направлено до Департаменту територіального контролю ХМР звернення від 10.01.2017 року щодо порушень у сфері містобудівного, земельного законодавства за адресою по вулиці Конторська (колишня Червоножовтнева), 2 у м.Харкові. Факт отримання такого звернення з боку відповідача не заперечується, надана відповідь за вих.№12060/0/226-17 від 28.08.2017 року з викладеній у ній питання, що розгляд його звернення (абзац 7 листа) віднесений до «головних інспекторів будівельного нагляду». Вважав, що дії відповідача порушують вимоги частини 3 статті 7 «Про звернення громадян» (перенаправлення звернення до того органу, який повинен розглядати) та порушують вимоги ст.40 Конституції України.

Представником відповідача, 3-ї особи у справі ОСОБА_2 в судовому засіданні 20.12.2017 року подано письмове клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Із змісту клопотання вбачається, що аналогічне за змістом звернення позивача від 10.01.2017 року вже пересилалось за належністю для розгляду до Департаменту ДАБІ у Харківській області, про що повідомлялось позивача листом структурного підрозділу Департаменту територіального контролю Харківської міської ради – Інспекцією ДАБК Департаменту від 11.08.2017 року №234/0/250-17. Не зважаючи на зазначені обставини позивач пред’являючи даний позов має на меті зобов’язати відповідача направити вказане звернення до Департаменту ДАБІ у Харківській області. Не визнаючи позовних вимог, маючі на меті найшвидше врегулювання існуючого спору, за підписом заступника директора Департаменту – відповідача по справі Департаментом направлено оригінал звернення позивача від 10.01.2017 року для розгляду до Департаменту ДАБІ у Харківській області, а копія відповідного листа направлена безпосередньо на адресу позивача, тобто вказаними діями відповідача усунено існуючий предмет позову. Посилаючись на вимоги п.8 ч.1 ст.238 КАС України вважали, що суд має винести ухвалу про закриття провадження у справі, навіть за наявності заперечень позивача.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, термін дії повноважень представника відповідача ОСОБА_2 на момент розгляду справи сплив. Відповідно до вимог діючого КАС України суд розглядає подане клопотання за відсутності відповідача.

В судовому засіданні позивач проти закриття провадження у справі не заперечував, посилався на те, що своїми діями відповідач підтвердив протиправність своїх дій, він отримав повідомлення від відповідача, а також посилався на те, що при вирішенні питання про закриття провадження у справі суд повинен вирішити питання про судові витрати, оскільки він був змушений відриватись від звичайних занять, витрачати свій час для підготовки та участі в судових засіданнях. В поданій до суду письмовій заяві від 12.01.2018 року позивачем зазначено, що проти закриття провадження у справі, заявленого представником відповідача по справі ОСОБА_2, він не заперечує.

Представник 3-ї особи ОСОБА_2 подане клопотання відповідача підтримав, вважав, що на адресу суду надано докази врегулювання спору, а тому є підстави для закриття провадження у справі.

Також, позивачем в поданій письмові заяві від 12.01.2018 року зазначено, що згідно до ч.3 ст.132 КАС України передбачено витрати пов’язані із розглядом справи. Відповідно до вимог ч.2 ст.137 КАС України передбачено компенсацію за відрив від звичайних занять – пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Згідно до ч.1, ч.6 ст.143 КАС України за умови закриття провадження суд вирішує питання щодо судових витрат. В зв’язку із чим, просив провадження по справі закрити, про що постановити ухвалу, розподіливши судові витрати. До заяви додав калькуляцію-розрахунок на загальну суму 51260 гривень, яка складається з наступних виконаних робіт (отриманих послуг): 1) ознайомлення і аналіз первинних матеріалів в суді і їх правовий аналіз – 4 години – 5120 гривень; 2) аналіз нормативного матеріалу, пошук та вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах – 4 години – 5120 гривень; 3) складання тексту позовної заяви – 4 години – 5120 гривень; 4) підготовка і складання в письмовому вигляді доводів, заперечень, клопотань, тощо – 3 години – 3840 гривень; 5) участь у суді першої інстанції – 9 годин – 11520 гривень; 6) участь в суді апеляційної інстанції – 6 годин – 7680 гривень; 7) складання тексту апеляційної скарги, заперечень, вивчення первинних матеріалів, аналіз нормативного матеріалу, пошук та вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах – 10 годин – 12800 гривень; 8) витрати про проїзд, копіювання – 60 гривень.

В судовому засіданні позивач заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат підтримав, просив її задовольнити, зазначав, що ним наведено відповідну калькуляцію-розрахунок. Копія даної калькуляція направлена ним на адресу відповідача 12.01.2018 року, про що надав суду фіскальний чек, посилався на те, що суд має право прийняти рішення про судові витрати одночасно з вирішенням питання про закриття провадження у справі та це передбачено процесуальним законом. Звертав увагу на те, що він проводив розрахунок витрат виходячи із встановленого розміру мінімальної заробітної плати, оскільки відповідні роботи виконував він самостійно, договорів не укладав.

В судовому засіданні представник 3-ї особи ОСОБА_2 вважав, що заява позивача в частині розподілу судових витрат не підлягає задоволенню. Просив врахувати, що позивач при подачі позову був звільнений від сплати судового збору, статтею 139 КАС України визначено випадки розподілу судових витрат, а ч.6 ст.143 КАС України містить посилання на те, що суд вирішує питання про судові витрати у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат. Звертав увагу суду на те, що суд не має процесуально вирішувати питання судових витрат при вирішенні питання про закриття провадження у справі, також позивачем не надано доказів про розмір судових витрат, та у разі задоволення такої заяви витрати повинні покладатись не на відповідача, як посадову особу, а на міську раду, як орган місцевого самоврядування.

Суд, вислухавши доводи позивача, представника 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Розділом VII Перехідні Положення КАС України установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. В тому числі п. 10 ч.1 даних Положень справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб’єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Позивачем заявлено вимоги про визнання незаконними дій – бездіяльності заступника директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_3, які полягають в не пересиланні за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення та такими, що порушують вимоги ст.7 ч.3 Закону України «Про звернення громадян». А також в зобов’язанні відповідної посадової особи вчинити направлення його звернення від 10.01.2017 року за належністю про що надати інформацію у супровідному листі. 27.07.2017 року на адресу Департаменту територіального контролю Харківської міської ради надійшла скарга ОСОБА_1, датована 10 січня 2017 року, яка містить в собі перелік отримувачів, окрім Департаменту – Прокуратуру Харківської області, Департамент градобудівництва, архітектури, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Департамент дорожнього господарства, АК «Харківобленерго», ГУ ДСУ з НС в Харківській області, Інспекція ДАБК Харківської міської ради, Територіальне управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки у Харківській області, Державну службу автомобільних шляхів у Харківській області, Управління превентивної діяльності ГУ Національної поліції у Харківській області, КП «Харківводоканал», Державну екологічну інспекцію в Харківській області, ПАО «Харківміськгаз», Департамент комунального господарства, Департамент економіки та комунального майна. Відповідна скарга була отримана та зареєстрована Департаментом територіального контролю Харківської міської ради за №К-3-878/0/31-17. Як вбачається з наданої суду копії супровідного листа від 11.08.2017 року вих.№2341/0/250-17 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради було направлено звернення ОСОБА_1 від 10.01.2017 року на 5 аркушах до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області для розгляду згідно наданих повноважень, про що в копії повідомлено позивача (а.с.96). Окрім цього, 20.12.2017 року за вих.№21438/0/226-17 заступником директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_3 було направлено на адресу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області лист позивача ОСОБА_1 від 10.01.2017 року, що надійшов до Департаменту 27.07.2017 року за вх.№К-3-878/0/31-17 на 5 аркушах (а.с.97, 103). Копія листа про направлення для розгляду листа була також направлена на адресу позивача 20.12.2017 року, про що свідчить опис вкладення про відправку поштової кореспонденції (а.с.102). Тобто, на момент подачі відповідного клопотання, бездіяльність, яка на думку позивача полягала в порушенні вимог ст.7 ч.3 Закону України «Про звернення громадян», а саме щодо не направленні його звернення за належністю, була усунена, про що свідчить копія супровідного листа від 20.12.2017 року за вих.№21438/0/226-17за підписом відповідача. Позивач зазначав, що копія листа ним отримана. Враховуючи наведене, суд вважає, що є підстави для закриття провадження у справі та клопотання відповідача підлягає задоволенню. Відповідно до вимог ч.2 ст.239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат та повернення судового збору з бюджету судом встановлено наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ч. 6 ст.143 КАС України визначає, що у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат. Тобто, на момент вирішення клопотання про закриття провадження у справі позивачем подано відповідну заяву та надано калькуляцію судових витрат, а тому суд має право одночасно з прийняттям рішення за клопотанням про закриття провадження у справі вирішувати питання про розподіл судових витрат. Тому доводи представника 3-ї особи щодо неможливості розгляду питання про розподіл судових витрат одночасно з вирішенням питання про закриття провадження у справі є необґрунтованими. Відповідно до вимог ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. При подачі позовної заяви до суду позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору. Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 25.09.2017 року було задоволено заяву позивача та звільнено його від сплати судового збору. Відповідно до вимог ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду; пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Позивач в наданій суду калькуляції-розрахунку посилався на те, що ним понесені витрати пов’язані із прибуттям до суду на суму 60 гривень, а також витрати пов’язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Питання розподілу судових витрат врегульовано вимогами ст. 139 КАС України. При цьому, ч.1, 2 врегульовано питання розподілу судових витрат при задоволенні позову, ч.3, 4 даної норми – при частковому задоволенні позову, ч.5 – у разі відмови в задоволенні позову. Частиною 10 статті 139 КАС України визначено право відповідача заявити вимоги про компенсацію судових витрат у разі закриття провадження у справі внаслідок необґрунтованих дій позивача. Окремо, відповідно до вимог ст. 140 КАС України передбачений розподіл судових витрат у разі відмови позивача від позову, в тому числі з підстав задоволення позову відповідачем після подання позовної заяви, ст.141 КАС України визначено, що якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових витрат, то кожна сторона у справі несе половину судових витрат. А статтею 142 КАС України визначено, що у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п’ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Статтею 238 КАС України передбачено випадки в яких суд закриває провадження у справі, а саме, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб’єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; щодо оскарження нормативно-правових актів суб’єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили; щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб’єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб’єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили; щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб’єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Враховуючі зазначені норми, оскільки судом провадження закривається з підстав означених в п.8 ч.1 ст.238 КАС України та ст.ст.139, 140, 141, 142 КАС України розподіл судових витрат при закритті провадження у справі з цих підстав не передбачений, суд вважає, що підстав для задоволення заяви позивача в цій частині не вбачається. Відповідно до вимог ч. 2 ст.238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Відповідно до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу VII Перехідні Положення КАС України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 132, 139, 140, 141, 142, 143, п.8 ч.1 ст.238, п.10 ч.1, п.п.15.5. п. 15 ч.1 Розділу VII Перехідні Положення КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про закриття провадження у справі – задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до заступника директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_3 про визнання протиправними дій (бездіяльності), прийнятих суб’єктом владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії, 3-я особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на боці відповідача – Харківська міська рада, у зв’язку з виправленням суб’єктом владних повноважень оскаржуваних порушень та відсутності підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевським районний суд м.Харкова.

Головуючий: суддя О.В.Бугера