Вирок № 71950134, 01.02.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2488/17

Номер провадження 1-кп/623/54/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бєссонової Т.Д.,

за участі секретаря судового засідання Довгополої І.В.,

прокурора Земскова І.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Добош В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ізюмі Харківської області в режимі відео конференції з Ірпінським міським судом Київської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42015220000000086 від 13.02.2015 року, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ставропіль, Російська Федерація, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні одну неповнолітню та одну малолітню дитину, раніше не судимого, офіційно не працюючого, який є учасником бойових дій фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який протягом червня 2014 - березня 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді рядового міліції роти особливого призначення батальйону «Дніпро-1» ГУМВС в Дніпропетровській області, обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, знаходиться на розгляді у Миколаївському районному суді Львівської області

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 наказом начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області № 204 о/с від 26.06.2014 призначено на посаду міліціонера взводу № 3 роти № 2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУМВС України в Дніпропетровській області. Наказом начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області № 376 о/с від 30.09.2014 ОСОБА_1 присвоєне спеціальне звання «молодший сержант міліції».

У відповідності до ст. 1, 10, 20 Закону України «Про міліцію», перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_1 виконував функції офіційного представника державного озброєного органу виконавчої влади, який має захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, був представником влади та і працівником правоохоронного органу, на якого згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, ч.1 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію» покладено обов'язки діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Так, пунктом 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 визначено, що до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система належать, в тому числі, вогнепальна зброя та бойові припаси до неї.

Відповідно до п. 1.3 глави 1 розділу 1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.1998 за № 637/3077, (далі по тексту - Інструкція), основними завданнями органів внутрішніх справ є запобігання порушенням порядку виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення та використання вогнепальної зброї та бойових припасів.

Згідно п. 1.6 глави 1 розділ 1 Інструкції уся діяльність органів внутрішніх справ щодо здійснення дозвільної системи ґрунтується на суворому дотриманні Конституції України та інших нормативно-правових актів.

П. 8.1 глави 8 розділу II Інструкції визначено, що дозвільна система, що здійснюється органами внутрішніх справ, поширюється на бойову нарізну військових зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, охолощену, нейтралізовану, несучасну, спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові припаси до зброї, основні частини зброї, пневматичну, холодну зброю, пристрої та патрони до них, що належать підприємствам, установам, організаціям, суб'єктам господарювання та громадянам.

Боєприпаси, згідно п. 8.9 глави 8 розділу II Інструкції, - спеціально виготовлені вироби одноразового використання, які призначені забезпечити ураження цілей в умовах збройної боротьби, самооборони, полювання, спорту. До бойових припасів належать патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, а також заряджені патрони до гладкоствольних мисливських рушниць, мисливський порох і капсулі.

Згідно п. 9.2 глави 9 розділу II Інструкції дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв та патронів до них для вказаних потреб видаються тільки за наявності законодавчого або іншого нормативно-правового акта про надання права працівникам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій користуватися нею при виконанні службових обов'язків.

П. 9.6 глави 9 розділу II Інструкції визначено, що кількість і вид вогнепальної зброї, бойових припасів до неї, пристроїв, необхідних для озброєння працівників, які використовуються ними в процесі виконання покладених на них обов'язків, залежно від характеру здійснюваної охоронної діяльності, штатної чисельності зазначених працівників встановлюються керівниками міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та Національного банку України за погодженням з МВС України згідно з нормами зброї і боєприпасів до неї, що передбачаються для озброєння воєнізованої охорони і особового складу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (додаток 17).

Будучи працівником міліції та достовірно знаючи порядок придбання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, діючи у порушення вищевказаних вимог законодавства України, ОСОБА_1, у період лютого 2015 року (точний час слідством не встановлено), обіймаючи посаду міліціонера полку патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУМВС України в Дніпропетровській області, маючи спеціальне звання «молодший сержант міліції», перебуваючи на території Донецької області, за невстановлених слідством обставин, всупереч передбаченого законом порядку, діючи умисно, незаконно придбав реактивну протитанкову гранату «РПГ-26» з маркуванням 254-3-91-ОКФОЛ, 7В20, 533-01-91, 7/1 ТР ВА-1590-К; три підривачі типу УЗРГМ та три корпуси ручної осколкової гранати РГД-5 з маркуванням 198-78-Т, 130-74-Т та 142-74-Т, які, у разі їх з'єднання між собою штатним способом, утворюють три ручних гранати РГД-5; підривач типу УЗРГМ-2 та корпус ручної осколкової гранати Ф-1, які, у разі їх з'єднання між собою штатним способом, утворюють ручну гранату Ф-1; автомат «АКМ», серії НОМЕР_2, 1961 р.в., калібру 7,62 мм; один магазин від автомата АКМ, споряджений 30 патронами калібру 7,62x39 мм; 30 патронів калібру 5,45x39 мм; одну упаковку з 50 патронами калібру 9 мм, маркування «Luger», 8,03 (124gr) FMC (9В) ВQO417, L-1811.

Таким чином, ОСОБА_1, діючи умисно, достовірно знаючи порядок придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, у порушення вимог діючого законодавства України, незаконно придбав їх всупереч передбаченого законом порядку.

Далі, у період лютого 2015 року, будучи працівником міліції та достовірно знаючи порядок придбання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, діючи у порушення вищевказаних вимог законодавства України, ОСОБА_1, після незаконного придбання вищевказаної вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу здійснив їх незаконне носіння шляхом транспортування безпосередньо при собі, у транспортному засобі «Фольксваген Транспортер».

Так, 11 лютого 2015 року, у період часу з 14 год. 30 хв. по 14 год. 40 хв. на стаціонарному посту ДПС УДАІ ГУМВС України в Харківській області, який розташований на 630 км автомобільної дороги Київ - Харків - Довжанський, працівниками міліції зупинено автомобіль «Фольксваген Транспортер», без державного реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_1, який, не перебуваючи при цьому на службі та не виконуючи при цьому будь-яких завдань передбачених займаною посадою, рухався із Донецької області в напрямку м. Харків.

Під час проведення огляду вищезазначеного автомобіля у салоні автомобіля виявлено та вилучено реактивну протитанкову гранату «РПГ-26» з маркуванням 254-3-91-ОКФОЛ, 7В20, 533-01-91, 7/1 ТР ВА-1590-К; три підривачі типу УЗРГМ та три корпуси ручної осколкової гранати РГД-5 з маркуванням 198-78-Т, 130-74-Т та 142-74-Т, які, у разі їх з'єднання між собою штатним способом, утворюють три ручних гранати РГД-5; підривач типу УЗРГМ-2 та корпус ручної осколкової гранати Ф-1, які, у разі їх з'єднання між собою штатним способом, утворюють ручну гранату Ф-1; одну упаковку з 50 патронами калібру 9 мм, маркування «Luger», 8,03 (124gr) FМС (9В) ВQO417, L-1811, транспортування яких ОСОБА_1 здійснював у транспортному засобі «Фольксваген Транспортер», тим самим здійснюючи їх незаконне носіння.

Відповідно до висновку судової комплексної вибухотехнічної експертизи № 93 від 02.11.2015, вилучені реактивна протитанкова граната «РПГ-26»; три підривачі типу УЗРГМ та три корпуси ручної осколкової гранати РГД-5 які, у разі їх з'єднання між собою штатним способом, утворюють три ручних гранати РГД-5; підривач типу УЗРГМ-2 та корпус ручної осколкової гранати Ф-1, які, у разі їх з'єднання між собою штатним способом, утворюють ручну гранату Ф-1, відносяться до категорії боєприпасів та придатні для здійснення пострілу і вибуху.

У подальшому, 11 лютого 2015 року у період часу з 19 год. 40 хв. по 20 год. 20 хв. у ході проведення огляду у службовому кабінеті слідчого Ізюмського МВ УМВС в Харківській області, куди було доставлено ОСОБА_1, у останнього вилучено автомат «АКМ», серії НОМЕР_2, 1961 р.в., калібру 7,62 мм; один магазин від автомата АКМ, споряджений 30 патронами калібру 7,62x39 мм; 30 патронів калібру 5,45x39 мм, які останній без передбаченого законом дозволу незаконно носив при собі.

Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи № 172 від 24.04.2015 вилучений автомат є стандартною бойовою нарізною вогнепальною зброєю - автоматом «АКМ» калібру 7,62 мм, заводський номер НОМЕР_2, 1961 року виготовлення, виробництва СРСР, придатною для стрільби.

Надані на дослідження 30 патронів, калібру 7,62 мм, 30 патронів калібру 7.62 мм, 50 патронів 9x19 калібру 9 мм, вилучені з незаконного володіння ОСОБА_1 під час огляду автомобіля «Фольксваген Транспортер», без державного реєстраційного номеру, та огляду у службовому кабінеті слідчого Ізюмського МВ УМВС в Харківській області, відносяться до категорії боєприпасів та є придатними для проведення пострілів.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні незаконного поводження зі зброєю та бойовими припасами, а саме у придбанні та носінні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.1 ст.263 КК України визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, повністю підтверджує фактичні обставини вчинення злочину, надав пояснення щодо місця, часу, способу вчинення злочину так, як вони встановлені судом.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні просив застосувати до свого підзахисного ОСОБА_1 Закон України «Про амністію».

Враховуючи повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у скоєному злочині та щире каяття, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути вказану справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням відомостей, які характеризують особу обвинуваченого. На виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України учасникам судового провадження роз'яснено про позбавлення права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений за ч.1 ст.263 КК України, тобто незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами, а саме: придбання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має трьох дітей, на його утриманні знаходяться одна неповнолітня дитина: донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та одна малолітня дитина: син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, про що свідчать: довідки лікарів, характеристика з місця проживання, вимога щодо судимості, службова характеристика, соціально-психологічна характеристика обвинуваченого в досудовій доповіді, довідка з військкомату та його свідчення, є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3від 04.05.2016 року, витягом з наказу № 204 о/с від 26.06.2014 року Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області про призначення з іспитовим строком ОСОБА_1 міліціонером патрульної служби міліції ГУМВС, витягом з наказу № 244 о/с від 17.07.2014 року Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області про відрядження в райони проведення АТО (к.п. т.1 а.с. 99,100, к.п. т.3 а.с.158 ), витягом з наказу № 221 від 09.08.2015 про залучення ОСОБА_1 для безпосередньої участі в Антитерористичній операції.

Обставиною, яка відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_1, є щире каяття.

Згідно ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, під час судового розгляду не встановлено.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Призначаючи покарання ОСОБА_1,суд виходить з положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, його відношення до скоєного злочину, у зв'язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання в межах санкції за ч.1 ст.263 КК України.

Суд вважає, що призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і зважує на вимоги ст.65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 подав суду заяву про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році».

Згідно ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році», передбачено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» виконання цього закону покладається на суди. Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого(підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в України» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3від 04.05.2016 року та витягами з наказів № 204 о/с від 26.06.2014 року Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області про призначення з іспитовим строком ОСОБА_1 міліціонером патрульної служби міліції ГУМВС, витягом та № 244 о/с від 17.07.2014 року Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області про відрядження в райони проведення АТО (к.п. т.1 а.с. 99,100, к.п. т.3 а.с.158 ).

Обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» судом не встановлено, амністія щодо обвинуваченого не застосовувалась.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Кримінальне правопорушення вчинене до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, який набув чинності 07.09.2017 року, а тому необхідно його звільнити від відбування призначеного покарання, на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» .

Для продовження обраного на стаді досудового розслідування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки до набрання вироком законної сили, суд підстав не вбачає.

В порядку ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.

Питання, пов'язані з долею речових доказів по кримінальному провадженні, вирішити у відповідності зі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_1 вимоги ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовій строк - 2 (два) роки.

Відповідно до п.1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 в період іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази - реактивну протитанкову гранату «РПГ-26» з маркуванням 254-3-91-ОКФОЛ, 7В20, 533-01-91, 7/1 ТР ВА-1590-К; три підривачі типу УЗРГМ та три корпуси ручної осколкової гранати РГД-5 з маркуванням 198-78-Т, 130-74-Т та 142-74-Т, які, у разі їх з'єднання між собою штатним способом, утворюють три ручних гранати РГД-5; підривач типу УЗРГМ-2 та корпус ручної осколкової гранати Ф-1, які, у разі їх з'єднання між собою штатним способом, утворюють ручну гранату Ф-1; автомат «АКМ», серії НОМЕР_2, 1961 р.в., калібру 7,62 мм; один магазин від автомата АКМ, споряджений 30 патронами калібру 7,62x39 мм; 30 патронів калібру 5,45x39 мм; одну упаковку з 50 патронами калібру 9 мм, маркування «Luger», 8,03 (124gr) FMC (9В) ВQO417, L-1811 - знищити.

На підставі статті 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_1 від відбування покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим терміном у 2 (два) роки, призначеного за даним вироком - звільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) процесуальні витрати за проведену по кримінальному провадженню судову вибухотехнічну експертизу № 93 від 02.11.2015р. на суму в розмірі 3686, 40 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 40 коп.) та судову балістичну експертизу № 172 від 24.04.2015 року на суму в розмірі 1841, 40 грн. (одна тисяча вісімсот сорок одна грн.40 коп.), перерахувавши їх на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, кодбанку 37999680, МФО 851011 УДСУ України в Комінтернівському районі м. Харкова). (к/п т.1 а.с.55,56).

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді особистої поруки, обраний відносно ОСОБА_1 на стадії досудового розслідування, не продовжувати.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Т.Д. Бєссонова