Рішення № 71949982, 29.01.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3318/17

Провадження № 2/638/1305/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 січня 2018 року м. Харків

Дзержинський районний суду м. Харкова в складі головуючого судді Штих Т.В., секретаря Тарасової О.П. розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю « СІ-ПІ-ЕМ» про визнання майнових прав, стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ», в якому, просив визнати за ОСОБА_1 майнові права на нежитлові приміщення, визначені в укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ "СІ-ПІ-ЕМ" договорі № 57 про участь в будівництві від 20.10.2015, загальною площею 500 кв.м., що розташовані на 9-му та 10-му поверхах в адміністративно-торгівельному центрі, розташованому на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 5482 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 20 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» було укладено договір про участь у будівництві №57, відповідно до умов якого ТОВ "СІ-ПІ-ЕМ" зобов'язалось побудувати та здати в експлуатацію адміністративно-торговий центр по АДРЕСА_1, та передати у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення загальною площею 500 кв.м., розташованих на 9, 10 -ому поверхах, а ОСОБА_1 як учасник будівництва, у свою чергу, зобов'язався своєчасно і у повному обсязі внести свій вклад шляхом внесення грошових коштів в касу або на розрахунковий рахунок забудовника. Виконуючи свої грошові зобов'язання за названим договором, позивач сплатив 205000 (два мільйони п'ятдесят тисяч) грн., у зв'язку з чим, набув майнових прав на вказані нежитлові приміщення.

Крім того, представник позивача вказує на те, що ТОВ "СІ-ПІ-ЕМ" вже досить тривалий час не вчиняє жодних дій на добудову вищевказаного об'єкту будівництва чим ухиляється від виконання умов договору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свою позицію представник ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ», вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що позивачами не надано доказів введення адміністративно-торгового центру на земельній ділянці (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 5482 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 в експлуатацію в установленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права. Звертає увагу на те, що за змістом договору № 57 про участь у будівництві ОСОБА_1 отримав лише право на набуття права власності в майбутньому, тобто право очікування, а не само право власності на нерухоме майно.

Також, представник ТОВ "СІ-ПІ-ЕМ" вказує на те, що вищевказаним договором передбачено санкції за неналежне виконання договору, серед яких відсутні перехід майнових прав на нежитлові приміщення в об'єкті будівництва.

Суд, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» було укладено договір про участь у будівництві №57.

Відповідно до умов договору № 57 ТОВ "СІ-ПІ-ЕМ" зобов'язалось в строк до 4 кварталу 2017 року з належною якістю побудувати та здати в експлуатацію об'єкт нерухомості: адміністративно-торговий центр по індивідуальному проекту на земельній ділянці по АДРЕСА_1 загальною площею 5482 кв.м та передати у власність ОСОБА_1 нежитлові приміщення загальною площею 500 кв.м. розташованих на 9, 10-му поверхах, а ОСОБА_1 зобов'язався своєчасно і у повному обсязі внести свій вклад шляхом внесення грошових коштів в касу або на розрахунковий рахунок забудовника.

Позивач сплатив ТОВ "СІ-ПІ-ЕМ" свій вклад у розмірі 205000 (два мільйони п'ятдесят тисяч) грн., в період з 20.10.2015 р. по 01.12.2015 р. по договору № 57, тобто позивач повністю виконав свої договірні майнові зобов'язання. Факт оплати підтверджено наявними в матеріалах доказами, а саме копіями квитанцій про внесення грошових коштів в якості сплати внесків за договорами про участь у будівництві № 57.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дійсно, відповідно до статті 41 Конституції України кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Проте до об'єктів нерухомого майна ЦК віднесено житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно (статті 331, 376). Згідно із Законом № 2269-ХІІ нерухоме майно поділяється на будівлі, споруди, приміщення (ст. 4). Відповідно до Закону від 1 липня 2004 р. № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-ІУ) об'єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення (ст. 5). Визначення «житловий будинок», «квартира», «садиба» містяться у гл. 28 ЦК України, поняття «об'єкти житлової нерухомості» - у Податковому кодексі України. Об'єкти житлової нерухомості поділяються на такі типи:житловий будинок, житловий будинок садибного типу, прибудова до житлового будинку, квартира, котедж, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, садовий і дачний будинки (ст. 14.1.129.).

У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об'єкт нерухомого майна» (ч. 1 ст. 181, п. 6 ч. 1 ст. 346. статті 350, 351), вживаються також інші поняття, як «об'єкт незавершеного будівництва» (ст. 331), «об'єкт будівництва» (статті 875-877, 879- 881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

При вирішенні питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва слід враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

На об'єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін (наприклад, передача ключів від будинку не свідчить про набуття права власності на будинок за відсутності договору та державної реєстрації).

Для набуття набувачем права власності на майно і з іншого боку припинення права власності на цей об'єкт у відчужувача майна необхідна наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках -державна реєстрація.

Відповідно до статей 526, 527, 530 - 532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Разом з тим статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України визначає загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Указаними нормами права визначено порядок оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації.

Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

ОСОБА_1 виконав грошові зобов'язання за договором про участь у будівництві, за яким набув право вимоги, повністю сплативши вартість, встановлену вказаними договорами, тобто вчинив дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги щодо переходу права власності на об'єкт будівництва.

Однак у ОСОБА_1 право власності на спірні нежитлові приміщення не виникло, за змістом Договору про участь у будівництві він лише отримали право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно, отже відсутні підстави для визнання за ними майнових прав, які є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав.

Представник відповідача в судовому засіданні факт виконання ОСОБА_1 умов договору не оспорював, як не оспорював і наявність у нього прав, обумовлених договором.

Ті факти, що відповідач не виконує умови Договору та перебуває у стані припинення - висновків суду не спростовують.

Підсумовуючи наведене вище, виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України, суд вважає, що ОСОБА_1 не довів, що він є саме власником спірного майна і це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також те, що вони втратили документ, який засвідчує їх право власності.

Керуючись ст.ст. 331,392 ЦК України, ст. 258,259,263,264,265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю « СІ-ПІ-ЕМ» про визнання майнових прав, стягнення судових витрат - залишити без задоволення.

Судові витрати вважати сплаченими позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Суддя : Штих Т.В.