Рішення № 71948387, 01.02.2018, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

01.02.2018

Провадження №2/389/985/17

ЄУН 389/2589/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В.

при секретарі – Чукановій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам’янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 56005 грн. 79 коп.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву та додаткові пояснення, в яких просив позов задовольнити та справу розглянути за його відсутності.

Відповідач як і його представник у судове засідання 30 січня 2018 року не з’явилися. При цьому, представник відповідача у судовому засіданні, що відбулося за часом раніше позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Вказувала, що відповідач кредитного договору не підписував, з Умовами та правилами надання банківських послуг не ознайомлювався, нараховані до стягнення відсотки завищені, одночасне нарахування штрафів та пені є подвійною відповідальністю, борг взагалі відсутній. Врешті просила суд до заявлених позовних вимог, застосувати строк позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28 листопада 2006 року між Закритим акціонерним товариством ОСОБА_2 банк «Приватбанк», правонаступником прав і обов'язків якого є Публічне акціонерне товаристо ОСОБА_2 банк «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір без номеру, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальника було ідентифіковано відповідно до Порядку ідентифікації клієнтів під час відкриття рахунків та випуску платіжних карток за карткою, відкритою у цьому ж банку на його ім’я 08.05.2006 року (зворотня сторінка заяви позичальника, а.с. 10).

Договір складається з підписаної відповідачем заяви, «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів Банку», що підтверджується підписом відповідача у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру встановленого банком кредитного ліміту, відповідно до п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг.

Згідно з умовами договору, банк нараховує відсотки за користування кредиту в розмірі встановленому «Тарифами Банку», з розрахунку 360 календарних днів на рік (п.5.5 Правил користування платіжною карткою).

Пунктом 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід’ємних частин Договору. Таким чином розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених у п.4.9 Умов та правил навдання банківських послуг і.п.5.8 Правил користування платіжною карсткою. Відповідно до п.6.3 до обов’язків позивальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.

Відповідно до п.6.5 та п.6.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. А у разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову (п.8.6 договору).

Відповідно до п.5.7 Правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим договором.

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не поінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на такий самий строк.

У анкеті-заяві від 28 листопада 2006 року ОСОБА_1 вказав, що ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому у письмовому вигляді. Також у заяві зазначено, що базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору складала 3% на місяць (тобто 36% річних) з розрахунку 360 календарних днів.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з п.21 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами).

Отже судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір складається з підписаної відповідачем заяви, «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користуання платіжною карткою» та «Тарифів Банку», що підтверджується підписом відповідача у заяві. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином між банком та позичальником укладено договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином не суперечить чинному законодавству України. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов’язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, умови, правила та тарифи, з якими відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис в заяві.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача на укладення договору шляхом отримання кредитної картки та ознайомлення і згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг і також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. А також згодою щодо прийняття будь-якого розміру встановленого банком кредитного ліміту, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг.

Таким чином, ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними.

Умови та правила надання банківських послуг, які разом з підписаною відповідачем заявою від 28 листопада 2006 року, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, складають кредитний договір, банком приєднані до матеріалів справи. Хоч вказані Умови та правила не містять підписів сторін, суд не має підстав ставити під сумнів те, що це інші Умови та правила ніж ті, що надавалися для ознайомлення відповідачу, оскільки своєї редакції Умов та правил останнім суду не надано. До того ж, відповідно до Умов та правил до обов’язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахунках.

Також про укладення кредитного договору від 28 листопада 2006 року свідчить надана банком на запит суду виписка по картковому рахунку, з якої чітко простежується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, він користувався грошима, починаючи з 04.12.2006 року, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали, в касах магазинів, частково сплачував заборгованість за договором і т.п.

Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач у порушення умов договору зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 30 вересня 2017 року йому нарахована заборгованість в сумі 56005 грн. 79 коп., яка складається з заборгованості за кредитом – 4932 грн. 43 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом – 44623 грн. 23 коп., заборгованості за пенею та комісією – 3307 грн. 00 коп., а також штрафів відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, а саме штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 2643 грн. 13 коп. Останній платіж позивачем здійснено 24 березня 2015 року.

За даними ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 листопада 2006 року, неодноразово надавалися кредитні картки, а саме: 08 травня 2006 року - терміном дії до травня 2009 року (кредитна карта, яка була відкрита у відповідача станом на дату укладення кредитного договору, і на яку встановлено кредитний ліміт); 07 грудня 2007 року з терміном дії до травня 2013 року; 27 квітня 2012 року з терміном дії до січня 2016 року, 05 грудня 2013 року з терміном дії до 10 жовтня 2017 року (а.с. 71).

Факт отримання кредитних карток підтверджується також фотографіями відповідача з кредитними картками, що надані також банком на підтвердження позовних вимог.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, погашення процентів за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами за користування кредитом, що підтверджується наданими позивачем доказами.

Разом з цим, з розрахунку заборгованості вбачається, що визначена під час укладення кредитного договору процентна ставка по кредиту в розмірі 36,0 (щомісяця 3%) на рік, протягом строку дії договору як збільшувалася так і зменшувалася, що підтверджується наказами банку, які містяться в матеріалах справи. Так, з 01 січня 2013 року по 29 серпня 2015 року зменшилася до 30% (щомісяця 2,5%), з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року становила 34,80% (щомісяця 2,9%), а з 01 квітня 2015 року збільшилася до 43,20% (щомісяця 3,6%), тобто перевищила розмір процентної ставки визначений первісно у договорі.

Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

В Постанові Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зазначено, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК.

Згідно з 3 та 4 ст.1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

В разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17, у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Умовами та правилами надання банківських послуг (п.4.9) встановлений обов’язок для банку надавати позичальнику виписку про стан картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні позичальника до системи INTERNET-banking (приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobail-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Обов'язком клієнта відповідно до пункту 1.1.2.3 Умов та правил є отримання виписки про стан картрахунків і про проведені операції за картрахунками. У разі незгоди зі зміною Правил та/або Тарифів банку, позичальник зобов’язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу заборгованість (п.6.4 Умов та правил банківських послуг).

У даному спорі зазначені зміни відсоткової ставки узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг. Проте, переконливих доказів на підтвердження виконання банком свого обов'язку проінформувати ОСОБА_1 про зміну відсоткової ставки у спосіб, встановлений умовами кредитного договору, позивачем не надано. Долучені позивачем до матеріалів справи роздруківки про відправлення СМС повідомлень суд не приймає до уваги, оскільки здійснювалися вони не на номер мобільного телефону відповідача, що вказаний ним у заяві, даних про зміну останнім номеру телефону та повідомлення про це банк, матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що зміна умов договору щодо збільшення процентної ставки по картковому рахунку відбулася в односторонньому порядку без згоди відповідача, що є порушенням Умов та правил надання банківських послуг. При цьому, враховуючи, що розмір відсоткової ставки за кредитним договором сторонами первісно узгоджено у розмірі 3% на місяць, тобто 36 % річних, суд вважає, що права позивача, як зменшенням відсоткової ставки за час дії договору до 30% річних і подальшим підвищенням її до 34,80 % річних з 01.09.2014 року, не порушено. Відтак, розмір нарахованих відсотків за період до 31.03.2015 року в сумі 1300,55 грн. (колонка № 12 розрахунку боргу) є доведеним і не підлягає перерахунку.

Водночас, виходячи з того, що відповідачем була порушена процедура повідомлення позичальника про підвищення розміру відсоткової ставки, що перевищує розмір умов договору при його укладенні, і банком протилежного в ході судового розгляду не доведено, суд вважає, що нарахування заборгованості за процентами з розрахунку процентної ставки - 43,20% на рік з 01 квітня 2015 року по 31 липня 2017 року є неправомірним. Позивач мав право за цей період нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом в розмірі, що не перевищує розміру відсоткової ставки визначеної умовами договору - 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, оскільки ОСОБА_1, як споживач банківських послуг, надав письмову згоду на укладення кредитного договору, погодившись на сплату відсотків за користування кредитом у цьому розмірі (3% на місяць з розрахунку 360 днів у році).

З огляду на те, що доданий до позовної заяви розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами за період з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 року не може бути прийнятий судом до уваги у повному обсязі, суд вважає за необхідне самостійно розрахувати дану суму.

Кількість днів простчроки виконання зобов’язань за кредитним договором за період з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2017 становить 914 днів. Відтак, заборгованість по відсотках за вказаний період з розрахунку 36,00% на рік (3% на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом становить 4508 грн. 24 коп. (4932,43 грн. (загальна заборгованість за тілом кредиту як поточна 4719,19 грн., так і прострочена 213,24 грн.) х 914 днів розрахункового періоду (з 01.04.2015 по 30.09.2017, колонка № 2 розрахунку боргу) х 3% (відсоткова ставка на місяць узгоджена первісно сторонами за кредитним договором 28.11.2006 року) х 12 (кількість місяців у році) / 360 (кількість днів у році як узгоджено первісно сторонами за кредитним договором 28.11.2006 року) / 100).

Всього заборгованість по відсоткам станом на 30 вересня 2017 року становить 5808 грн. 79 коп. (1300 грн. 55 коп. (розмір боргу за відсотками станом на 31.03.2015) + 4508 грн. 24 коп.). І саме ця сума заборгованості за відсотками по кредитному договору підлягає стягненню з відповідача на користь банку.

Вирішуючи питання про стягнення пені та штрафів, суд враховує, що відповідно до ст.549 ЦК України пеня і штраф є одним із видів цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування разом за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених в ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15).

Як з’ясовано, підстави для застосування неустойки позивачем доведені, але він не визначився з приводу різновиду неустойки, який підлягає застосуванню та пред'явив вимоги, які одночасному задоволенню не підлягають, тому суд має можливість самостійно визначити, яка з пред'явлених вимог підлягає задоволенню.

Позивач має право вимагати стягнення пені, яка в даному випадку є більш дієвим заходом впливу на порушника, однак, в зв’язку з тим, що ним не розмежовано суму пені та комісії (в розрахунку передостанній рядок), а за кожну з цих вимог нараховуються окремо відповідні суми, і з матеріалів справи неможливо встановити, які суми із загальної 3307 грн. 00 коп. є пенею, а які комісією, за які послуги нарахована ця комісія та чому вона включена до пені, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог, так як сума пені не визначена та не надано належного її розрахунку. З цих підстав не підлягає стягненню і комісія.

Крім того, з рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Так, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за управління кредитом, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Матеріалами справи не підтверджено, що комісія нарахована за дії вчинені банком на користь позичальника.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 234/169/15-ц і згідно зі ст.360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для судів.

Суд також відзначає, що нарахування позивачем штрафу у фіксованій грошовій сумі (500 грн.) незалежно від суми заборгованості, а також нарахування штрафу у відсотках від суми позову, суперечить принципу нарахування штрафу, передбаченому ст.549 ЦК України (щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення), тому суд вважає можливим стягнути з відповідача лише штраф у розмірі 5% від суми заборгованості з урахуванням відсотків.

Так, заборгованість за кредитом, що підлягає стягненню з відповідача, становить 4932 грн. 43 коп. (поточна заборгованість за тілом кредиту 4719,19 грн. (колонка № 3 розрахунку)+ 213,24 грн. (прострочена заборгованість за кредитом (колонка № 5 розрахунку)). Заборгованість за відсотками складає 5808 грн. 79 коп. Таким чином сума, на яку буде нараховуватися штраф, складає 10741 грн. 22 коп. (4932 грн. 43 коп. + 5808 грн. 79 коп.). Тож, сума штрафу у розмірі 5% від суми заборгованості з урахуванням відсотків становить 537 грн. 06 коп. (10741 грн. 22 коп.*5/100).

Отже, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 11278 грн. 28 коп., з яких: заборгованість за кредитом 4932 грн. 43 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 5808 грн. 79 коп., штрафу - 537 грн. 06 коп. (процентна складова).

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо застосування строку позовної давності про який просила представник позивача, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі №6-116 цс 13).

За договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту, в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (статті 261 ЦК України).

Така правова позиція, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, викладена в постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14, від 1 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14 та від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-127цс14.

З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за умовами договору відповідач здійснив 24 березня 2015 року в сумі 93 грн., після чого грошові зобов'язання за договором ним не виконувались. Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 - 30 жовтня 2017 року.

Отже, до заборгованості за тілом кредиту та відсотками строк позовної давності не може бути застосований, оскільки його було перервано 24 березня 2015 року.

Питання про застосування строку позовної давності до нарахованої суми неустойки в частині пені судом не розглядається, оскільки в цій частині позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю матеріально-правової вимоги. До неустойки у виді штрафу позовна давність не застосовується, оскільки нарахування штрафу вичерпується єдиноразовим фактом при зверненні кредитора до суду.

У відповідності до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню понесений нею документально підтверджений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,12,13,76-78,81,141,263-265,354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 11278 (одинадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 28 коп. та судові витрати в сумі 322 (триста двадцять дві) грн. 24 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Публічне Акціонерне Товариство ОСОБА_2 "Приватбанк", місце знаходження: вулиця Грушевського, буд.1Д, місто Києв, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1, місце реєстрації: вулиця 1-го Травня , 90, смт Знам’янка Друга місто Знам’янка Кіровоградської області, РНОКПП НОМЕР_1.

Дата складення повного судового рішення – 01 лютого 2018 року.

Суддя Г.В. Берднікова