Постанова № 71945347, 29.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. Справа № 922/2883/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність №13 від 02.01.2018);

відповідача – ОСОБА_2 (довіреність №43 від 03.10.2017);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3637Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2017 (суддя С.А. Прохоров, повне рішення складено 17.07.2017) у справі №922/2883/16,

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський кінний завод", м. Люботин;

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив прийняти рішення про внесення змін до договору оренди від 09.12.2004 р. № 447, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Харківський кінній завод” (ідентифікаційний код 31935878) шляхом викладення п. 3.1. даного договору у редакції, яка викладена у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2017 у справі № 922/2883/16 (суддя Прохоров С.А.) в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на користь державного бюджету України – 1378,00 грн. судового збору.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області з зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 20.12.2017, зобов’язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі до 20.12.2017.

На виконання вимог ухвали суду від 28.11.2017 позивачем надано докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (вх.№13205 від 20.12.2017).

З 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”).

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Водночас, відповідно до вимог нової редакції Господарського процесуального кодексу України всі заяви і клопотання учасників справи мають бути заявленими та вирішеними судом за новими правилами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017, у зв’язку з неможливістю проведення судового засідання 20.12.2017 через відрядження судді-доповідача ОСОБА_3 та відсутністю підстав для здійснення повторного автоматизованого розподілу даної справи, призначено іншу дату судового засідання – 10.01.2018.

Від представника відповідача 10.01.2018 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№238), в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 10.01.2018 року було оголошено перерву до 29.01.2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просить її задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2017 у справі № 922/2883/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2017 у справі №922/2883/16 залишити без змін.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2004 між Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області (орендодавець) та ТОВ “Харківський кінний завод” (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Харківського державного сільськогосподарського іподрому за № 447 (т. 1 а.с. 15-20).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Харківського державного сільськогосподарського іподрому (юридична адреса: м. Харків, пл. 1-го Травня,2), склад і вартість якого визначені відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства станом на 30.09.2004, вартість якого становить 3 317 660,00 грн., у тому числі основні фонди, за залишковою вартістю 2 469 860,00 грн.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Орендоване майно залишається на балансі підприємства із зазначенням, що це майно є орендованим (пункт 2.3. договору).

Строк дії договору, встановлений п. 10.1 – з 09.12.2004 по 09.12.2019 включно.

Факт передачі державного майна в оренду підтверджується актом приймання - передачі цілісного майнового комплексу від 09.12.2004 (т. 1 а.с. 21-22).

На підставі листа Міністерства аграрної політики України від 19.06.2008 за № 37-17-2-11/9992 (т. 1 а.с. 34) та листа ТОВ “Харківський кінний завод” від 02.07.2008 за №21 між сторонами 07.07.2008 був укладений договір №3 про внесення змін, яким внесені зміни до договору оренди № 447 від 09.12.2004 щодо збільшення терміну дії договору оренди - з 09.12.2004 по 09.12.2030 включно (т. 1 а.с. 30-31).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку – листопад 2004 – 6 775,32 грн.

При укладенні вказаного договору була застосована орендна ставка 3% (інше використання нерухомого майна), передбачена додатком №1 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ від 04.10.1995 за №786, із змінами, що діяли на момент укладення договору оренди.

Постановою КМУ від 14.09.2011 за №961 внесено зміни до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, зокрема змінено формулу розрахунку орендної плати, а також змінено (збільшено) розмір орендних ставок за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств із застосуванням орендної ставки – 10% (інше використання нерухомого майна).

У зв’язку зі зміною Методики, орендодавець звернувся до орендаря (лист №43-3426 від 04.07.2016) з пропозицією внести зміни до договору оренди №447 в частині орендної плати, яка з 20.09.2011 повинна становити без ПДВ за перший місяць перерахунку – вересень 2011 – 66 382,52 грн., та направив ТОВ “Харківський кінний завод” проект додаткової угоди №5 до договору оренди №447 від 2004 для підписання (т. 1 а.с. 36-37).

Орендар пропозицію РВ ФДМУ по Харківській області проігнорував, додаткову угоду до договору не підписав.

Зазначена обставина стала підставою для звернення орендодавця з позовом до господарського суду про внесення змін до договору оренди від 09.12.2004 за № 447, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Харківський кінній завод” шляхом викладення п. 3.1. даного договору у відповідній редакції.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на те, що склад і вартість майна визначалися відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства станом на 30.09.2004, вартість якого становила 3317660,00 грн., у тому числі основні засоби (фонди) за залишковою вартістю 2469860,00 грн. При укладенні договору оренди була застосована орендна ставка 3% (інше використання нерухомого майна), що була передбачена Додатком 1 “Орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств” до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженою постановою КМУ від 04.10.1995р. № 786, із змінами, що діяли на момент укладення договору оренди. Постановою КМУ від 14.09.2011 №961 "Про внесення змін до постанов КМУ від 10.08.1995 №629 і від 04.10.1995 №786" (далі - Постанова) внесено зміни до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу. Зокрема, змінено формулу, за якою розраховується орендна плата, а також змінено (збільшено) розмір орендних ставок за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та застосована орендна ставка 10% (інше використання нерухомого майна).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що новий розрахунок орендної плати за об'єкти оренди можливий після здійснення оцінки таких об'єктів, в порядку визначеному чинним законодавством або, якщо остання оцінка була проведена не менше ніж три роки тому, однак, позивачем доказів проведення оцінки до матеріалів справи не надано та яким чином проводився розрахунок також надано не було.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини щодо оренди державного майна регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону врегульовано організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до частини 3 статті 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.

Укладаючи договір оренди державного майна №447 від 09.12.2004 сторони у п. 10.6. погодили, що зміни умов договору можуть мати місце лише за згодою сторін, окрім випадків, коли такі зміни передбачені Методикою її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та у разі односторонньої відмови від Договору частково.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду державного майна та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати також може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкту оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Оскільки розмір орендної плати за оренду державного майна встановлюється відповідною Методикою розрахунку, затвердженою Кабінетом Міністрів України, то орендна плата за оренду майна державної власності є регульованою ціною.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однією з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкту оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавством України.

Оскільки об'єктом оренди у даному випадку є державне майно, розрахунок орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу визначаються Методикою, яка є обов'язковою для застосування її при визначенні ставки та порядку розрахунку орендної плати за Договором.

Згідно приписів пункту 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 04 жовтня 1995 року № 786” оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дня її проведення, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки.

Відповідно до п. п. 4, 5 Методики (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961 ) орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди.

Отже, Методикою передбачено, що перегляду розміру орендної плати розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку визначається на підставі незалежної або стандартизованої оцінки.

Таким чином, новий розрахунок орендної плати за об'єкти оренди можливий після здійснення оцінки таких об'єктів, в порядку визначеному чинним законодавством або, якщо остання оцінка була проведена не менше ніж три роки тому.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на п. 10.6. Договору та приписи частини 2 статті 19 та статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з огляду на які, вимога про внесення змін до договору оренди державного майна у разі зміни Методики розрахунку орендної плати є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, який вірно встановив, що позивачем доказів проведення оцінки не надано, правомірність здійснення наданого до позову розрахунку не доведено.

Проте, в матеріалах справи наявний висновок експерта судової економічної експертизи №11649 від 01.06.2017 по справі №922/2883/16, яким встановлено, що нарахування орендної плати відповідно розрахунку плати за перший (базовий) місяць перерахунку оренди державного майна: цілісного майнового комплексу Харківського державного сільськогосподарського іподрому, що передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Харківський кінний завод”, здійснене до договору оренди цілісного майнового комплексу №477 від 09.12.2004, не відповідає приписам Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961). Наданими на дослідження документами відповідність розрахунку річної орендної плати, яка становить 329645, 60 грн., та орендної плати за перший (базовий місяць) вересень 2011 року, яка становить 66382,52 грн. відповідно до розрахунку плати за перший (базовий) місяць перерахунку оренди державного майна: цілісного майнового комплексу Харківського державного сільськогосподарського іподрому, що передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Харківський кінний завод” за договором оренди цілісного майнового комплексу №477 від 09.12.2004 вимогам Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961) не підтверджується.

Щодо висновку судової економічної експертизи №11649 від 01.06.2017, апелянт вказує, що з тексту самого висновку вбачається, що основною підставою невідповідності розрахунку орендної плати є відсутність звіту про оцінку державного майна ЦМК Харківського державного сільськогосподарського іподрому станом на 2011 рік.

Апелянт зазначає, що чинним законодавством, а саме ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та абзацом 2 пункту 2 Методики оцінки об'єктів оренди, порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів затвердженою постановою КМУ від 10.08.1995 № 629 (зі змінами) (далі - Методика оцінки) передбачено лише дві підстави обов'язкового проведення оцінки державного майна. Тому, враховуючи що договір оренди № 447 є діючим до 09.12.2030, то нова оцінка державного майна не повинна проводитись.

Враховуюче зазначене, вважає, що правові підставі для проведення оцінки майна на 2011 рік відсутні. Тому, оцінка майна, яка була проведена перед укладанням договору оренди станом па 30.09.2004 і становила 3 317 660,0 грн. є чинною та має бути застосована при розрахунку орендної плати із застосуванням нової орендної ставки 10%.

Колегія суддів відхиляє такі твердження позивача як безпідставні та необґрунтовані з огляду на таке.

Згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги зводяться до довільного тлумачення норм чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

Колегія суддів також відхиляє твердження апелянта щодо зміни розміру орендної плати з моменту набрання чинності постановою КМУ від 14.09.2011 за №961 як неправомірні та необґрунтовані, оскільки за загальним правилом ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, а відповідно до положень діючого законодавства та приписів ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» до моменту внесення змін до договору оренди орендар зобов’язаний сплачувати орендне плату у розмірі, передбаченому чинним договором оренди.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості, заява відповідача про застосування позовної давності правомірно була відхилена місцевим господарським судом.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2017 у справі №922/2883/16 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, частини 6 статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2017 у справі №922/2883/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 01.02.2018.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Слободін М.М.