Постанова № 71945292, 29.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. Справа № 922/3513/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 3862 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Калантай М.В., повний текст якого складено 18.12.2017 року, у справі

за позовом: ХОТВ Антимонопольного комітету України, м. Харків,

до: Державного підприємства "Дослідницьке господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України", смт Чернова,

про: стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ХОТВ Антимонопольного комітету України, звернувся до місцевого господарського суду із позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Дослідницьке господарство "Пантелеймонівське "Інституту рослинництва імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України", в якому просив суд про стягнути з відповідача 34000,00 грн. штрафу та 34000,00 пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2017 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України" (62650, Харківська область, Великобурлуцький район, селище ОСОБА_2, вул. Центральна, буд.13, код 05460441) на користь Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106) 34000,00грн. штрафу та 34000,00 пені.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справі підтверджується несплата відповідачем штрафу, накладеного рішенням №81-р/к від 04.10.2016 адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у зв’язку з чим згідно статей 52, 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач зобов’язаний сплатити штраф та пеню, про стягнення яких просить позивач.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Також, представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі № 922/4227/17 за позовом Державного підприємства "Дослідницьке господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України", до ХОТВ Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії від 04.10.2016 №81-р/к.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач вказує, що ним у справі № 922/4227/17 подано позов про визнання недійсним рішення адміністративної колегії №81-р/к 04.10.2016 на підставі якого останній заявляю позовні вимоги у даній справі - 922/3513/17. Наразі відповідачем у справі № 922/4227/17 подано апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви.

За вказаних обставин відповідач, посилаючись на положення пункту 5 статті 227 Господарського процесуального кодексу України стверджує про об'єктивну неможливість розгляду даної справи - 922/3513/17 до розгляду по суді позовної заяви про визнання недійсним рішення адміністративної комісії ХОТВ Антимонопольного комітету України від 04.10.2016 №81-р/к.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадку об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідачем у клопотання про зупинення провадження не наведено жодних конкретних обставин за яких апеляційна скарга не може бути розглянута до вирішення іншої справи - №922/4227/17.

Так, саме лише подання відповідачем позову про визнання недійсним рішення адміністративної комісії ХОТВ Антимонопольного комітету України від 04.10.2016 №81-р/к не свідчить про неможливість розгляду апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує те, що частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено двомісячний строк оскарження рішення Антимонопольного комітету України, цей строк не може бути відновлено.

Таким чином, зазначений строк оскарження є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів. Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем у справі №922/4227/17 оскаржується рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенням №81-р/к від 04.10.2016 року із пропуском вищезазначеного строку його оскарження, приймаючи до уваги те, що провадження у справі №922/4227/17 станом на день розгляду апеляційної скарги не відкрито, а також те, що будь-яких обставин об’єктивно неможливості розгляду цієї справи - 922/3513/17 до вирішення іншої справи - 922/4227/17 заявником клопотання не наведено, а колегією суддів не вбачається, підстави для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі - відсутні.

Таким чином, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб’єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, з урахуванням положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначає про те, що за результатами розгляду справи №3/12-151-15 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 04.10.2016 №81-р/к.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 04.10.2016 №81-р/к визнано, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Червона Хвиля" Інституту рослинництва імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України" (код 05460441) не надавши інформацію, передбачену вимогою голови Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.08.2015 №02-26/3-3729 у встановлений ним строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки.

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення від 04.10.2016 №81-р/к, на ДП "Дослідне господарство "Червона Хвиля" Інституту рослинництва імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України" накладений штраф у розмірі 34000,00грн.

Копію даного рішення позивач із супровідним листом від 11.10.2016 №02-26/3-2870 було вручено 15.10.2016 представнику ДП "Дослідне господарство "Червона Хвиля" Інституту рослинництва імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України" Ткачовій, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендований лист №6102218613364).

ДП "Дослідне господарство "Червона Хвиля" Інституту рослинництва імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України" рішення №81-р/к від 04.10.2016 до господарського суду не оскаржувало, до Антимонопольного комітету України із заявами про перевірку чи перегляд рішення не зверталося, а тому мало сплатити штраф у двомісячний строк з дня одержання рішення. У даному випадку, враховуючи положення частин 1, 3 статті 56 Закону України ДП "Дослідне господарство "Червона Хвиля" Інституту рослинництва імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України" повинно було сплатити штраф до 15.12.2016 (включно), однак свій обов'язок не виконало.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 02.02.2017 Державне підприємство "Дослідне господарство "Червона Хвиля" Інституту рослинництва імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України" здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи щодо зміни найменування на Державне підприємство "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва імені ОСОБА_1 Національної академії аграрних наук України".

Враховуючи несплату відповідачем штрафу в строк, передбачений статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 34000,00грн. штрафу та 34000,00грн. пені.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що він не отримував рішення №81-р/к від 04.10.2016, а тому не мав можливості його виконати у встановлений строк. Відповідач зазначає, що надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не є належним доказом направлення та отримання відповідачем саме рішення №81-р/к від 04.10.2016 року, оскільки не містить опису вкладення, з якого можливо встановити який саме документ було відправлено даним поштовим відправленням.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як встановлено судом, відповідач отримав рішення №81-р/к від 04.10.2016 і мав його виконати відповідачем у строк до 15.12.2016 (включно).

На момент винесення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення у господарській справі, рішення позивача №81-р/к від 04.10.2016 не було оскаржено, а на момент розгляду апеляційної скарги, провадження за позовом відповідача про визнання недійсним рішення позивача господарським судом не відкрито.

Відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідні докази сплати штрафу в установлений строк відповідачем не надано.

Частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

На підставі даної норми, позивач правомірно здійснив нарахування відповідачу пені в розмірі 34000,00грн., розрахунок якої перевірено судом та визнано таким, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет країни, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені та стосовно зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 34000,00грн. штрафу та 34000,00грн. пені законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач заперечуючи проти позову вказує, що надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендований лист №6102218613364) не є належним доказом направлення та вручення саме рішення №81-р/к від 04.10.2016, оскільки таким доказом є поштовий опис вкладення.

Проте, колегія суддів з такими доводами апеляційної скарги погодитись не може.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні - положеннями частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не встановлено вимоги щодо надсилання рішень органів Антимонопольного комітету України виключно з описом вкладення.

Так, відповідно до положень частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Рішення органів Антимонопольного комітету України, надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Отже, належним доказом такого направлення може бути будь-який документ, виданий поштовою установою, який підтверджує факт прийняття кореспонденції до відправлення та вручення її адресату. В даному випадку таким належним доказом є надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендований лист №6102218613364).

Відповідної довідки ПАТ "Укрпошта" про ненадходження відповідачу рекомендованого листа 6102218613364 матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в графі "лист" рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6102218613364 стоїть примітка "81-р/к", що співпадає із номером рішення позивача яким на позивача накладено відповідне стягнення (а.с. 11).

Крім того, відповідачем до суду не надано відомостей про те, який саме, якщо не відповідне рішення позивача, на його думку отримала 15.10.2016 представник відповідача - секретар Ткачова І.О.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу вимоги голови Відділення від 12.08.2015 року № 02-26/3-3729, то такі доводи не враховуються колегією суддів, оскільки не відносяться до предмету спору у даній справі, оскільки у даній справі не вирішується питання законності рішення адміністративної колегії позивача №81-р/к від 04.10.2016 року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 01.02.2018 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.